Зробивши ставку на оренду та концесію об'єктів ЖКГ, уряд вибрав правильний напрямок для залучення інвестицій в галузь. Ця умова є обов'язковою але, не достатньою. Найважливіші для приватних інвесторів питання залишаються невирішеними.
Даєш концесію!
Наприкінці жовтня 2011 року в одному з вітчизняних тижневиків вийшла авторська стаття міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Анатолія Близнюка. У статті прозвучали обнадійливі слова для приватного бізнесу, стосунки якого з галуззю можна назвати непостійними і епізодичними.
«На реалізацію проектів з модернізації систем у сфері ЖКГ необхідно більше 700 млрд грн... Жодні бюджетні програми не зможуть забезпечити навіть 1% інвестиційної потреби комунальних підприємств. Наше головне завдання - створення сприятливих умов для бізнесу в ідеології Закону України «Про державно-приватне партнерство». Ми розуміємо, що майбутнє ЖКГ - це нормальний рентабельний бізнес в сфері життєзабезпечення», - відповідально заявив міністр. Можна по-різному сприймати слова міністра, але в них прозвучали, принаймні, два конструктивних месседжа. Перший - влада розуміє, що лише за бюджетні гроші вітчизняне ЖКГ не піднімеш з колін, ставку слід зробити на приватний капітал. Другий - залучати приватний капітал слід через механізми оренди та концесії, як прийнято в більшості розвинених країн світу. Також можна відзначити прийняття парламентом і урядом відповідних нормативних актів. Так, 20 жовтня 2010 року набув чинності Закон України «Про особливості передачі в оренду або концесію об'єктів центрального водо-, теплопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності». Окрім регулювання особливостей відносин оренди та концесії зазначених об'єктів, закон також доповнив загальні норми законів України «Про концесії», «Про оренду державного та комунального майна» і вже згаданого «Про державне і приватне партнерство».
Через рік, 9 листопада 2011 року Кабінет Міністрів затвердив зміни до концесійного законодавства, суть яких зводилася до збільшення прозорості оренди та концесії, закріплення гарантій перед інвесторами та посилення відповідальності учасників договору. В цілому, незважаючи на конструктивну критику експертів прийнятого законодавства, можна сказати, що влада підготувала законодавчу основу для залучення багатомільярдних інвестицій, про які говорив пан Близнюк, у галузь.
Даєш концесію?
Втім, виявилося, що експерти і практики не зовсім поділяють оптимізм уряду щодо очікування достатніх інвестицій через механізми оренди та концесії. Наприклад, директор КП «Черкасиводоканал» Сергій Овчаренко вважає, що концесійне законодавство працює не зовсім ефективно, оскільки не вирішено питання встановлення рентабельних для приватного інвестора тарифів. «...Цей фактор сьогодні заважає вирішенню питань концесії та оренди і загалом розвитку водоканалів», - вважає пан Овчаренко.
Критично налаштовані і парламентарії, - члени профільного Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики. Так, на думку, народного депутата України Ігоря Лисова, в країні сьогодні немає вдалого прикладу концесії. «Я вважаю, що концесія передбачає надання більш якісної послуги за нижчу ціну... Це можливо тільки за умови довгострокового договору, а інвестор впевнений у незмінності його умов...». В Україні, вважає пан Лисов, таких гарантій приватний бізнесмен отримати поки не може.
На думку народного депутата України Юрій Одарченко, необхідно оголосити мораторій на дію нормативних актів, що стосуються оренди та концесії комунальних підприємств. Причина - національний регулятор тарифів, чий практичний вплив на ринок поки символічний. «Поки немає державного органу, здатного об'єктивно оцінити витрати, проаналізувавши складові тарифу. Передавати в оренду або концесію об'єкти ЖКГ просто небезпечно для кишені громадян», - стверджує нардеп Одарченко. Таким чином, увага акцентується на двох невирішених проблемах: необхідності приведення тарифів до рівня економічно обґрунтованих, щоб інвестор працював з прибутком, та необхідності надання орендарю або концесіонеру гарантій незмінності умов договору протягом його дії.
Що робити?
Відповідь на це питання логічно випливає із зазначених вище проблем. Більшість експертів та практикуючих менеджерів сходяться на думці, що для залучення серйозного капіталу в галузь, влада всіх рівнів повинна на ментальному рівні зрозуміти, що квінтесенцією будь-якого бізнесу є отримання прибутку. Бізнес може бути різним за змістом, мати різну філософію, але його незмінним змістом і суттю є отримання прибутку. Щодо такого соціально значимого сектора економіки, як ЖКГ, норма рентабельності не може бути високою апріорі, це автоматично означає високі тарифи, зростання соціальної напруги і, в кінцевому підсумку, - розрив договірних відносин громади з приватним власником. «Справжній концесіонер не поспішає до нас йти, тому що у нього немає впевненості, що його вкладені кошти повернуться з прибутком, - упевнений Сергій Овчаренко. - Тільки прибуток може бути показником привабливості комунальних підприємств для інвесторів... Я не говорю про великі супер прибутки, але, в крайньому випадку, не повинно бути збитків. А ми сьогодні в збитках, хто до нас прийде?».
З думкою директора Черкаського водоканалу згоден народний депутат Ігор Лисов - «необхідно, що б в товарі, який продається, була закладена норма прибутку. Наприклад. Подається гаряча вода для опалення - це має бути вигідно, працює ліфт - він повинен бути вигідний при його експлуатації».
Втім, обидва експерти згідні, що тільки лише простим підвищенням тарифів приватний капітал у галузь не залучиш. На протилежній стороні завжди стоять інтереси громади, яка в більшості випадків не збирається платити за зростаючі в ціні послуги. По-перше, зростання тарифів, як правило, не підкріплене відповідним зростанням доходів населення. По-друге, громадяни при підвищенні вартості послуг розраховують отримувати відповідне зростання їх якості, що в більшості випадків просто нереально. Особливо, коли йдеться про об'єктивне зростання собівартості деяких складових тарифу.
Одне можна стверджувати - коригування перерахованих проблем не можна віддавати на відкуп окремо ні центральній, ні місцевій владі - необхідно спільними зусиллями створити ефективний механізм зміни тарифу. В ідеалі - центральний регулятор дає базовий тариф, місцева влада - проводить його коригування в інтересах громади та приватного інвестора, якого вони хочуть залучити на об'єкти ЖКГ.
Помінятися ролями
Відсутність прийнятного для сторін рішення може з часом привести до популяризації точки зору, якої дотримується народний депутат України Юрій Одарченко. «Моє глибоке переконання в тому, що ці структури повинні перебувати в комунальній або державній власності через їх владність і вплив на життя великої кількості людей», - вважає пан Одарченко. Він упевнений, що більшість процесів підготовки до передачі об'єктів ЖКГ в оренду або концесію є непрозорими і проходять практично за однією схемою. Спочатку місцеві чиновники навмисне банкрутять комунальне підприємство, потім намагаються за безцінь узяти його в управління через підконтрольні комерційні структури.
Незважаючи на очевидну радикальність такої точки зору, первинний зріз проблематики ефективності роботи концесійного законодавства, проведений «У.К.», показав: влада та інвестори продовжують не довіряти один одному. Владі необхідні кошти на ЖКГ, приватному капіталу - гарантії рентабельності і збереження інвестицій. Про останній, мабуть, слід сказати окремо. За усталеною в Україні традицією, кожна нова влада вважає своїм обов'язком скасувати або розкритикувати рішення попередньої. Хто, скажіть, захоче, щоб зроблену вчора мільярдну інвестицію, післязавтра визнали незаконною, угоду розірвали і не виплатили жодної компенсації. Рішення тут, можливо, криється в консолідації національних еліт у спробі розрубати комунальний вузол проблем і не допустити переростання проблем ЖКГ з економічних в техногенно небезпечні. Втім, є ще один спосіб: поміняти місцями чиновників та інвесторів. Нехай бізнесмени пишуть закони, а чиновники займаються інвестиціями. Цілком можливо, що результати тоді будуть краще, ніж сьогодні.
Вадим Матвєєв
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
