Водопровідна вода: пити чи не пити?

Новини по темі

10 Квітня 2024 p. 10:25
На відновлення об’єктів тепло- та водопостачання Уряд виділив 176,5 млн грн  

09 Квітня 2024 p. 17:35
У Бучі встановили станцію очищення води  

05 Квітня 2024 p. 18:25
Водоканали вже можуть відключати від електроенергії через борги  

Про низьку якість питної води в Україні вже написано не мало статей, знято відео-сюжетів, проведено наукових досліджень. Однак, незважаючи на це, вчені стверджують, що 90% прісної води в країні не придатне до вживання. На сьогодні Україна в світі посідає 95 місце з 122 за якістю питних джерел. Основний обсяг води, який споживають українці - води з поверхневих джерел. Практично 40 мільйонів людей, що проживають на території нашої держави вживають воду з річок Дніпро та Дністер. Вчені прирівнюють якість води, взятої з цих річок до якості води в слаборозвинених африканських країнах. При цьому, за даними Всесвітньої організації здоров'я, саму чисту питну воду п'ють у Фінляндії, Канаді, Великобританії.

 «Пристосована вода»

Подорож води з джерела безпосередньо в будинки споживачів - процес, пов'язаний з її багаторівневим очищенням. Якість води громадянам гарантує держава, а очищенням води займаються підприємства сфери водопостачання. Так вода з річок та водойм, куди скидаються неочищені стічні води, побутові та промислові відходи, змиваються дощем пестициди, нітрати, нітрити, солі важких металів, потрапляють в водозабірні ковші. Водозабірні споруди являють собою величезні резервуари, побудовані посеред водойм. З них вода надходить на станції очистки, методи якої можуть бути реагентними або безреагентними. При реагентному застосовується коагулянт (сірчанокислий алюміній), флокулянти (активізована кремнієва кислота, поліакриламід), що прискорює коагуляцію і сприяє висвітленню і знебарвленню. Але при реагентному методі у воді залишається небажана кількість розчинених солей алюмінію. З метою економії найчастіше очищення води виробляють безреагентним методом. Після відстійників застосовують фільтри для очищення води з шаром піску або антрациту і знезаражують за допомогою хлору, це самий старий і дешевий метод. Він призводить до додаткового забруднення питної води вільним і залишковим хлором, хлороводнем і хлорорганікою.

Крім того, вода набуває неприємного смаку і запаху, жовтуватого коліру. Особливо погана ситуація з якістю питної води в Луганській, Донецькій, Херсонській, Харківській, Одеській, Миколаївській облястях. В ціх містах через потужне промислове забруднення і слабку систему очищення люди часто п'ють технічну воду, відхилення, від норми якої становить до 80%.

Читайте також: Рахункова палата: якісна питна вода стає розкішшю

Погані справи і з підземними джерелами (артезіанськими свердловинами і колодязями). Джерела з глибин до 100 метрів в багатьох місцях забруднені "букетом шкідливих домішок" і вимагають додаткового очищення води. Особливо колодязі в сільській місцевості (до 30 метрів) практично не придатні для пиття ні для людей, ні для худоби. Багато сіл у Сумській, Полтавській, Донецькій, Луганській, Дніпропетровській та інших областях відчувають великий дефіцит якісної питної води. В обласних центрах не краща ситуація з питною водою. Через погану якість водопровідної води жителі Києва, Харкова, Донецька, Луганська змушені йти по воду до джерел, бюветів і купувати привізну воду з автоцистерн. Однак вода в бюветах та джерела Києва та Харкова непридатна для пиття. Вона містить в підвищених концентраціях свинець і нітрати, які смертельно небезпечні для дітей до одного року. Свинець акумулюється в організмі людини і є токсичним металом. Свинець міститься у джерельній воді на території всіх мегаполісів, як наслідки використання етилованого бензину.

Наприклад, у багатьох бюветах Києва вода має підвищений вміст заліза. У деяких районах виявляють у воді синьо-зелені водорості, бактерії, що свідчить про підвищену концентрацію сірководню. При постійному споживанні води з підвищеним вмістом заліза, у людей частішають захворювання печінки, збільшується ризик інфарктів, а так само можуть спостерігатися алергічні реакції. У багатьох регіонах України вода жорстка, тобто містить велику концентрацію солей жорсткості (гранично допустима концентрація (ГДК) складає 7мгм/екв.л.). Регулярне споживання води підвищеної жорсткості може привести до утворення каменів у нирках, порушення обміну речовин, порушуються кровотворні процеси в організмі. Солями жорсткості забиваються пральні машини, бойлери, труби.

Читайте також: «Питна вода» недоотримує державних коштів

Люди звикли довіряти смаковими властивостями води. Вода, яка не містить явного запаху і присмаку хлору, вже вважається для них чистою та безпечною для пиття. Але це, не зовсім так. Справа в тому, що саме фальсифікація питної води стоїть на першому місці в Україні, а не підробка горілки, коньяку, продуктів харчування і т.д. І це вже має насторожити бажаючих купувати воду в магазинах, воду з доставкою в офіс, і привізну воду з автоцистерн.

Що міститься в природній воді?

Вода, найкращий природний розчинник, ніколи не буває абсолютно чистою. Вода розчиняє тверді речовини, з якими контактує - грунту, породи, мінерали, солі. У воді розчиняються гази атмосфери й гази, що надходять з глибини землі, наприклад, сірководень, оксид вуглецю, водень, метан. У природних водах, особливо в поверхневих, містяться також значні кількості органічних речовин - продуктів життєдіяльності й розкладання водних організмів. До домішок природного походження додаються речовини антропогенного походження, асортимент яких охоплює практично всі класи неорганічних і органічних сполук.

Якісний і кількісний хімічний склад природних вод дуже різноманітний і визначається фізико-географічними умовами. Вміщені в природних водах компоненти прийнято ділити на п'ять основних груп:

Розчинені гази - кисень, азот, вуглекислий газ, сірководень, метан і т. д. Головні іони (сольові компоненти) - аніони карбонату, гідрокарбонату, хлориду, сульфату; катіони калію і натрію, магнію, кальцію. У поверхневих водах їх вміст виражається десятками і сотнями мг/л. Сукупність цих компонентів створює мінералізацію води, що вимірюється в г/л. Для прісних вод мінералізація складає 0,2-0,5 г/л, для слабо мінералізованих - 0,5-1,0 г/л, для солонуватих - 1-3 г/л. Далі йдуть солоні води; води з мінералізацією понад 50 г/л називають розсолами.

Наявність катіонів кальцію і магнію надає воді сукупність властивостей, звану жорсткістю води. У нашій країні жорсткість води вимірюють в моль екв/л: 1 ммоль екв/л відповідає 20,04 мг/л кальцію або 12,16 мг/л магнію. Біогенні елементи - азот (у вигляді аміаку, амонію, нітриту, нітрату й азоту органічних сполук); фосфор (у вигляді фосфатів та органічних сполук), кремній (у вигляді ортосілікати), залізо (II і III). Ці елементи необхідні для живлення та розвитку живих організмів. Однак деякі із з'єднань при високих концентраціях надають токсичну дію, наприклад, неорганічні сполуки азоту, особливо амонійний азот. Для вод рибогосподарського призначення гранично допустима концентрація (ГДК) аміаку дорівнює 0,08 мг/л, амонію - 2 мг/л.

Мікроелементи - це метали і деякі неметали (бром, йод, бор), вміст яких у водах знаходиться в межах декількох десятків і менше мкг/л. Частина металів - марганець, цинк, молібден і кобальт належать до так званих біометалів, які беруть участь в біохімічних процесах живих організмів і без яких живі істоти не можуть розвиватися. Інші мікроелементи, такі як кадмій, свинець, ртуть, хром є антропогенними забруднювачами й виявляють сильну токсичність, саме їх мають на увазі, кажучи про забруднення важкими металами. Особливу небезпеку для життя представляють мікроконцентрації радіонуклідів стронцію, цезію, плутонію. Втім біометали при перевищенні ГДК також надають токсичну дію на живі організми. До того ж токсичність мікроелементів залежить від того, в яких хімічних формах вони знаходяться. Найбільшу токсичність мають металоорганічні сполуки, наприклад диетилртуть.

Читайте также: Вода «вимиє» бюджетні мільйони

Зміст органічних речовин іноді характеризують загальним вмістом пов'язаного органічного вуглецю. Однак такий показник мало що значить при оцінці ступеня забрудненості природних вод. Вміщені в природних водах органічні речовини слід розділити на дві групи. До першої належать органічні сполуки природного походження, в основному гумінові та фульвокислоти, карбонові та амінокислоти, карбонільні сполуки, складні ефіри (зв'язаний в них вуглець складає 1,5-30 мг/л) і деякі інші сполуки з вмістом зв'язаного вуглецю 0,2 - 12 мг/л. Другу групу органічних компонентів природних вод складають численні сполуки антропогенного походження, зміст яких залежить від інтенсивності забруднення води і змінюється в дуже широких межах, аж до декількох мг/л. Це ароматичні вуглеводні (бензол, толуол, феноли, нафталін), галогеновмісткі з'єднання (хлороформ, дихлоретан, дихлофос), азотовмісні сполуки (аміни, піридин, поліакриламід, сечовина), метанол, бензиловий спирт, масла, нафтопродукти, барвники, синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР).