ГоловнаПублікаціїАналітика Стратегія розвитку Києва – домашнє завдання для Супермера?

Стратегія розвитку Києва – домашнє завдання для Супермера?

Стратегія розвитку Києва до 2025 року, на жаль, не містить відповідей на найбільш актуальні питання розвитку житлово-комунального господарства міста

Стратегія розвитку Києва до 2025 року, на жаль, не містить відповідей на найбільш актуальні питання розвитку житлово-комунального господарства міста. Схоже, автори документа чекають дива, яке навряд чи станеться в столиці навіть за наступні 14 років.

Епічна фантастика
Саме так можна охарактеризувати загальну філософію документа під назвою «Стратегія розвитку міста Києва до 2025 року». Після її затвердження в грудні 2011 року, багато експертів висловилися про крайню нереалістичність документа. Основна претензія до авторів – як і де влада Києва збирається залучити до 2025 року майже 82 млрд євро інвестицій, у середньому більше 6 млрд євро в рік. Про епічний розмах нинішнього київського градоначальника Олександра Попова свідчить наступне порівняння: за підсумками 2010 року в економіку України всього було залучено трохи більше 6 млрд доларів США іноземних інвестицій. Отже, яке диво збираються сотворити столичні чиновники, щоб серйозні іноземні інвестори і кредитори завалили Київ грошима?

І все ж, існує вагома причина, з якої в кінці нинішнього року на світ з'явився згаданий твір, який сміливо можна віднести до жанру епічної фантастики. Раніше Президент України Віктор Янукович доручив Кабміну до грудня 2011 року затвердити Генеральний план розвитку Києва і Стратегію розвитку міста до 2025 року. Після цього відповідний пункт з'явився в «Програмі соціально-економічного розвитку м. Києва на 2011 рік» (рішення Київської міської ради № 574/5386 від 30 грудня 2010 року). Сказано – зроблено. По факту доручення Президента виконано. По суті – виконано неякісно. По совісті – не виконано те, що становить справжній зміст поняття «стратегія розвитку міста».

Основна цільова аудиторія «Стратегії…» - українські та іноземні інвестори і кредитори, які можуть дати великі гроші для реалізації великих мрій столичних чиновників. А що необхідно інвесторам і кредиторам? Гарантії платоспроможності муніципалітету і гарантії збереження і примноження їх капіталу. Ось про це автори документа зовсім не потурбувалися. У підсумку у документа лише два достоїнства – приємний, сучасний зовнішній вигляд і дотримання термінів розробки. Все інше – під великим питанням, хоча до питань ще необхідно дійти, адже як відомо, інвестори і банкіри читають фантастику тільки у вільний від роботи час, а на роботі воліють бачити реальні цифри і тверезий розрахунок.

Наукова фантастика
Отже, розглянемо сектор № 3 Стратегії, - «Інженерна інфраструктура та комунальні послуги». Причому, зробимо це за системою Станіславського, тобто увійдемо в образ інвестора або кредитора, і спробуємо оцінити цю частину документа їхніми очима.

Відкриває розділ вельми неприємна для інвестора інформація – мерія визнає, що тарифами в Києві покривається лише 60% операційних витрат на послуги водоканалізаціі та водовідведення і лише 50% витрат на надання послуг по нагріванню і подачі гарячої води. Як інвестор, ми відразу отримуємо тривожний сигнал. Якщо за 20 років незалежності владі Києва вдалося вийти на такі непривабливі тарифні показники, то як за наступні 14 років вони збираються зробити тариф як мінімум беззбитковим і привабливим для стратегічного інвестора? Які радикальні реформи і які інновації запровадить мерія, щоб цього досягти? Відповіді на це питання в Стратегії немає. Зате є постійні посилання на майбутнє залучення грошей інвесторів і роботу з приватними компаніями та формування для них «якісних економічних і нормативних стимулів для активних робіт з модернізації мереж». З нерентабельним тарифом будь-які інші стимули будуть неефективними, а зробити тарифи рентабельними київській мерії заважають політичні маніпуляції з громадською думкою і небезпека виникнення соціальної напруги серед киян, більшість з яких і так вважає, що платить несправедливо високу ціну за комунальні послуги середньої якості.

Не менше здивування викликають цифри офіційної статистики. Виявляється, втрати води в Києві при транспортуванні і розподілі становлять близько 20%, тепла – 17%, електроенергії – 11%. Незалежні експерти вважають, таку оцінку заниженою, - на їхню думку, реальні показники втрат вище, як мінімум на 5% кожен. Ще один тривожний сигнал для інвестора – недовіра до оцінки ризиків з боку міської влади. Для отримання серйозних інвестицій і кредитів столиці необхідний незалежний аудит стану ЖКГ. Це ж стосується і озвучених владою показників: кожен шостий будинок у Києві зношений більш ніж на 40%, третина ліфтів перебуває в аварійному стані, а щорічно 1000 ліфтів стають аварійними. Щоб виправити ситуацію всього за 14 років будуть потрібні масштабні інвестиції і радикальні реформи у міському господарстві, яких в Стратегії не простежується.

За оцінками КМДА, дефіцит бюджету столиці в 2011 році складе 1,5 млрд грн. За незалежними оцінками, ця цифра може скласти 3-4 млрд грн. При цьому слід пам'ятати, що на ліквідацію дефіциту бюджету Київ отримав від Кабміну в 2011 році кілька мільярдів гривень допомоги, без яких дефіцит бюджету виглядав би ще більш тривожним. Схоже, столиця назавжди попрощалася зі статусом головного донора державного та місцевих бюджетів.

Тим не менш, цифри Стратегії вражають оптимізмом: на приведення до ладу існуючої та будівництво нової транспортної та інженерної інфраструктури планується залучити майже 4 млрд євро, на реконструкцію теплових мереж – інвестувати 1,5 млрд євро, на модернізацію водопроводу і каналізаційного господарства – 10 млн євро, реконструкцію електромереж – 220 млн євро, модернізацію житлового фонду і заміну ліфтів – 224 млн євро. Такі гроші ніхто не дасть просто так, без гарантій збереження і примноження капіталу. Ні того, ні іншого поки київська влада дати не може. Як, наприклад, пояснити потенційним інвесторам ситуацію з боргами киян за спожиті житлово-комунальні послуги? За даними Держкомстату, в жовтні 2011 року сумарний обсяг боргу збільшився на 6,9%, або на 680,3 млн гривень до 10 млрд 559,2 млн гривень, з них: борг за квартирну плату – 2,0 млрд гривень, борг за опалення – 5,0 млрд гривень, борг за газопостачання – 1,6 млрд гривень. Безсумнівно, важко, маючи борги на суму понад 1 млрд доларів США, пояснювати інвесторам привабливість інвестування в об'єкти столичного ЖКГ та запевняти, що проблеми неплатежів їх не торкнутися.

Героїчна фантастика
При цьому, зі стратегічної точки зору, дуже вдало пропонується ініціатива «Бережлива енергетика», яка передбачає проведення комплексної термомодернізації житлового фонду. Правильно зроблена ставка на ОСББ з точки зору підвищення ефективності управління витратами і благоустроєм будинків і прибудинкових територій. Природно, нікуди не подітися від масивної купи проблем, пов'язаних із функціонуванням ОСББ, однак тут, на відміну від розглянутих вище питань, дійсно, є надія врегулювати ситуацію протягом наступних 5-7 років. Також правильною виглядає ініціатива знизити норматив добового споживання води в Києві з 330 л на добу до 235 л на добу. Економія у всьому, починаючи з витрат на утримання чиновників і закінчуючи економією електроенергії тепла і води, - це те, що зараз вкрай необхідно столиці, яка потрапила в скрутну фінансову ситуацію. Крім «космічної» команди фінансову спроможність Києва підірвало рішення уряду в 2010 році перераховувати до державного бюджету 50% надходжень від прибуткового податку громадян. В результаті, місто, яке забезпечує близько 19% ВВП України, переживає не найкращі часи і змушене робити ставку на субвенції з держбюджету, а також залучення кредитів на «латання» дірок в муніципальному бюджеті.

Таким чином, щоб епічна фантастична «Стратегія розвитку міста Києва до 2025 року» стала реальністю, столиці потрібен як мінімум супергерой. Поки на це місце є тільки одна кандидатура – нинішній глава КМДА Олександр Попов. Подейкують, що Стратегія – це його передвиборча програма на майбутніх виборах мера Києва. Якщо це так, то вибір не зовсім вдалий, оскільки проголосують «за» лише любителі фантастики.

Якщо пан Попов і справді має намір реалізувати Стратегію, особливо її положення, що стосуються ЖКГ, йому доведеться зробити чудо – збільшити обсяг залучення іноземних інвестицій в економіку столиці, як мінімум в 7-8 разів (!!!). Зараз, згідно з оцінкою чиновників КМДА, показник інвестицій становить 5000 євро на одного киянина. Щоб наблизиться до рівня таких міст, як Прага чи Будапешт (з якими порівнюють Київ у тексті Стратегії), необхідно довести показник інвестицій до рівня 38-42 тис. євро на людину. Меріям цих європейських столиць вдалося досягти такого рівня за 12 років. Враховуючи загальну економічну і політичну культуру прийняття та реалізації рішень в Україні, столичним чиновникам навряд чи вистачить тих 14 років, які вони прописали в Стратегії.

Отже, столиці необхідна адекватна дорожня карта інвестицій, яка відповість на найголовніші питання інвесторів і кредиторів і викличе у них інтерес вкладати гроші в розвиток Києва – однієї з найбільш перспективних європейських столиць. Стратегія однозначно потребує переробки. Це необхідно визнати і зробити із залученням авторитетних вітчизняних та міжнародних експертів. А поки – наукова фантастика з елементами соцреалізму!

Вадим Матвєєв для ІА «Україна Комунальна»

 
Коментарі (0)