Феномен реклами настільки багатогранний, що і творці, і споживачі її, визнаючи або заперечуючи вплив «п'ятої влади», висловлюються про рекламу вельми суперечливо. Так, наприклад, маестро світової реклами, якось сказав: «Реклама давно вже не просто слово в торгівлі. Це слово в політиці, слово в суспільних відносинах, слово в моралі».
Слово в моралі..., яка несподівано вривається при перегляді національного телебачення, в Україні залишилося тільки три проблеми - карієс, лупа і педикульоз, або по-простому - вошивість. Оптимістично так і, я б сказав, із якоюсь радістю, пропонують нам засоби від карієсу, лупи і вошей. Можливо, тому така реклама в нашому житті викликає у багатьох людей, в основному, негативні емоції. А може, ще й тому, що простору, де немає реклами, залишається все менше і менше.
Реклама в під'їздах житлових будинків, в ліфтах, на проїзних квитках громадського транспорту, на платіжних терміналах, в душових кабінах спортивних клубів та комплексів, у туалетних кімнатах кінотеатрів - ось далеко не повний перелік місць, де нам «несподівано» можуть зустрітися різні рекламні носії.
У нинішній непростій економічній ситуації деякі навіть дуже відомі компанії, що є найбільшими рекламодавцями, відмовляються від традиційного способу розміщення реклами в друкованих ЗМІ, ТV, радіо і направляють свої зусилля в директ-маркетинг. При цьому найпоширеніший вид директ-маркетингу - поштова розсилка, що дозволяє звертатися безпосередньо до потенційного клієнта.
Ви не чекали, а ми...
Серед поштової розсилки особливе місце для рекламних агентств займають рахунки на оплату комунальних послуг. Хтось із читачів може запитати: а власне, причому тут представники рекламної індустрії? До певного часу таке питання цілком могло би бути доречним. Однак із листопада 2010 року кияни, і швидше за все, не тільки вони, у свої поштові скриньки почали отримувати нові квитанції на оплату комунальних послуг. На одній стороні все як завжди - надрукований рахунок, а от з іншої - рахунок на оплату нагадує класичну рекламну листівку. Точніше, саме нею і є.
З моїм знайомим «завдяки» цьому нововведенню стався не дуже приємний казус... Як завжди, «вигрібаючи» з поштової скриньки рекламний спам, він викинув і «довгоочікувану» платіжку. Через місяць, запідозривши недобре, шановний і дуже відповідальний Григорій Петрович почав опитувати сусідів, чому до цих пір не прийшов платіжний документ за комунальні послуги. Закінчивши своє власне розслідування і усвідомивши, що разом із рекламним спамом він непомітно для себе «розлучився» із платіжкою, Петрович пішов оплачувати комунальні послуги, щоправда, вже з пенею...
Розповідаючи цей, на перший погляд, кумедний випадок, мій знайомий не втримався і запитав, хто придумав на зворотному боці платіжки розміщувати рекламу і хто повинен відшкодувати йому як моральний, так і матеріальний збиток від «нововведення» - розміщувати рекламу на платіжці...
І якщо, по першій частині питання Григорія Петровича особливих складнощів у мене не виникло, то другу частину я залишаю відкритою.
Отже, щодо того, хто придумав розміщувати рекламу на платіжках. Свободу підприємницької діяльності дозволив Закон України «Про підприємництво», який вступив у дію 7 лютого 1991 року. У третій статті цього законодавчого акта йдеться: «Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству...». Законодавством України чітко не врегульовано питання про розміщення реклами в повідомленнях, рахунках, листах від державних чи комунальних установ, а отже, розміщення реклами на зворотному боці платіжки за комунальні послуги - цілком законна діяльність.
Хоча... Закон України «Про рекламу», який регулює відносини на рекламному ринку, свідчить, що основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, що не завдають споживачеві реклами шкоди. При цьому до споживачів Закон відносить: «... невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама».
Платіжка за комунальні послуги - суворо адресний і до недавнього часу - іменний документ, і тому у мешканців все-таки може виникнути питання про законність розміщення реклами...
Звичайно, платіжка - адресний документ, але не іменний, а анонімний, - казали мені представники рекламних агентств, які займаються цим видом діяльності. І мушу визнати, вони праві. З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про захист персональних даних», а в лютому, наприклад, кияни отримали платіжки за комунальні послуги нового зразка. У цих документах вже немає прізвищ власників квартир, їх потрібно вписувати самим при оплаті послуг. Чи можна віднести до невизначеного кола осіб, на яких спрямовується реклама, документи, на яких є адреса платника та його розрахунковий рахунок?
Чи не репрезентативне опитування
У цих непростих юридичних «тонкощах» можуть розібратися тільки юристи-професіонали. У той же час, не репрезентативне опитування «населення», а точніше - моїх сусідів, показало, що з питання розміщення реклами на платіжках існують різні думки.
Станіслав Васильович, відставний військовий однозначно заявив, що його реклама на платіжці страшено дратує. Він не розуміє, чому комунальна установа, якою є Головний інформаційно-обчислювальний центр КМДА, укладає договори на розміщення реклами на офіційному документі без згоди самих платників за комунальні послуги.
Менш радикально налаштовані сусіди відзначили, що реклама на платіжках цілком доречна, але вона має бути корисною для мешканців. Було б непогано на зворотному боці мати, наприклад, «гарячі» телефони аварійних служб...
Молодь, відповідаючи на це питання, переконана, що реклама на платіжках повинна бути спрямована на певну цільову аудиторію, і в першу чергу - на тих, хто безпосередньо оплачує комунальні послуги, а це в основному, жінки середнього і чоловіки похилого віку... «Ми, достатньо , рідко ходимо оплачувати ці рахунки», - з оптимізмом говорить молодість...
Досить несподівану і навіть трохи «крамольну» думку висловила бухгалтер зі стажем: «... витрати платника податку, пов'язані з розміщенням реклами на платіжках за комунальні послуги, не визнаються витратами на рекламу і, природно, не враховуються при визначенні податкової бази».
Цікаво, як самі рекламні агентства підносять потенційним рекламодавцям свою послугу із розміщення реклами на платіжках? Вони переконані, що реклама на платіжках - це не черговий спам в поштовій скриньці споживача, не макулатура, ща дратує, а офіційний документ...
Замість висновку
Рекламна індустрія розвивається. Безумовно, як і будь-яка капіталомістка галузь, тут є свої Остапи Бендери, які також, як і «великий комбінатор» і «ідейний борець за грошові знаки», знають багато «чесних способів відбирання грошей». На цю думку мене навела інформація про те, що через незаконну рекламу міська скарбниця Києва в 2010 році не отримала понад 50 мільйонів гривень...
Напевно тому в столиці значно підвищено відповідальність за незаконну рекламу. Якщо раніше за це був адміністративний штраф у розмірі 1 тис. 700 грн, то зараз цей вид «діяльності» коштуватиме «всім бажаючим» 17 тисяч грн. Але тут, як казав один з кіногероїв - головне, щоб «наші бажання співпадали з нашими можливостями».
Що стосується реклами на платіжках за комунальні послуги, то, безумовно, інтереси городян повинні бути враховані і при вирішенні цього питання.
Микола Бойко спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
