Опалювальний сезон очима експертів

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Сергій Бульбас, президент «Всеукраїнської асоціації приватних інвесторів ЖКГ»

 Опалювальний сезон - 2011, незважаючи на рапорти про готовність підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) на 97, 100, 120, 300%, проходив не зовсім гладко, і був ознаменований рядом зривів. Причина криється у недофінансуванні галузі, відсутності коштів на реконструкцію та модернізацію тепломереж. Крім того, ЖЕКи, КРЕПи, ОСББ не дуже сумлінно ставилися до своєї частини роботи і не приділяли належну увагу внутрішньобудинковим системам...

В новий опалювальний сезон підприємства ТКЕ входять з великими боргами за газ - на рівні 2,7 млрд грн. Заборгованість за електроенергію становить 392 млн грн. І через недолугу тарифну політику ці борги зростатимуть.

Але я хочу підкреслити, що підприємства ТКЕ, маючи мінімум грошей, зробили неможливе для того, щоб Україна увійшла в опалювальний сезон планово та без суттєвих зривів. Порівнюючи кількість закладених коштів з досягнутим результатом, можна сказати, що ТКЕ здійснили справжній подвиг...

Заборгованість населення за послуги ТКЕ станом на початок року становила 5 млрд 485 млн грн, а станом на перше вересня - 5 млрд 412 млн грн. Це дозволяє говорити про те, що існує позитивна динаміка зниження заборгованості, яка пояснюється тим, що в міжопалювальний період з 15 квітня по 15 жовтня підприємства ТКЕ не здійснюють поставки теплоенергії споживачам, нараховуючи оплату за них. В опалювальний період, на мою думку, слід знову очікувати зростання рівня заборгованості.

Які виходи з даної ситуації бачить Асоціація приватних інвесторів? Безумовно, по-перше, необхідно привести тариф до обґрунтованого рівня. По-друге, необхідно відкрити ринок для приватних інвесторів, здатних заходити сюди з грошима і вкладати їх у розвиток галузі. Це найголовніші постулати, які найближчим часом повинні втілюватися в життя.

Щоб розуміти, як пройде цей опалювальний сезон, слід враховувати ще декілька факторів. Так, однією з дуже важливих в цьому питанні я б назвав політичну складову, адже попереду нас чекають чергові парламентські, а в Києві ще й місцеві вибори.

Другий найважливіший пункт - це газові домовленості з Росією про ціни, за якими Україна купуватиме це паливо в четвертому кварталі нинішнього і вдвох перших кварталах наступного року. Варто зазначити, що ця складова сьогодні найбільш складно прогнозована. Ми не знаємо, про яку ціну Україна домовиться з РФ. Проте безсумнівною тенденцією майбутнього вже зараз можна назвати зростання вартості енергоносіїв, а, отже, вартості гарячої води і тепла для населення.

Що ж стосується загальних прогнозів того, яким буде цьогорічний опалювальний сезон у своїй якісній складовій, то варто підкреслити, що він фактично нічим не відрізнятиметься від минулорічного. Підприємства ТКЕ працюватимуть за збитковими тарифами. Я очікую від центральних органів влади продовження практики тиску на органи місцевого самоврядування. Від останніх вимагатимуть забезпечення 100-відсоткових розрахунків за спожитий підприємствами ТКЕ газ. Складно сказати, чи покращує це ситуацію з розрахунками. Якщо ми проаналізуємо проект держбюджету на 2012 рік, то побачимо, що органи місцевого самоврядування отримають в своє розпорядження недостатньо коштів, що, в свою чергу, ускладнить компенсацію збитків підприємствам ТКЕ.

В цілому, я думаю, що опалювальний сезон 2011-2012 рр. пройде більш-менш стабільно при сильнішому тиску з боку НАК «Нафтогаз України» з метою «вибивання» боргів за газ, які накопичилися у попередні періоди.

Олексій Кучеренко, міністр з питань ЖКГ (2007-2010 рр.)

Питання тепла, хочемо ми цього, чи ні, нажаль, завжди було політичним питанням. І саме тому, що нас з вами очікує в наступному році не тільки Євро, а ще й парламентські вибори, я можу з упевненістю сказати, що зиму ми перезимуємо.

Опалювальний сезон - 2011 буде дуже жорстко контролюватись по вертикалі влади. Кожен міський голова буде відповідати своєю посадою за його проведення, так само як і директори ТКЕ, тому що зрозуміло, що на сьогоднішній день існують величезні політичні ризики, зумовлені ходом опалювального сезону. Так було завжди.

З іншого боку, я наразі прогнозую більшу кількість аварій в поточному опалювальному сезоні, ніж було раніше. Це цілком обґрунтовано, тому що рівень зношеності тепломереж з кожним роком тільки зростає, підприємства недоотримають інвестиції... Тим часом закон, виведений свого часу експертами, ніхто не відміняв, і якщо цього року до інфраструктури вкладено, наприклад, долар, а ми цього не зробили, то за 4-5 років нам треба буде вже вкладати три долари. І в який це буде спосіб – або через тариф, або через бюджет, або через податки – це вже інше питання.

Цей закон, нажаль, не розуміють сьогодні в Україні, і саме тому замість прозорої і послідовної інвестиційної політики по відношенню до ТКЕ (а це має бути вирішено на рівні національної програми модернізації ТКЕ) ми бачимо латання дірок і списування чергової величезної заборгованості.

Заборгованість ТКЕ за спожитий у 2010-2011 рр. газ сьогодні становить 4 млрд грн (я думаю, що значну кількість боргів вже списали; кому і як – це окрема розмова), і лише за цей рік заборгованість складає 2,6 млрд грн.

Ми кожного року боротьбу с зимою виграємо, але хтось мусить борги віддавати, тому що все це лягає на бюджет, зовнішні запозичення, а також на нас з вами і наших нащадків.

Я повністю підтримую тепловиків щодо дисбалансу в цінах для населення і ТКЕ, який дуже гнобить сьогодні підприємства і не дає їм розвиватись. В них теж є проблеми. Головна з них в тому, що вони не обладнали своїх котелень системами обліку, і сьогодні газ постачається за обліком, а далі розрахунки ведуться за гігакалорії.

Моя теза полягає в тому, що, безумовно, держава сьогодні має змогу і мусить вимагати повної прозорості в ціноутворенні від тепловиків, але зі свого боку вона має гарантувати населенню повну прозорість формування ціни на газ, бо газ складає дві третини собівартості, і якщо ціна на газ не буде прозорою, то і ціна за гігакалорію прозорою не буде.

Моє бачення таке, що на рівні закону України треба зафіксувати, що газ, який видобувається в Україні, в першу чергу йде на потреби ТКЕ для забезпечення населення теплом за ціною, яка поступово буде наближатися до світової, але вона мусить регулюватися державою. Росія, наприклад, на рівні закону затвердила підвищення тарифів максимум на 20% на рік. Це контролюється федеральним органом. Така ж політика мусить бути і в нас, і тоді ми зможемо за 4-5 років вивести ціну на газ до світової, інакше наші газовики дійсно стануть неконкурентоспроможні, але ми дамо можливість їм модернізуватися і відповідно ми дамо можливість підготувати житловий фонд до цієї ціни. Якщо цього не зробити, наслідки будуть соціально небезпечні.

Арсентій Блащук, президент Всеукраїнської асоціації «Укртеплокомуненерго»
Проходження опалювального сезону залежить перш за все від фінансового стану підприємств теплокомуненерго.

Кожен початок опалювального сезону нам дається з усе більшими і більшими труднощами, через ряд проблем, які не вирішуються протягом багатьох років. Заважає нам нормально готуватися до опалювального сезону, перш за все, цінова політика держави, яка є дуже несправедливою до підприємств ТКЕ.

Сьогодні тарифи, які затверджені для підприємств ТКЕ, відшкодовуються державою на рівні 60%, що зумовлює значні борги за енергоносії, на які, до того ж, нараховуються величезні штрафи. Наші підприємства потрапляють в замкнене коло, з якого неможливо вийти. Виникає фінансова діра в бюджетах підприємств, яку ніхто не покриває.

Сьогодні немає відшкодувань різниці в тарифах, за 2011 рік закрито лише перший квартал. Ряд боргів списується сьогодні державою, але проблема все одно не вирішується, тому що поки списуються старі борги, наростають нові.

Відповідно, поки немає тарифів, немає і розрахунків населення. Це зумовлює «недоремонти» по підприємствам. За нашими даними, ремонтується лише 20% від об'єму, необхідного для нормального функціонування підприємств ТКЕ. Окрім цього, ТКЕ у цьому році вперше має проблему невиплати заробітних плат своїм працівникам через брак коштів...

Але це не означає, що з приходом холодів підприємства не будуть працювати. Це означає лише те, що замість того, щоб переходити на нові технології, ми латаємо дірки і намагаємось пережити зиму без аварій. І, нажаль, світла в кінці тунелю ми поки що не бачимо.

Великий ціновий дисбаланс утворився ще й тому, що ми – єдина країна в Європі, яка має різні ціни на газ для населення.

Для тих, хто поставив індивідуальні системи опалення у квартирі, ціна на газ складає 726 грн за 1 тис. куб. м. Для ТКЕ, які подають таке саме тепло населенню, вартість газу складає 1039 грн. за 1 тис. куб. м. Є ще прихована ціна, зумовлена Наказом №288 Мінпаливенерго, де зазначено, що нормативні втрати теплової енергії від джерела тепла до будинку (а це близько 13 % загальної кількості виробленого тепла) тепловики повинні компенсувати за ціною газу на рівні 4500 грн, тобто як для бюджетних та інших споживачів. Це наші збитки, які не закладені в тарифі.

Зовсім недавно було прийнято рішення Нацрегулятора про підняття тарифів для бюджетних та інших споживачів. Тариф у середньому виріс з 500 до 900 грн за 1 ГКал. Це означає, що бюджетні організації та підприємці, не маючи у своїх бюджетах коштів для розрахунків з ТКЕ за тепло за новими тарифами, будуть відмовлятися від цієї послуги та шукати альтернативу. Це знову ж таки негативно вплине на фінансове становище ТКЕ, бо споживачів стане менше, а газу споживати ТКЕ менше не будуть.

Що треба зробити, щоб почати нарешті вирішувати ці проблеми? Перш за все, треба встановити прозору ціну на газ, однакову для всіх споживачів, як це є у країнах Європи. Якщо з нового року це буде зроблено, опалювальний сезон нам вдасться завершити більш-менш нормально.

Олександр Сергієнко, директор Інституту міста
Державна тарифна політика в Україні сьогодні така, що у більшості міст собівартість послуг не покриває витрати на них. Зважаючи на те, що встановлення тарифів покладено на Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг, різницю мала би покривати держава, але у неї цих коштів просто немає. І відповідно у підприємств ЖКГ немає грошей, щоб провести планові ремонти і фактично підготуватися до зими.

У Києві ситуація мала би бути найкращою, але насправді вона віддзеркалює стан речей у всіх регіонах. Є графік, на якому видно кількість поривів теплотрас у Києві, починаючи з 2005 (883 аварії) і до 2011 року (1221 аварія). Спостерігається негативна тенденція до збільшення аварій. Якби тепломережі були у доброму стані, то ми б бачили «стабільну» криву і кількість поривів залишалася незмінною. А так у нас щороку аварій усе більше й більше.

І коли мене запитують, чи готові ми до опалювального сезону, то я завжди кажу, що перший місяць покаже реальну ситуацію – скільки підключили будинків і скільки буде аварій.


Тепер спробуємо спрогнозувати, як ми завершимо опалювальний сезон у 2012 році. На 1 січня 2010 р. борг населення за комунальні послуги складав 13 млрд грн. У період опалювального сезону рівень боргів зростає. У зимовий період іде провал з оплатою. Населення не здатне сплатити за газ і тепло, що складає 73% усіх нарахувань. Тобто, коли потрібно платити, то населення не може платити, а влітку починає погашати борги.

У 2005 р. населення сплатило 10,5 млрд грн, а у 2010 р. – вже 30 млрд грн. За п'ять років – зростання утричі. Саме настільки зростає навантаження на сімейний бюджет пересічного громадянина.

Чи здатне населення оплачувати ці зростаючі тарифи? Вищесказане свідчить, що ні. Середня реальна зарплатня у 2009 р. знизилася майже на 10%. У 2010 р. вона ніби виросла на 10%, вже по відношенню до 2009 р. Тобто, у 2011 р. люди фактично отримують зарплати на рівні кінця 2008 р. А на скільки виросли нарахування на послуги ЖКГ?

У 2009 р. було нараховано 20 млрд грн, а в 2010 р. – 30 млрд грн. А люди залишилися із тими грішми на руках, що і раніше. Така ж ситуація буде і за підсумками 2011 р. За 8 місяців 2011 р. реальна зарплата зросла на 8%, а нарахування за тарифи на ЖКГ – збільшилися на 18%. Це показовий розрив між доходами населення і тими тарифами, які слід сплачувати.

І найфантастичніше! Українське населення продовжує сплачувати за ці великі тарифи – 92-96%! Люди відмовляють собі в освіті, культурі, харчах, але намагаються сплатити комунальні послуги. Я називаю це тенденцією бідних, які не можуть собі дозволити мати борги. Юлій Цезар мав 40 мільйонів боргу і жив собі пречудово.

Зрештою, чим ми закінчимо цей опалювальний сезон? Одне відомо точно: на нас очікує зростання тарифів і збільшення боргів за послуги ЖКГ.

Валерій Бакус, Євген Рідош, спеціально для ІА «Україна Комунальна»