ГоловнаПублікаціїФінансування ЖКГЖКГ України: гроші на вітер

ЖКГ України: гроші на вітер

«Україна Комунальна» продовжує вивчати досвід інвестування приватних коштів у сферу ЖКГ. Про проблеми та ризики концесіонерів у галузі водопостачання читайте нижче.

Частину І читайте тут: ЖКГ України: грошам вхід заборонено!

«Сєверодонецьк – місто контрастів»

Варто згадати і проведену 2009 року невдалу концесію Сєверодонецького теплокомуненерго фірмою «Сєверодонецьктепло: у кодах економічної діяльності зазначено лише постачання пари і гарячої води. Через два роки, 7 липня 2011 року, Господарський суд Києва задовольнив позов Сєверодонецької міської ради до цієї компанії про розірвання договору. Основна причина - невиконання підприємством своїх прямих обов'язків. Воно не лише заборгувало міському бюджету близько 7 млн грн, але й не виконало основну вимогу - забезпечити населення гарячою водою влітку.

Однак, Сєверодонецьк знає й інші приклади концесії. В липні 2009 року «з метою підвищення якості послуг централізованого водопостачання та водовідведення» був переданий в концесію Сєвєродонецький водоканал. Концесіонером за цієї угодою стало ТОВ, власником якого є «Хімічно-промисловий альянс», яким володіє кіпрський офшор «Діренс Вентурес Лімітед» і Антон Чернецов. Фактично ж, як стверджують сайти liga.net та «Українська правда», ця компанія належить Юрію Бойку, колишньому віце-прем’єру та бізнес – партнеру відомого бізнесмена Дмитра Фірташа.

Концесійний договір було укладено терміном на 25 років, розмір інвестиційних вкладень Концесіонера складає 6 млн грн, які вносяться концесіонером протягом перших шести років після укладання  концесійного договору.

Начальник Фонду комунального майна Сєверодонецької міської ради Олександр Ольшанський в своєму коментарі на сайті міськради вважає ситуацію з концесією в місті дуже позитивною, адже за перші три роки концесії в загальний фонд міського бюджету підприємство перерахувало понад два мільйони гривень концесійного платежу, погасило кредиторську заборгованість КП «Сєвєродонецькводоканал» на суму близько двох мільйонів. Крім того, воно провело цілий ряд заходів за своїми інвестзобов’язаннями, серед яких і ремонт каналізаційного колектору, і модернізація електроустаткування на насосних станціях та обладнання на водозаборах, прокладка і ремонт трубопроводів подачі води у Сиротиному та Павлограді.

Але чи не тому так розхвалює чиновник концесіонера, що в перший же рік ним було внесено до місцевого бюджету 4,5 млн грн одноразового внеску концесіонера, що дозволило місцевій владі стримати соціальну напругу в місті під час вирування фінансової кризи 2009 року? Можливо саме тому пан Ольшанський вважає, що складання концесійної угоди і її виконання концесіонером потрібно ставити за взірець і рекомендувати їх  як приклад для наслідування іншими містами України».

І нібито почувши цей заклик очільника Фонду комунального майна Сєверодонецької міської ради міста України почали віддавати в концесію суб’єктам господарювання, засновником або власником яких є «Хімічно-промисловий альянс». На сьогодні ця компанія володіє ТОВ «Лисичанська вода», яке отримало у концесію «Лисичанськводоканал», ТОВ «Вода Рубіжанська», ТОВ «Білоцерківвода» – тримає у концесії «Білоцерківводоканал».

Білоцерківські пристрасті

В липні 2013 року між Білоцерківською міською радою та ТОВ «Білоцерківвода» укладено відповідний договір від 26.03.13 №234 щодо передачі цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Білоцерківводоканал» в концесію на 15 років. Інвестиційні вкладення концесіонера складуть 68,9 млн грн.. Засновником ТОВ «Білоцерківвода» є вищезгадана компанія «Хімічно-промисловий альянс». Саме це підприємство внесло 1 млн грн до статутного капіталу білоцерківського концесіонера.

Але, зважаючи на те, що останній раз тарифи на послуги водоканалу переглядались в 2002 році, а в 2006-му – корегувались., що на сьогодні покриття тарифом собівартості послуг водоканалу в Білій Церкві сягає близько 50-55%, інвестиційна програма ТОВ "Білоцерківвода" виглядає просто фантастикою. На 2014 рік заплановано  цілий ряд реконструкцій, які  мають бути спрямовані на покращення якості води,  планується зменшення споживання електроенергії через модернізацію перекачки та очистки стоків. Цим проектом буде займатися польська компанія Aqua , а його орієнтовна вартість 30-40 млн. євро. Одразу виникає логічне запитання – як концесіонер зможе вивільнити ці мільйони євро, коли тариф відшкодовує менше 60% витрат? Мабуть саме зважаючи на це, кожний пункт інвестпрограми концесіонера має термін реалізації від 1 до 15 років.  Звісно це зроблено для  унеможливлення розірвання договору в зв’язку невиконанням взятих на себе зобов’язань. Тому будівництво шлаконакопичувача на насосній станції другого підйому може тривати два, три або чотирнадцять з половиною років.

До честі концесіонера потрібно зазначити, що наразі зроблено фінансові вливання на суму близько 600 тис грн, а найближчим часом планується заміна автопарку ще на 300 тис. грн. Але чи на часі оновлення автопарку, чи мають власники "Білоцерківводи" взагалі бажання хоча б щось модернізувати в короткостроковій перспективі, зважаючи на те, що зношеність трубопроводів сягає 80% залишається великим питанням.

Однак, досвід концесії«Білоцерківводоканал» був позитивно сприйнятий владою міста. Тому, наступним кроком влади стане передача в концесію Білоцерківської тепломережі. Наразі ведуться переговори, і навіть прийнята пропозиція за рішенням міської ради від 25.04.13 р. від "Білоцерківської когенераційної компанії" та "Дельта-Проекту"…

Така ось «картина маслом» щодо концесійного досвіду ЖКГ України останнього десятиліття. Є два принципових моменти, які дають відповіді на питання про в основному негативні результати концесії. Момент перший – світоглядний. Влада, як центральна, так і місцева, категорично не хоче поки що зрозуміти, що житлово –комунальне господарство – це такий само вид бізнесу, як і торгівля продуктами харчування чи видобування корисних копалин. Будь-який бізнес має на меті одне – одержання прибутку від підприємницької діяльності. Тому звичка стримувати тарифи на комунальні послуги адміністративними методами, яка міцно сидить у головах українських чиновників ще з радянських часів, повинна відійти у минуле. Адже саме ця звичка – основна причина того, що на сьогодні маючі досить пристойного рівня законодавчі акті з питань впровадження ДПП, Україна пасе задніх в питанні сторження умов для приходу приватного капіталу в галузь ЖКГ.

Другий момент – нещирість самих концесіонерів. Якщо концесіонер має на меті тільки одне – зібрати «вершки» з майна, яке передане в концесію, тобто продати ліквідне обладнання, безпідставно завищити тарифи на послуги, отримати такі собі «easy money», але при цьому не вкладати кошти в модернізацію обладнання та енергозбереження, то така концесія призведе лише до одного – до того, що територіальна громада отримає майновий комплекс в ще гіршому стані, ніж це було до передачі в концесію. І ще один цікавий момент. Коли фактичним вигодонабувачем за концесійною угодою виступає хтось з українських  олігархів, нехай навіть не прямо, а через створені компанії, концесійна угода не розривається місцевою владою навіть попри порушення своїх зобов’язань. Фактичні ж господарські операції таких концесіонерів, що створені під структури олігархів, свідчать, нажаль, не про бажання модернізувати об’єкти ЖКГ, а про бажання зміцнити свою фінансову імперію. Так, за даними «Вісника державних закупівель» ТОВ «Таун Сервіс», фактичним власником якого є офшорна компанія, близька до Дмитра Фірташа, 31 січня уклало угоду з ПрАТ «Северодонецьке об’єднання Азот», яке  входить до холдингу того ж Дмитра Фірташа Ostchem.  на послуги каналізаційні. Вартість угоди складає 15,12 млн. грн. Фактично ці кошти з правої кишені переклали в ліву кишеню однієї і тієї ж самої людини.

Разом з тим, приватні інвестиції – це єдине, що врятує ЖКГ України від остаточного занепаду, іншого шляху просто не існує. Але для того, щоб вони запрацювали на користь ЖКГ, а не окремої особи, потрібно взяти відповідальність та зняти всі перешкоди, гарантувати на державному рівні прозорість правил гри на концесійному полі.  

 
Коментарі (0)