Парламенту запропонований проект закону, яким планується ввести депозитний збір на тару та упаковку. Передбачається, що депозитний збір буде включений в ціну скляної, жерстяної і полімерної упаковки, за яку можна буде отримати грошовий повернення в муніципальних пунктах прийому тари. Таким чином, планується стимулювати населення і виробників продуктів харчування до економного використання ресурсів і до зменшення кількості побутових відходів. Втім, експерти відзначають, що ввести заставну систему буде непросто через ексклюзивність тари найбільших виробників напоїв і продуктів харчування.
Вчора Верховна Рада оприлюднила проект закону № 3489, зареєстрований народним депутатом Віктором Балогою (позафракційний). Документом передбачено зміни в діючий закон «Про відходи» для «стимулювання виробників продуктів харчування і тари, а також кінцевих споживачів до участі у повторному обігу, переробки та утилізації тари».
Зокрема, законопроектом пропонується з 1 січня 2015 року запровадити систему заставних або депозитних цін на скляну і полімерну тару продуктів харчування, яка буде оплачуватися на кожному етапі їх реалізації. Тобто, цю вартість тари споживачі будуть сплачувати в момент придбання рідких продуктів харчування (безалкогольних напоїв, пива, кисло-молочних продуктів) і зможуть отримати в грошовому еквіваленті в магазинах або пунктах прийому. Скляна тара буде підлягати санітарній обробці та повторного обігу, а полімерна упаковка або ПЕТ-тара - перероблятися як вторсировина. Заставна ціна буде визначатися Кабінетом Міністрів з урахуванням типу і обсягу зворотної упаковки.
Читайте також: Українське сміття заживе за новою системою
Крім того, документом вводитися обов'язковий роздільний збір твердих побутових відходів, а також на три роки, скорочується термін, після якого поховання (депонування) неперероблених ТПВ забороняється. Згідно з чинним законодавством такий мораторій діятиме з 1 січня 2018 року.
У разі прийняття законопроекту, здати скляну тару та отримати її заставну вартість у грошовому еквіваленті споживачі зможуть в торгових установах, а полімерну упаковку - у спеціалізованих пунктах прийому. Відкрити такі державні та комунальні пункти в кожному регіоні законопроект зобов'язує місцеві органи влади. Крім того, органи місцевого самоврядування повинні будуть сприяти появі пунктів прийому тари та інших форм власності.
У пояснювальній записці до документа наголошується, що левову частку побутових відходів українських домогосподарств (близько 8 млн тонн на рік) складають скляна тара і ПЕТ-упаковка. При цьому, переробляється незначна кількість, а решта депонується на полігонах та сміттєзвалищах. При цьому, автор документа зазначає, що повторне використання тари не тільки екологічно, але й економічно вигідно. «Виготовлення нової скляної пляшки виробнику обійдеться в 70 коп. А вартість пляшки за умови її повторного обігу складе від 20 до 36 коп. за одиницю. При цьому, вітчизняні виробники використовують лише 10-20% вторинного скла, тоді як в Європі цей показник в 2-3 більше», - зазначає пан Балога.
Депозитна система вартості скляної тари була широко поширена в СРСР. Тоді в державних пунктах прийому брали кефірні, молочні, винні, горілчані, пивні і лимонадні пляшки, а також громадяни могли здати скляні банки об'ємом 1 і 3 літри і биту склотару. Вартість такої тари варіювалася від 15 до 50 радянських копійок за одиницю. Зараз в Україні діють переважно приватні пункти прийому тари. Її заставна вартість становить від 15 коп. до 1,5 грн.
При цьому, за даними сайту steklotara.ru і газети «Сегодня», якщо порівняти провести паралелі між українськими та радянськими цінами, то склотара подешевшала приблизно в 17-18 разів. Низька заставна вартість упаковки і скляної тари українських виробників не сприяє розвитку поворотної депозитної системи. Експерти відзначають, що останній сплеск споживчого попиту на обмін тари в приймальних пунктах був у 90-ті роки, коли криза зупинила роботу склопереробних заводів. При цьому, склобій, як і раніше залишається в ціні, втім, для його вигідного обміну потрібні великі обсяги битою тари. У деяких пунктах прийому готові заплатити 150-200 грн за тонну розбитої тари.
.jpg)
Натисніть на зображення для збільшення
Читайте також: Сміттєві перетворення: від відходів - до енергії
Втім, система депозитної вартості тари успішно діє в європейських країнах. За даними європейської Асоціації виробників тари і упаковки, близько 60-70% полімерної упаковки переробляється, а близько 80% склотари - використовується повторно. Лідером по збору скляної тари є Нідерланди, Німеччина та Швейцарія. ПЕТ-упаковка переробляється у всіх країнах Євросоюзу. Ціна за пляшку становить 10-25 євроцентів (1,1 - 2,75 грн). Максимальна вартість зворотному склотари досягає 2 євро (22 грн).
Однак, експерти Асоціації зазначають, що запровадження заставної системи в Україні буде не простим. Крім відсутності «культури роздільного збору відходів», проблемою буде повторний обіг склотари, оскільки пляшки найбільших виробників напоїв мають свою ексклюзивну форму. Таким чином, таку тару буде складно здати в загальний пункт прийому, або ж стелотару доведеться здавати у вигляді бою. При цьому, вже зараз в нечисленних пунктах прийому тари не приймають пляшки з під елітної алкогольної продукції (віскі, коньяк, а також горілка преміального сегмента). Крім того, не варто забувати, що мережа приймальних пунктів склотари за роки незалежності була практично «похована», а практики обміну на гроші поліетиленової тари і зовсім не було.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
