За що ми платимо комунальникам?

Більшість з нас знають, що цей рахунок потрібно оплатити до 20 числа календарного місяця, що ми вносимо якусь квартплату, ніби як платимо за воду, світло, газ, а решта послуг залишаються загадкою. При цьому українці знають, що тарифи на ці загадкові послуги уряд буде підвищувати. Мабуть і все, що ми знаємо про послуги ЖКГ. Для багатьох абсолютно не ясним залишається, куди будуть направлятися кошти від оплачених нами рахунків.

 

Відповідно до закону «Про житлово-комунальні послуги», споживачі можуть розраховувати на надання близько 18 послуг. З них ключовими є комунальний блок: це газопостачання, електропостачання, тепло-і водопостачання. Теплову енергію населення отримує у вигляді централізованого опалення, а також гарячої води. Водопостачання та водовідведення передбачає подачу в багатоповерхові будинки холодної води, а також працюючих каналізаційних систем. Спектр надаваних побутовим споживачам житлових послуг більш різноманітний. Найважливішими з них є прибирання прибудинкової території, обслуговування ліфтового господарства, утримання під'їздів багатоквартирних будинків. І, безумовно, окрема послугою, без якої не обходиться жоден багатоповерховий будинок, - утилізація твердих побутових відходів, а простіше кажучи, - вивіз сміття з контейнерного майданчика.

 

Найбільшу питому вагу в собівартості комунальних послуг займають покупні паливно-енергетичні ресурси. Структура витрат різна. Наприклад, за даними Нацкомпослуг, розплачуючись за спожиту теплову енергію (опалення та гаряча вода), 65% нарахованих сум становить природний газ, 8-10% - електроенергія, 20% в тарифі - заробітна плата, 10% - інші витрати. У видатках на оплату водопостачання електроенергія займає 28%, фонд заробітної плати - 47%, інші витрати - 25%. А в маловодних регіонах, де воду необхідно в буквальному сенсі «докачувати», щоб доставити споживачеві, витрати водоканалів на електроенергію досягають 50-60%. Важливо розуміти, що у підприємств галузі ЖКГ, велика частина яких знаходяться в муніципальній (комунальній) власності, платежі населення за встановленими владою тарифами є єдиним джерелом доходу.

 

Крім того, складовими тарифів на житлові послуги є витрати на матеріали, електричну енергію, амортизацію основних засобів, трудові ресурси, спеціалізований інвентар. Найбільшу питому вагу в собівартості займають витрати на трудові ресурси. Наведемо приклад: в послузі обслуговування ліфта витрати на заробітну плату з відрахуваннями досягають 50%, на матеріали - складають 12%, електроенергію - 10%. У структурі витрат на поточний ремонт багатоквартирного будинку частка витрат на заробітну плату з відрахуваннями також дорівнює половині, витрати на матеріали досягають 25%.

 

Дохідна складова тарифу не перевищує 3% відсотків. Вона витрачається на модернізацію основних фондів, тому як одним із головних чинників зниження собівартості послуг є використання нових технологій та обладнання.

 

Тарифоутворення на найдорожчі послуги, що надаються підприємствами галузі, - комунальні - є компетенцією центральний і місцевих органів влади. Зокрема, механізм тарифоутворення затверджений урядовою постановою № 869, якою прописаний єдиний підхід до формування вартості компослуг. На сьогодні в Україні вартість на послуги ЖКГ формується за формулою: «витрати собівартості плюс рентабельність». Разом з тим, основною частиною прибутку підприємств є інвестиційна складова, закладена в собівартість послуг. Тобто в тарифі передбачено кошти на реалізацію програм модернізації обладнання та скорочення енергоспоживання. У тей час, основним джерелом цих коштів є амортизаційні відрахування.

 

 

Ліцензіатами національного регулятора - Нацкомісії, що здійснює держрегулювання в сфері комунальних послуг - є підприємства у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, які працюють в містах з населенням більше 40 тис. чоловік. Під контроль Нацкомісії також потрапляють ті виробники теплової енергії, які реалізували споживачам більше 20 тис. Гкал на рік, а в сфері транспортування тепла - 18 тис. Гкал на рік.

 

Тобто регулятор надає їм дозволи на здійснення госпдіяльності за дотриманням встановлених ним ліцензійних умов, а також здійснює контроль за їх виконанням. Нацкомуслуг встановлює для кожного підприємства собівартість кубометра води і гігакалорії тепла. Сам же тариф на теплову енергію формують місцеві влади. Зараз в Україні ліцензується три види діяльності комунальних підприємств: виробництво, транспортування і постачання ресурсів споживачеві. Тарифи на житлові послуги та вивіз сміття формують місцеві влади, спираючись на встановлений Минрегионом порядок.