В Україні завжди була складна система тарифів на послуги ЖКГ та на квартплату зокрема. Постійна відсутність гарячої води, неприбрані під'їзди, аварійний стан самих будинків – ось неповний перелік претензій городян до працівників комунальних служб. Парадоксально, але зусилля чиновників поліпшити якість послуг, що надаються, і знизити їхню вартість призводили до зворотного ефекту – тарифи на квартплату зростали, а ЖКГ приходило у ще більший занепад. Подібні процеси, звичайно, викликають крайнє невдоволення споживачів: люди не розуміють, за що платять, і від чого, власне, залежить сума в платіжці. Хтось сперечається з адміністрацією комунальних підприємств, хтось мовчки платить, а деякі – влаштовують пасивний бойкот і стають злісними неплатниками.
Вирішити цю проблему уряд спробував, підписавши в червні 2005 року постанову № 560, якою затвердив порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також типового договору про надання цих послуг. З того часу квартплата повинна була формуватися для кожного будинку окремо. Все б добре, але жителі будинків, які знаходяться в одному районі або навіть кварталі, платили абсолютно різні суми. І мільйонна різниця в тарифах на квартплату лягала на плечі місцевої влади.
Чотири роки по тому Кабмін ухвалив постанову №529, якою врегулював механізм побудинкового нарахування квартплати та затвердив типовий договір про надання послуг з утримання прибудинкових територій, а постановою №869 затвердив єдиний підхід до тарифоутворення. Цими документами введена практика громадського обговорення тарифів ЖКГ. Втім, проблему це не вирішило. Домовившись з комунальниками про розрахунки та перелік надаваних ними послуг, мешканці будинків отримали платіжки на квартплату із зовсім іншими, більш високими цифрами.
Нові грані старих принципів
У червні минулого року уряд Миколи Азарова вирішив поставити крапку на плутанині з розрахунками, пообіцявши виробникам і постачальникам послуг ЖКГ нову методику тарифоутворення. Вона покликана була пояснити споживачам, скільки і за що вони, власне, платять, а також знизити вартість комунальних послуг.
Своїм рішенням Кабмін затвердив п'ять порядків формування тарифів на ЖКП з єдиними підходами для всіх регіонів. Це порядок формування тарифів на теплову енергію (централізоване опалення і гаряча вода), централізоване водопостачання, водовідведення, обслуговування будинків і прибудинкових територій, електричну енергію та газ. По суті, документ не вніс жодних нових принципів в формування квартплати, але об'єднав діючі раніше нормативно-правові акти, що регулюють тарифну політику.
Однак багато експертів не впевнені, що подібне нововведення дозволить споживачам сплачувати менше. «Тарифи на квартплату знижуватися точно не будуть», - прокоментував рішення Кабміну «У.К.» екс-міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко. На його думку, важливо, щоб вони не почали стрімко зростати.
Читайте також: Гормон росту тарифів
Як відомо, в 2011 році уряд підвищив ціни для комунальних підприємств на такі складові тарифів як газ і електроенергія, а також збільшив зарплатню працівникам комунальних служб. Тобто, підвищилася і собівартість тарифів, а отже, знизити їх було б вкрай важко для держави. А от не допустити їх неконтрольоване зростання - це, на думку Олексія Кучеренка, завдання для національного регулятора.
Крім того, в постанові чітко не прописана обов'язковість включення в тариф тих складових, які впливають на його ціну. Це, наприклад, прибирання сходових майданчиків, підвалів та інше.
Що стосується системи побудинкового розрахунку тарифів, то більшість чиновників впевнена в її необхідності. «Це складно організувати, - прокоментував «У.К.» голова управління ЖКГ Івано-Франківської держадміністрації Олександр Дерев'янко, - але дуже необхідно. Адже не може однаково платити мешканець відремонтованого будинку і той, у чиєму будинку нічого не ремонтувалося». У той же час, Олександр Дерев'янко вказує на те, що витрати на утримання різних будинків відрізняються один від одного. Це залежить від ремонту, прибудинкових територій, електроенергії. Остання, до речі, витрачається більше, якщо в будинку є ліфти, освітлення сходових майданчиків та під'їздів. «Тарифи не можуть бути однаковими, але вони можуть бути сформовані за єдиною методикою», - резюмував Олександр Дерев'янко.
Квартплата: хто біля керма?
Згідно з цією методикою, розрахунок квартплати знову буде проводитися для кожного будинку окремо. Встановлювати тарифи буде місцева влада. Але не всі вірять у ефективність такої схеми. «Тиск з боку центральної влади, швидше за все, буде, - сказав «У.К.» мер міста Українка Павло Козирєв. - Він відчувається і зараз». За його словами, існує величезна кількість органів перевірки, до яких останнім часом приєднався ще й Антимонопольний комітет.
Читайте також: Мінрегіон планує побудинковий розрахунок
Дехто побоюється, що в разі, втручання міністерства в процес тарифоутворення, воно почне відстоювати інтереси монополістів. «Центральна влада, так чи інакше, буде учасником процесу», - розповідає Олексій Кучеренко. На його думку, місцева влада повинна передавати свої запити «на гору», а регулятор в свою чергу має знаходити «золоту середину».
Маленьке місто – велика квартплата
Скільки конкретно буде платити той чи інший громадянин, поки не відомо. Та й саму методику тарифоутворення отримали ще не всі міста. Деякі мери, наприклад, мер Вінниці Володимир Гройсман, про неї й не чули. Тим часом, згідно закону, мерія повинна компенсувати різницю між собівартістю і тією сумою, яку сплачує споживач. Це має відбуватися, якщо населення не буде покривати реальну вартість тарифу на квартплату.
«Як правило, міста, де тарифи не відповідають собівартості, - великі. Ці міста мають великі бюджети і вони можуть собі дозволити доплачувати за своїх мешканців комунальним підприємствам, - пояснив «У.К.» Павло Козирєв. - На жаль, в малих містах влада не може собі цього дозволити, і тарифи на квартплату зазвичай коштують стільки, скільки вони коштують».
Владислав Павлов
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
