Новини по темі

01 Жовтня 2024 p. 16:38
У Києві воду з крана визнали небезпечню  

26 Вересня 2024 p. 17:45
Шмигаль пыдтвердив, що Миколаєву потрібен новий водогін  

25 Вересня 2024 p. 16:46
Бучанська громада отримала автономне живлення для водогону  

Особливості водозабору в Європі і Азії

Щорічно Європа отримує в цілому відносно малу частину своїх загальних поновлюваних водних ресурсів. Загальний обсяг водозабору в цьому регіоні складає близько 595 куб. км на рік і це лише 7% від загальних запасів прісної води. Ресурси на території регіону розподіляються нерівномірно, і навіть якщо яка-небудь країна володіє достатніми запасами на національному рівні, на регіональному або місцевому рівні можуть виникати проблеми.

Казахстан, Туркменістан, Таджикистан, Киргизстан володіють найменшим обсягом доступних водних ресурсів, причому річний стік складає менше 160 мм, а в Казахстані - лише 37 мм. Болгарія, Сербія і Чорногорія, Хорватія і Голландія - країни з найбільшим поверхневим стоком, становлять понад 1,7 тис. мм, більшою мірою залежать від зовнішніх ресурсів.

В рамках цієї статистичної оцінки для показу рівня напруженості водного режиму використовувалися наступні критичні показники/межі значень відносини водозабору до відновлюваних ресурсів:

• країни, де немає напруженості водного режиму - менше 10%;

• країни з низьким рівнем напруженості-від 10% до менш ніж 20%;

• країни, в яких існує напруженість - від 20% до менш ніж 40%;

• країни з високою напруженістю водного режиму - 40% і більше.

Наведені вище критичні показники є середніми величинами, тому передбачається, що ті зони, де це співвідношення становить понад 20%, будуть відчувати серйозну напругу водного режиму в періоди посухи або меженного річкового витрати. У 33 країнах це співвідношення становить менше 10%, тоді як у 14 країнах перевищує 20%.

Внаслідок цього в тих країнах, які зазнають найбільш сильну напруженість, виникають проблеми надмірної експлуатації запасів грунтових вод, і, як наслідок, виснаження ґрунтових вод і вторгнення солоних вод у водоносні горизонти. Басейни з більш високими показниками експлуатації страждають від впливу надмірного вилучення води.

Читайте також: Водопровідна вода: пити чи не пити?

В цілому, 33 країн СЄКЦА (Східної Європи, Кавказу, Центральної Азії) можуть вважатися країнами, не переживають або відчувають невелику напруженість водного режиму. Однак існує 14 країн, які отримують більше 20% своїх запасів прісної води.

На що витрачають воду?

У середньому 42% загального обсягу витягується в Європі води використовується в сільському господарстві, 23% - у промисловості, 18% йде в міське користування і 18% - у виробництво енергії. За останнє десятиліття загальний обсяг забору прісної води в більшості регіонів знизився. Проте в деяких країнах на південно-заході Європи, що зазнають напруженості водного режиму, водозабір залишався постійним. До 1964 року Аральське море було четвертим за величиною внутрішньою водоймою в світі, проте після цього море стало висихати. У Центральній Азії використовувалося майже 67% ресурсів прісної води і майже 100% ресурсів басейну Аральського моря, в основному для зрошення бавовняних і рисових полів. Це викликало падіння рівня даного моря на 17 м і зменшення площі його поверхні на 75%. В результаті цього мінералізація води в ньому збільшилася з 10 г/л у 1965 року до 40-50 г/л у 2000 році, і море втратило своє значення для рибного промислу.

Проблеми споживання

Основними рушійними силами збільшення міського споживання води в минулому столітті були посилення урбанізації, зростання населення і підвищення життєвого рівня. У ЗЕ та країнах-кандидатах до ЄС споживання води для забезпечення міського господарства (домашнього господарства і промислових підприємств, підключених до системи громадського водопостачання) на душу населення становило близько 100 куб.м. в рік. У деяких західних країнах у 1990-х роках споживання води знизилося в результаті зосередження зусиль на економії водних ресурсів, вимірюванні споживання та застосування економічних інструментів (податки на воду і тарифи). В інших країнах споживання води в містах продовжувало зростати внаслідок збільшення числа населення, що має підключення до системи громадського водопостачання, зростання кількості домогосподарств і змін у способі життя, пов'язаних з великим споживанням води (більше пральних машин, ванних, плавальних басейнів тощо).

Заходи щодо скорочення використання водних ресурсів

Хоча загальна тенденція до підвищення цін на воду спостерігається по всій Європі, ці ціни все ще істотно розрізняються. У Мілані і великих містах Туреччини ціни найнижчі, приблизно на 75% нижче середніх, в кінці 1990-х років становили близько 1 євро/м3. У багатьох столицях і великих містах країн Середземномор'я ціни нижче середніх, як і в країнах, що мають багаті водні запаси. В протилежність цьому, в містах Північної і Західної Європи ціни на воду найвищі (приблизно на 75-100% вище середніх). Облік споживання води споживачами - економічний інструмент, використовуваний деякими країнами для скорочення споживання води. Інші фактори, що впливають на моделі використання водних ресурсів - це різноманітність кліматичних умов, інформаційні кампанії, використання водозберігаючих технологій і збільшення ефективності водорозподільних мереж (зменшення витоків та регулювання тиску у водопровідній воді).

В багатьох східноєвропейських країнах до 1990 року ціни на воду посилено субсидувалися, однак під час перехідного періоду відбулося значне підвищення цін, що призвело до зниження споживання води. Наприклад, в Угорщині після припинення субсидування ціни на воду зросли в 15 разів, що призвело до зменшення споживання води протягом 1990-х років приблизно на 50%.

У багатьох країнах Східної Європи і в СЄКЦА мережі водопостачання в поганому стані внаслідок низької якості проектування і будівництва, а також відсутність технічного обслуговування і неефективності експлуатації через погіршення економічного становища за останнє десятиліття. У деяких містах вода подається лише кілька годин протягом доби.