Сніг загрожує Україні "великою водою"

У прес-службі КМДА цю інформацію підтвердили. Так, за дорученням голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова, у столиці активізовано підготовку до весняного паводку. «У зв'язку із значним випадінням опадів, необхідно активізувати підготовку до паводку. Наразі ведуться роботи з очищення дощових стоків, очищення русел річок, у тому числі й підземних. Загалом, система працює стабільно, крім того, ми мобілізуємо всі служби, аби не допустити підтоплення територій. Цю ситуацію я буду тримати на особистому контролі», - сказав пан Попов. Він нагадав, що за останні три доби на територію столиці випало близько 50 млн тонн снігу, що є абсолютним рекорд за останні 100 років. «Якщо весь сніг, який випав у столиці, водночас за 1-2 дні розтане - можуть виникнути певні складнощі. Саме тому наразі перед нами стоїть головне завдання - максимально вивезти сніг зі столиці протягом одного-двох днів», - підкреслив посадовець. 

Далеко не краща ситуація чекає на західні регіони, де повені вже стали звичною справою у весняний період. У зв’язку з тим, що у березні Україна потрапила у аномальний сніговий полон, та влада виявилась до цього не готова, «Україна Комунальна» поцікавилась, як треба проводити моніторинг українських річок та, які противопаводкові заходи треба вживати.

Згідно основних положень Гельсинської Конвенції «Про охорону та раціональне використання транскордонних водотоків і міжнародних озер» (1992), до якої Україна приєдналася 14 років тому, налагодження сучасної мережі моніторингу та здійснення ефективного контролю якості вод об’єктів, слід вважати найважливішими завданнями природоохоронної діяльності. До них відноситься також зменшення забрудненості транскордонних водотоків, контроль паводкових явищ, налагодження систем аварійного оповіщення з метою запобігання та мінімізації їх негативних наслідків.

 

Для України надзвичайну актуальність має проблема ефективного моніторингу і контролю якості води транскордонних річок Закарпаття, а саме Тиси, Ужа, Латориці. Це пов’язано, насамперед, з високою частотою змін їх стокових характеристик, значною амплітудою коливань витрат води протягом коротких часових інтервалів, помітним антропогенним впливом на якість річкових вод, складним гідрохімічним режимом.

У 2001 році за завданням Кабінету Міністрів була розроблена «Схема комплексного протипаводкового захисту басейну р.Тиса в Закарпатській області». Розробка вказаної схеми супроводжувалася науковим обгрунтуванням заходів щодо протипаводкового, протиселевого і протизсувного захисту. При цьому, виконано аналіз гідрометеорологічних умов формування і розвитку екстремальних паводків у Закарпатті; розглянуто рекомендації відносно способів захисту від дії паводків; оцінено роль лісів у стабілізації стихійних проявів у Закарпатті; обгрунтовано заходи по регулюванню руслових процесів і оцінці якості річкових вод в умовах проходження паводків; розроблено економічне та екологічне обгрунтування комплексу протипаводкових заходів.

 

При вивченні питань, пов’язаних з оцінкою якості річкових вод, було проаналізовано стан державного моніторингу в системі Держводгоспу і гідрометеорологічної служби та запропоновано здійснити низку першочергових заходів щодо контролю якості річкових вод під час проходження паводків.

 

 

1. Виконати аудит  та оптимізацію (раціоналізацію) базового державного моніторингу поверхневих вод в басейні р.Тиса, що проводиться спеціалізованими установами та організаціями Держводгоспу, Мінекоресурсів та  інших міністерств і відомств України.

 

2. Розробити та реалізувати заходи по організації та практичному забезпеченню ефективної взаємодії вказаних установ і відомств при проведенні моніторингу у випадку екстремальних природних та техногенних ситуацій і явищ на водоймах і водотоках Закарпатської області. 

 

3. Розробити, а також організаційно, фінансово та матеріально забезпечити необхідні заходи по повномасштабному проведенню систематичних  комплексних гідролого-гідрохімічних досліджень на діючих вод постах існуючих водопостачальних об’єктах державного моніторингу якості річкових вод у системах Держводгоспу України  і організацій гідрометеорологічної служби Мінекоресурсів. 

 

4. У той же час слід враховувати, що на сьогодні визначення окремих показників і речовин, особливо специфічних пов’язане з великими фінансовими витратами. Тому при обгрунтуванні переліку і необхідності визначення різних специфічних речовин слід враховувати їх пріоритетність і репрезентативність. Відповідному узгодженню підлягають також строки проведення гідрохімічних опробувань, їх частота і тривалість.

 

При організації спостережень за якістю вод як в звичайних, так і в екстремальних умовах необхідно базуватися на діючих нормативних документах, обов’язкових для організацій гідрометеорологічної служби Мінекоресурсів та відповідних нормативних документах Держводгоспу України, які визначають та регламентують його відомчі цілі і завдання в галузі моніторингу вод.

 

У паводконебезпечних ситуаціях, при проходженні паводків і в післяпаводковий період проведення комплексних гідролого-гідрохімічних спостережень на діючих стаціонарних водпостах обох вищевказаних відомчих моніторингових систем необхідно здійснювати одночасно за єдиними попередньо розробленими і погодженими програмами, оскільки на даний час їх діючі спостережні мережі (розташування та кількість пунктів спостережень) та відповідні програми робіт відрізняються між собою.

При оцінці якості води обов’язковим є визначення гідрохімічних показників, встановлених для моніторингу природних вод та будь-яких джерел забруднення Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. №1100 «Про Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормуються» (розчинений кисень, величина рН, завислі наноси, мінералізація води, сульфати, хлориди, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, нафтопродукти, біохімічне і хімічне  споживання кисню).

 

Моніторингові заходи на паводконебезпечних водотоках обов’язково повинні включати обгрунтування,  організацію та проведення гідрохімічних досліджень у так званий «релаксаційний» період, тобто після спаду паводку, однак до моменту встановлення типового (характерного) за середньобагаторічними показниками гідрохімічного режиму річки в ту чи іншу гідрологічну фазу і т.д. Подібні дослідження можна здійснювати за скороченими програмами гідрохімічних робіт на стаціонарних пунктах спостережень, обов’язково на гірських і рівнинних ділянках річки в один і той же час.