ГоловнаПублікаціїАльтернативна енергетикаСонячна енергетика українцям «не світить»

Сонячна енергетика українцям «не світить»

З 1 січня новими положеннями в закон «Про електроенергетику» українцям надано право виробляти електроенергію за допомогою енергії сонця у своїх домівках та продавати її. Експерт проаналізував «плюси» та «мінуси» цієї схеми.

Сонце світить не для всіх

Згідно новим положенням закону «Про електроенергетику», зокрема, ст. 15 передбачає, що електрична енергія, вироблена з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 10 кВт, купується енерогопостачальниками за «зеленим» тарифом. Об’єм закупівлі повинен перевищувати місячне споживання електроенергії такими приватними домогосподарствами. Виробництво електроенергії з енергії сонячного випромінювання приватними домогосподарствами здійснюється без відповідної ліцензії. Порядок продажу та обліку такої електроенергії, а також розрахунків за неї затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

Що керувало українським законодавцем, коли він приймав зміни до закону, достеменно невідомо. Чи то чутки про успіхи Німеччині в цьому напрямі? Чи то успіхи в «сонячному» бізнесі компаній, які пов’язуть із сім’єю Клюєвих? Чи більш високі матерії, як то енергетична безпека та зміна структури енергетичного балансу держави? Однак це вже не так важливо, і буде предметом вивчення істориків та біографів. Важливим є те, що сьогодні у громадянина України є право виробляти на власному подвір’ї електроенергію із сонячного випромінювання та продавати її в енергомережу. Але, як відомо, мати право та реалізувати його на практиці – різні поняття. Тим більше, що особливо актуальною ця теза є для української дійсності. Саме тому варто розуміти, чого слід очікувати українцям, та що заважає їм в реалізації цього права.

До того, як перейти до української дійсності, варто розглянути досвід країн, які вже мають досягнення в розвитку сонячної енергетики, наприклад, - Німеччина.

Непростий, але стрімкий шлях розвитку

Протягом багатьох років Німеччина була беззаперечним лідером у використанні відновлюваних джерел енергії для виробництва електроенергії не лише в Європі, а й у світі. За останніх 20 років вона пройшла шлях від зародження сектору відновлюваної електроенергетики через етап його бурхливого розвитку - до переосмислення його місця в нових умовах. В 2013 році відновлювані джерела забезпечили виробництво близько 26% обсягів електроенергії від її кінцевого споживання в країні.

Виробництво електроенергії із відновлюваних джерел в Німеччині в 1990-2013 роках

Якщо 25 років тому відновлювана енергетика Німеччини була представлена, фактично, лише гідроенергетикою та використанням відходів, які біологічно розкладаються, то наразі, за структурою генеруючих потужностей, це в основному вітрова та сонячна енергії.

 

Встановлена потужність установок з генерації електроенергії із відновлюваних джерел енергії та їх розподіл за окремими видами у Німеччині в 1990-2012 роках

Сонячна енергетика почала розвиватися пізніше, що пов’язано із доступністю порівняно дешевих сонячних панелей. Але вже за останні 15 років бурхливого розвитку сонячна енергетика посіла вагоме місце в енергетиці Німеччини. За цей час сонячна енергія в структурі електрогенеруючих потужностей із відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) виросла з нуля до 45%, та сьогодні становить близько 36 ГВт.

У 2013 році сонячними електростанціями було вироблено майже 30 млрд кВт*год або 5,3% від споживання електроенергії в країні. Для порівняння: такий обсяг електроенергії виробляють чотири енергоблоки АЕС загальною потужністю 4 ГВт протягом року.

Виробництво електроенергії за рахунок сонячного випромінювання в Німеччині в 2000-2013 роках

За ці роки в Німеччині встановлювались як великі наземні сонячні електростанції, так і індивідуальні установки, які найчастіше розміщуються на дахах приватних будинків та мають потужність до 10 кВт. Якщо на початку розвитку цього сегменту в Німеччині установки малої потужності становили більше половини від загальної встановленої потужності, то за останні роки вони займають не більше 10%. Основний приріст відбувається за рахунок великих промислових сонячних електростанцій. Хоча ці 10% можуть здатися незначною частиною, але це близько 7,5 ГВт нових потужностей у 2012 році на 15 млрд євро.

Зміна розподілу сонячних установок за їх потужністю у Німеччині в 2000-2012 роках

Розвиток установок малої потужності відбувався за рахунок державної підтримки. Така підтримка мала різні форми. Це й програма «1000 дахів» у 1991-1995 роках, коли федеральний та земельний уряди покривали 70% витрат на обладнання та монтаж сонячних систем потужністю 1-5 кВт. Всього за цією програмою було встановлено близько 2000 установок. Наступна програма - «100 тисяч дахів» - діяла в 1999-2003 роках, коли власнику сонячної установки потужністю більше 1 кВт покривалась частина процентів по кредиту. Завдяки цьому, власники отримували кредит під ефективну ставку на рівні 1,9% річних. В результати роботи цих двох програм народився ринок сонячної енергетики в Німеччині. Якщо поглянути із сьогодення, то в абсолютному вимірі досягнення того часу виглядають мізерними. Але, разом із тим, під час цих двох експериментів було зібрано багато інформації, яка була важливою на наступних етапах.

Новий етап розвитку сонячної енергетики розпочався із прийняттям в 2000 році закону «Про відновлювані джерела енергії» із наступними змінами в документ, які були внесені у 2004 році. Саме цей закон запровадив «зелений» тариф на електроенергію, вироблену із відновлюваних джерел.

 

Зниження питомої вартості сонячної установки потужністю до 10 кВт(е), яка встановлена на даху та щорічний приріст встановленої потужності таких установок у Німеччині в 1990-2012 роках

Із запровадженням «зеленого» тарифу розвиток використання ВДЕ, сонячного випромінювання, зокрема, для виробництва електричної енергії в Німеччині набув вибухового характеру. За 13 років виробництво електроенергії сонячними установками зросло у майже 500 разів!

За останніх 13 років питома вартість сонячної установки приватного домогосподарства потужністю 10 кВт знизилась в 3-4 рази. Зниження капітальних витрат на встановлення сонячних установок дозволило уряду Німеччини поступово знижувати «зелений» тариф. За 10 років він знизився в 3 рази - з 57 до 19 євроцентів/кВт*год. Сьогодні «зелений» тариф для таких установок нижчий за ціну електроенергії, яку домогосподарства купують із електромережі, та яка в середньому становила 29,4 євроцентів/кВт*год у минулому році.

За останні 10 років загальні інвестиції у сегмент сонячних установок приватних домогосподарств німцями склали більше 100 млрд євро. Ці інвестиції потребують повернення, що призвело до значного зростання цін на електроенергію для домогосподарств. За останніх 13 років ціна на електроенергію для домогосподарств зростала у середньому щорічно на 5,2% або майже в 2 рази за цей період.

Ціни на електроенергію для промислових споживачі та домогосподарств у порівнянні із «зеленими тарифами» на електроенергію вироблену із сонячного випромінювання та енергії вітру в Німеччині у 2000-2013 роках та їх прогноз до 2020 року

Висновки із німецького досвіду:

1. Початковий розвиток (1990-2003 роки) завдячує значній державній підтримці через механізми грантів та часткового покриття відсотків за кредитами;

2. Цей розвиток відбувався на тлі відносно високих питомих капітальних витрат та відносно низьких цін на електроенергію;

3. Фаза інтенсивного розвитку (2004-2012 роки) із значним нарощування потужностей забезпечувалась за рахунок стимулюючих тарифів на електроенергію із відновлюваних джерел – «зелений» тариф;

4. Обидві стадії проходили на тлі значного зниження питомих капітальних витрат, що призводило до перегляду величин «зелених» тарифів у бік зниження;

5. Зростання витрат на відновлювані джерела енергії призвело до значного збільшення вартості електроенергії для приватних домогосподарств;

6. Ціни на електроенергію, яку купляють приватні домогосподарства із мережі, вже вищі, ніж вартість її продажу в мережу за «зеленим» тарифом.

Україна: гучні гасла для бідних

Як зазначалось, українські парламентарії відразу перейшли до прогресивного, на їх думку, механізму стимулювання населення до встановлення сонячних установок із виробництва електроенергії на свої будинках – «зеленого» тарифу. Можливо, вони перейнялися успішних досвідом Німеччини? Достеменно не відомо. Але, очевидно, що в українських реаліях копіювання німецького досвіду не дасть жодних результатів. Спробуємо розібратись, чому.

Перш за все варто зазначити, що природні умови в Україні для розвитку сонячної енергетики щонайменше не гірших ніж у Німеччині, а кліматичні умови південних регіонів країни - взагалі набагато вигідніші.

Окрім того, українська історія розвитку цього сегменту ринку починається в вигідніших умовах ніж німецька. Якщо навіть відкинути такі невимірні поняття, як тренд чи імідж, які сьогодні застосовані до сонячної енергетики, то один із найважливіших фінансових показників, - питомі капітальні витрати, - наразі на порядок нижчий, ніж на початку 90-х минулого століття. І це очевидна перевага для України. Але, на жаль, на цьому переваги закінчилися.

Бідний бо дурний, а дурний бо бідний

Непідготовленому спостерігачу може здатися, що в Україні чудові стартові умови для розвитку сонячної енергетики населенням. Зокрема, це і закон, який зобов’язує купувати у приватних домогосподарств вироблену ними з сонячної енергії електроенергію, та досить високий «зелений» тариф на неї, встановлений до 2030 року. І все це на тлі різкого падіння цін на сонячні панелі. Але все не так просто. Спробуємо розібратись на прикладі установки потужністю 10 кВт, яку захоче встановити фізична особа на своєму буднику.

Зазвичай сонячна установка складається з наступних основних елементів:

1. Сонячні панелі, які перетворюють сонячне випромінювання в постійний струм. Сонячні панелі бувають багатьох типів, але найбільш розповсюджені сьогодні - це панелі на основі кремнію, потужністю близько 250 Вт. Для установки в 10 кВт буде потрібно 40 таких панелей.

2. Інвертор, який перетворює постійний струм на змінний, який власне і передається в електричну мережу.

3. Лічильник електроенергії, який дозволяє обліковувати як енергію, яка була спожита із мережі, так і ту, яка була передана в мережу.

Орієнтовна вартість сонячної установки потужністю 10 кВт із монтажем та підключенням до мережі становить близько 18-20 тис. євро. Сума чимала. Хто ж може осилити такі витрати та як?

Поки що в Україні можливі лише два варіанти – за власні кошти та в кредит. Другий варіант, при ставках прибутковості для фізичних осіб на рівні від 20% річних, можна відкинути відразу. При таких кредитних ставках така установка ніколи не окупиться.

Читайте також: Сонячна енергетика не готова до стрімкого розвитку

Перший варіант (за власні кошти) потребує значного рівня доходів, а це - середній клас або високозабезпечені люди. Для високозабезпечених людей питання витрат, як і те, наскільки швидко їх можна буде повернути, не відіграють значної ролі. Тут більшу роль відіграє імідж та престиж. Але відсоток таких людей в Україні незначний (за оцінками, менше 1%), а тих, хто встановить сонячні установки серед них, - ще менший. Тому стимулювання цього прошарку суспільства «зеленим» тарифом суттєво не підвищить кількість установок.

Середній клас в Україні вкрай малий за чисельністю (за різними оцінками – від 5 до 15% населення), та проживає, в основному, у великих містах в багатоквартирних будинках. Тому потенційно зацікавленими особами є ті представники середнього класу, які проживають у приватних будинках. Вони не будуть витрачати значні кошти заради іміджу, а в разі їх вкладання, захочуть повернути свої інвестиції у розумні строки – до 5 років. Чи можливо це?

«Зелений» тариф

«Зелений» тариф на електроенергію, що виробляється приватними домогосподарствами в Україні, встановлено відносно високий. Ті домогосподарства, які встановлять установки до 1 січня 2015 року, отримають право продавати електроенергію по ціні 4,67 грн/кВт*год (з ПДВ) або близько 36,2 євроценти/кВт*год. Це, порівняно із Німеччиною, де «зелений» тариф 19,5 євроцентів/кВт*год, виглядає дуже привабливо.

Але, у порівняні із таким ж тарифами для промислових сонячних електростанцій, із «зеленим» тарифом для населення існують певні особливості. І питання, навіть, не у величині самого тарифу, хоча й це важливо. Є проблема валютних ризиків. Для промислових станцій «зелений» тариф індексується щомісяця із врахуванням курсу євро, а для населення він фіксований у гривні до 2030 року. При цьому, вартість обладнання, яке більшою частиною імпортується, прив’язано до євро.

Підключення до електромережі

В Україні до цього часу не існує норм та правил, які б врегулювали підключення електрогенеруючих установок приватних домогосподарств до електромережі. Наразі у НКРЕ лише розробляється відповідний порядок. Але очевидно, що для підключення буде необхідно виконати певні технічні умови. Щонайменше необхідно буде переобладнати вузол обліку електроенергії, та, щоб потужність підключення була не меншою, ніж потужність сонячної установки. Важко сказати напевне, але, якщо взяти до уваги досвід взаємодії із обленерго в інших сферах, то можна припустити, що на цьому етапі можуть виникнути дуже серйозні технічні перепони, які до кінця неврегульовані нормативними документами.

Правило «нетто-продажу»

В Україні можливо продати за «зеленим» тарифом лише ту частину виробленої електроенергії, яка перевищує власне споживання домогосподарства в тому ж місяці. Для прикладу, у середньому сонячна установка під Києвом потужністю 10 кВт виробляє на рік близько 11,5 тис. кВт*год електроенергії. Домогосподарство, яке встановить таку установку, споживає на рік близько 4,5 тис. кВт*год. Тому, за «зеленим» тарифом можливо буде продати близько 7 тис. кВт*год на рік на суму близько 33 тис. грн.

Правило «нетто-продаж» суттєво погіршує привабливість проекту, що безпосередньо пов’язано із тим, що вартість електроенергії із мережі для населення залишається дуже низькою.

Економія на купівлі електроенергії

Оскільки за «зеленим» тарифом оплачується лише нетто-продаж електроенергії, то енергія, яка власне споживається домогосподарством – це економія витрат. Наразі тариф на електроенергію для населення в Україні найнижчий в Європі. При споживанні електроенергії 4,5 тис. кВт*год/рік тариф становить 30,6 коп/кВт*год або 2,37 євроцентів/кВт*год, а це більше ніж в 10 разів нижче ніж в Німеччині. Тому річна економія на електроенергії буде близько 1,4 тис. грн. Це мізерна величина, але вона є й найбільшою надією для таких проектів, що дозволить підвищити їх привабливість. Очевидно, що тарифи на електроенергію для населення будуть зростати, але, коли це станеться, і наскільки швидко це відбудеться – важко прогнозувати, оскільки це лежить в площині політичної доцільності.

Оподаткування

В Україні не існує спеціальної системи оподаткування такого роду доходів, і тому цей дохід підпадає під загальну систему оподаткування доходів фізичних осіб за ставкою 15%. Тому необхідно буде сплатити податок в розмірі близько 5 тис. грн на рік.

Якщо підсумувати доходи з економією та вирахувати податки, то вийде, що потенційний власник сонячної електроустановки потужністю 10 кВт вартістю 240 тис. грн зможе повертати собі близько 29,4 тис. грн. на рік. А це приводить до невтішного висновку, що така установка окупиться в українських реаліях не менше ніж через 8 років! Це не дуже неприваблива перспектива для масового ринку.

Читайте також: Зелений тариф та альтернативне майбутнє України

Тому гарна на перший погляд законодавча ініціатива, яка, задавалося, націлена на просування в України прогресивних ідей та світових трендів, при перенесенні в українські реалії – нежиттєздатна.

Чи можливо оживити ідею?

Можливо! Важелів та механізмів є досить багато. Починаючи від системи цільового пільгового кредитування чи компенсації відсотків за кредитами, - до підвищення тарифів на електроенергію для населення. Однак ці кроки мають бути вплетені в загальну стратегію державної політики в енергетиці в цілому та розвитку відновлюваних джерел енергії зокрема. Наразі такої стратегії не проглядається. Чи зможе нова - стара влада змінити ситуацію? 

Олексій Хабатюк, директор Фонду екологічних інвестицій, спеціально для ІА "Україна Комунальная"

 
Коментарі (1)
Владимир Брунько1
26 Березня 2014 p. 15:32
Країна потребує більш революційних рішень ніж класичні копії західних схем, придатних для умов сталого капіталістичного розвитку.