ГоловнаПублікаціїАналітика Підсумки року: плюс тарифи, мінус реформа

Підсумки року: плюс тарифи, мінус реформа

В останні дні року, що минає, прийнято підсумовувати здобутки і втрати. «Україна Комунальна» вирішила не відходити від неписаної традиції і згадати, яким був цей рік – Дерев’яної кози – для галузі житлово-комунального господарства.
У 2015 році в галузі житлово-комунального господарства, зокрема в законодавчому забезпеченні її функціонування, сталося декілька визначних подій, які істотно вплинули на подальший розвиток ЖКГ країни.
 
Цьогоріч вперше за останнє десятиріччя чиновники не звітували щодо виконання або не виконання етапів та положень Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства. Справа в тому, що 31 грудня 2014 року фактично втратив чинність Закон №1511-VI «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки», який продовжував дію аналогічного Закону, прийнятого далекого 24 червня 2004 року, а представники коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, які зайняли владні кабінети після парламентських виборів, обережно вирішили не плодити планів та програм, які від самого початку виконати та втілити в життя нереально. «Усі державні програми, які працювали в Україні – і доступного житла, і реформування житлово-комунального господарства, і програми інших галузей - були неефективними лише за одним напрямком: практичні рішення приймалися у Києві, практично всі гроші розподілялися в Києві» - сказав на початку 2015 року очільник Мінрегіону Геннадій Зубко. Примітно, що його думка співпала з точкою зору заступника голови профільного Комітету Верховної Ради Альони Бабак, яка зауважила, що говорячи про реформування житлово-комунального господарства, не потрібно робити декларацій про все і ні про що - є потреба визначити конкретні заходи, які держава може зробити для того, щоб розвивалася та чи інша галузь на місцевому рівні. 
 
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, стала рекордсменом за кількістю згадувань у новинах та коментарях користувачів соціальних мереж. Головним чином, завдяки тому, що навесні двома постановами №220 від 26 лютого та №583 від 3 березня підвищила мінімальний тариф на електроенергію для населення на 19%, середній – на 50%, а роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення для приготування їжі та/або підігріву води встановила на рівні 7,188 грн за 1 куб. метр. 
 
Це призвело до того, що українська влада була змушена шукати додаткові компенсатори, які б дозволили запобігти соціальному невдоволенню через підвищення тарифів/цін на електроенергію та природний газ, і, як наслідок - послуги централізованого опалення та водопостачання. 
 
На жаль, окрім стандартних субсидій, Кабінет Міністрів не знайшов механізму компенсації населенню вартості підвищення тарифів, тож Змінами до Державного бюджету на 2015 рік на субсидії населенню були додатково передбачені видатки у розмірі 24 млрд грн, а сам порядок надання субсидій пішов під спрощення. Зокрема, постановою уряду від 28 лютого 2015 року №106 «Про удосконалення порядку надання житлових субсидій», було передбачено новий спрощений порядок нарахування житлових субсидій, який набрав чинності з 1 травня 2015 року. Відповідно до норм вказаної постанови, передбачено, що призначення субсидії відбуватиметься на підставі лише двох документів, які суттєво спрощені, - заяви та декларації; запроваджується надання субсидії на 12 місяців, а не на опалювальний період як раніше; встановлюється автоматичний принцип надання субсидії на новий період, надаватиметься право на оформлення субсидій особам, які орендують житло і оплачують вартість житлово-комунальних послуг на підставі письмового договору найму (оренди) житла; скасовуються обмеження щодо призначення субсидії з урахуванням майнового стану сім’ї (наявності двох та більше автомобілів, квартир чи будинків, тощо); скасовуються обмеження щодо наявності у складі домогосподарства осіб працездатного віку, які не працюють, не навчаються і не перебувають на обліку як безробітні (при цьому до розрахунку доходу таких осіб враховується дохід на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи – 1218 грн.).
 
Однак, таке спрощення не викликало довіри населення до першого в України уряду за часів незалежності, який почав звітувати щодо кількості виданих субсидій та пишатися тим, що на кінець року 4,5 млн домогосподарств їх оформили, тому до постанови КМУ №106 протягом 2015 року вносилося ще п’ять змін, які одна краще іншої вдосконалювали та спрощували нарахування житлових субсидій.
 
Влітку Президент Петро Порошенко таки підписав Закон №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який був прийнятий Верховною Радою 14 травня 2015 року. Цим законом визначаються особливості здійснення права власності у багатоквартирному буднику та змінюється регулювання відносин, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління. Так, згідно з Законом, права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, віднесено до спільного майна багатоквартирного будинку. Водночас, запроваджується правовий режим права спільної сумісної власності або права постійного користування щодо земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок. Законом визначаються особливості здійснення права спільної сумісної власності щодо спільного майна багатоквартирного будинку. Установлено, що спільне майно не може бути поділено між співвласниками, визначаються права співвласника, унормовуються обов’язки та питання відповідальності. Документом також унормовується компетенція зборів співвласників та порядок прийняття ними рішень щодо управління багатоквартирним будинком, уточнюється правовий статус ОСББ – є непідприємницьким товариством, змінюються засади утворення ОСББ.
 
 
Але, як вже історично повелося в Україні, закон прийняли хороший, але на практиці реалізувати своє право власності мешканці багатоповерхівок до кінця року так і не змогли. Чому? Диявол як завжди ховається в деталях, у нашому випадку у перехідних та прикінцевих положеннях, які поховали не один хороший закон. Справа в тому, що п. 9 ст. 10 Закону №417-VII передбачається, що протокол зборів співвласників складається не менш як у двох примірниках, один із яких зберігається в управителя, а другий передається на зберігання виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради за місцем розташування багатоквартирного будинку, який розміщує результативну частину рішення, прийнятого зборами співвласників, на своєму офіційному веб-сайті. Порядок зберігання виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад протоколів зборів співвласників та розміщення ними на офіційному веб-сайті інформації про рішення, прийняті такими зборами, встановлюється Кабінетом Міністрів. Статтею 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №417-VII передбачено Кабінету Міністрів протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. На сьогодні Урядом та Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства лише проводиться робота з приведення власних нормативно-правових актів у відповідність із Законом №417-VII, який набрав чинності 1 липня. 
 
Осінь 2015 року минула в очікуванні остаточного затвердження Верховною Радою поданого ще в липні Проекту Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» №2217а, який було попередньо схвалено народними обранцями сумнозвісного 31 серпня. У законопроекті №2217а Президентом запропонована своя власна версія багатостраждальної ідеї децентралізації державної влади в Україні та оновлення конституційно-правового статусу місцевого самоврядування. Змінюються окремі положення Конституції України щодо адміністративно-територіального устрою. Зокрема, закріплено, що територія України поділена на громади. Відтепер саме громада, а не селище, місто чи район, є первинною одиницею у системі адміністративно-територіального устрою України. Змінами вилучаються з конституційного регулювання місцеві державні адміністрації та відповідно скасовується інститут голів місцевих державних адміністрацій. Натомість основні повноваження зосереджуються на базовому рівні – у громаді. Передбачається утворення виконавчих органів місцевого самоврядування громади, які є підконтрольними і підзвітними раді громади. При цьому голова громади головує на засіданнях ради громади, очолює виконавчий орган місцевого самоврядування громади. У свою чергу, районна рада, обласна рада обирає зі свого складу відповідно голову районної ради, голову обласної ради, який очолює виконавчий комітет ради.
 
На цьому децентралізація закінчується, бо починається централізація або запровадження інституту префектів. Створення префектур, як зазначено в законопроекті 2217а, необхідне для нагляду за додержанням Конституції і законів України. Проектом №2217а передбачено, що префекта призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Кабінету Міністрів Президент. Префект зупиняє дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду. Крім того, законопроектом передбачено, що у разі ухвалення головою громади, радою громади, районною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції, створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, Президент зупиняє дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду, тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого. Таке собі щеплення від повторення «ЛНР» та «ДНР»… Щоправда, ближче до зими стало зрозумілим, що Російська Федерація та її сателіти «ЛНР» та «ДНР» вперто не бажають припиняти збройний конфлікти та виконувати відповідні пункти Мінських угод, тож природно, що кількість нардепів, яким до вподоби внесення змін до Конституції України саме такого змісту, істотно зменшилася. Відтак, питання про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) зависло в повітрі. 
 
Початок новорічних свят для українців – споживачів комунальних послуг ознаменувався справжнім дивом. 19 грудня, в день Святого Миколая, набрала чинності постанова Кабінету Міністрів №1037 від 30 жовтня 2015 року, згідно якої відтепер у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку за 1 кв. метр опалюваної площі (об’єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Середня фактична температура зовнішнього повітря у розрахунковому періоді визначається як середньозважений показник на підставі офіційних даних Українського гідрометеорологічного центру (або іншої організації, що має право на представлення метеорологічної інформації) щодо температури зовнішнього повітря в кожній з діб розрахункового періоду, протягом яких фактично надавалася послуга з централізованого опалення. На цій ноті, залишається сказати - що не все погано у нашому домі, і є місце таки перемозі. 
 
Андрій Осадчий
 
Коментарі (3)
Коля Пухов
01 Січня 2016 p. 02:22
Нагадую, що не тарифи і ціни постійно зростають, а постійно знецінюються українські гроші -- лише зовні це виглядає як підвищення цін і тарифів.
Коля Пухов
02 Січня 2016 p. 20:02
Нагадую також, що винний у знеціненні грошей лише той, хто їх друкує. Тобто, всі претензії щодо постійного підвищення тарифів і цін треба пред"являти Нацбанку.
Коля Пухов
01 Січня 2016 p. 20:47
Від початку незалежності в Україні постійно впроваджуються ті чи інші реформи. Загальним результатом усіх реформ є виникнення та неухильне зростання зовнішнього боргу, постійне знецінення національних грошей, втрата виробничого потенціалу (замість власного виробництва -- продажа за кордон сировини і купівля імпортних готових товарів) , втрата територій, а з ними і ресурсів; збідніння пересічної маси населення внаслідок узаконених шахраювань привладних спритників. Думаю, що усі наступні реформи, як би їх надійно не прикрашали та наряджали, будуть мати той самий результат.