За останні роки уряду Франції, Фінляндії, Угорщини, Словаччини та Польщі в рамках соціально-економічних програм реформування державного сектора економіки проводили політику приватизації, вважаючи при цьому, що програм реформування - це частіше національні зобов'язання, ніж національне майно.
Приватизація в житлово-комунальному секторі відрізняється складністю і різноманіттям форм, що зумовлено особливостями самої галузі. Практика показує, що найбільш сприятливими напрямками розвитку приватного бізнесу в системі муніципального господарства є:
- організації експлуатації житлового фонду;
- побутові, в тому числі ремонтні послуги населенню, благоустрій дворових територій, збір, видалення і переробка побутових відходів;
- виконання прибиральних робіт, озеленення;
- ремонт і утримання доріг.
В кожній країні є свої відмітні особливості приватизації муніципальних підприємств. Так у Франції приватизація охопила в першу чергу конкурентоспроможні галузі, які передавалися підприємцям за порівняно завищеними цінами. У сфері комунальних послуг, які відносяться до природних монополій, вона проводилася за «залишковим» принципом. В цілому, у Франції державна політика була спрямована на скорочення втручання у сферу економіки. Були приватизовані системи водопостачання (3/4 міського водопостачання передані в приватні руки), служби з прибирання сміття, вулиць. У приватний сектор передані комунальні послуги, окремі автобусні маршрути.
У Фінляндії процес перекладу соціального обслуговування населення і охорони здоров'я на зовнішній підряд, а також часткова приватизація комунальних послуг розвивається досить повільно. Угорщина і Польща, і Словаччина, як колишні країни соціалістичного табору, в яких ринкова економіка лише вибудовується зараз ведуть пошук шляхів переведення комунальних служб з державного сектора в приватний, прагнучи задіяти для цього ринкові механізми.
Процес приватизації сфери міських послуг іноді призводить до зростання цін і тарифів, хоча при цьому відбувається поліпшення якості послуг. Тому, наприклад, у Франції і Фінляндії, а також частково в Угорщині, Словаччині та Польщі основною формою державного регулювання діяльності галузей комунального господарства є регулювання цін (тарифів).
У цілому можна помітити, що за кордоном, особливо в економічно розвинених країнах комунальні послуги завжди були об'єктом пильної уваги з боку приватного бізнесу, причому з сильною конкуренцією.
В умовах монопольних життєзабезпечуючих систем (водопровідно-каналізаційне господарство, енергетика, міський транспорт), коли монополізм природний і неминучий, участь приватного сектора в обслуговуванні споживачів може бути досить різноманітно. При цьому відповідальність за стан і розвиток цих систем лежить на державі (в особі місцевих органів державної влади) і передбачається державна (муніципальна) монополія. Незалежно від конкретної форми участі приватного сектора в роботі життєзабезпечуючих систем, муніципальна влада в кінцевому підсумку несе відповідальність за створення нормативної бази і встановлює тарифи на оплату послуг споживачам.