Бюджетна революція для регіонів

Новий механізм фінансування регіонів передбачений проектом закону №2622, яким вносяться правки до Бюджетного кодексу щодо субвенції на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку територій. У Верховній Раді він був зареєстрований групою з 8 депутатів, які є членами однієї фракції ВО «Свобода». Необхідність прийняття документа його автори пояснюють тим, що багато території, аж до областей, після розподілу соціально-економічних субвенцій або отримують кошти в неповному обсязі, або зовсім залишаються без дотацій.

 

Про диспропорційно розподілі соціально-економічних субвенцій регіонам вперше заявило Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ у 2011 році. Необхідність законодавчого врегулювання ситуації визнає і Головне науково-експертне управління парламенту.

 

Проектом пропонуються дві норми, які кардинально міняють існуючий порядок виплат субвенцій. По-перше, порядок виділення субвенцій на соціально-економічний розвиток територій запропоновано прописати безпосередньо в Бюджетному Кодексі. Зараз виплати регулюються урядовою постановою.

 

По-друге, розмір виділених субвенцій законотворці мають намір прив'язати до чисельності населення конкретного міста чи району - з діапазоном відхилення не більше 15% від нормативного значення.

 

Недосконалість чинного порядку розподілу коштів на соціально-економічний розвиток територій, розробники законопроекту пояснюють тим, що в перебігу минулих років Донецької області дотації надавалися в значно більших обсягах, ніж іншим областям - у 2011 році 398 млн грн (44,4% від загального обсягу) , а в 2012 році - 919,5 млн грн (32,9%). При цьому в Донецькій області проживає всього 9,6% населення України. При цьому, парламентарі впевнені, що субвенції на розвиток територій фактично розподіляються довільно. У 2013 році, наприклад, основним їх одержувачем є вже не Донецька, а Житомирська область.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту, в 2011 році «соціально-економічні» субвенції не виділялися 14 українським регіонам: 12 областям, а також Києву і Севастополю. У 2012 році при середньорозрахунковим розмірі субвенції на одного жителя в сумі 61,4 грн, Донецькій області на середньостатистичного жителя було виділено 210 грн субвенції, а Львівської - 3 грн.

 

У 2013 році при середньому загальноукраїнському показнику субвенції з розрахунку на одного жителя 29,3 грн Житомирській області заплановано виділення 124,5 грн субвенції на одного жителя, Києву - 3,9 грн. При цьому 7 регіонів. Тернопільська ж область «соціально-економічних» субвенцій з 2011 року не отримувала зовсім.

На частку щорічних субвенцій, які передаються областям на певні цілі в Україні припадає 6-7 частина всіх витрат держбюджету, а рахунок виплат йде на десятки мільярдів гривень (у 2013 році - понад 60 млрд грн). При цьому з року в рік і якісний, і кількісний склад субвенцій змінюється. Так, у 2002 році розмір субвенцій на надання житлових субсидій більш ніж в 2 рази перевищував розмір дотації на виплату допомоги малозабезпеченим, багатодітним сім'ям та інвалідам - 2,3 млрд грн проти 1,1 млрд грн. У держбюджеті-2013 для виплат допомоги сім'ям з дітьми передбачено 40,1 млрд грн, у той час, як на виплату житлових субсидій передбачено 7,7 млрд грн, тобто, в 5 разів менше.

 

Ще одна відмінна риса субвенцій - їх різноманітність. Це суперечить положенням Бюджетного Кодексу, в якому закріплено 4 види субвенцій: на реалізацію інвестпроектів; будівництво, ремонт, утримання вулиць і доріг комунальної власності; утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування; здійснення держпрограм соцзахисту.

 

Всі інші субвенції пунктом 6 статті 97 Бюджетного кодексу класифіковані як «інші додаткові дотації та інші субвенції» і щороку затверджуються окремим додатком до закону про держбюджет.

У 2013 році додаткових субвенцій додатком №7 до закону про держбюджет передбачено аж 26: 23 види субвенцій із загального фонду бюджету та 3 види субвенцій зі спеціального фонду бюджету. Субвенція на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій відносяться до сімейства додаткових субвенцій, виплачуваних за рахунок загального фонду держбюджету, тому про них у Бюджетному кодексі наразі не говориться ні слова.

Взагалі, ж «соц-економ» субвенція - відносно недавній винахід українських бюджетотворцев. Порядок надання «соціально-економічних» субвенцій встановлено постановою Кабміну №106 від 6 лютого 2012 року. Їм визначено десять основних категорій заходів, на здійснення яких спрямовуються кошти. Зокрема, йдеться про будівництво, реконструкції, капітальноі ремонті об'єктів комунальної інфраструктури (за винятком адміністративних будівель); здійсненні природоохоронних заходів; покупку устаткування для установ соціально-культурної сфери та комунального транспорту; здійсненні заходів, пов'язаних з відселенням громадян з житлових будинків, що знаходяться в аварійному стані; вирішенні проблем малих міст, шахтарських і гірських населених пунктів; проведенні робіт з газифікації; заходів з енергозбереження, регіональному, соц-економічному розвитку регіонів.

 

Фактично «соц-економ» субвенції можуть використовуватися для реалізації самих різних проектів, з акцентом на зменшенні кількості довгобудів. Однак для того, щоб отримати кошти, місцева влада повинні дотримати п'ять умов:

 

- Направити гроші на створення або оновлення основних фондів комунальних підприємств, в першу чергу, на виконання робіт з завершення будівництва об'єктів з високим ступенем готовності;

- Затверджено проект будівництва та проведена їх державна експертиза;

- Інвестиційні проекти повинні «вписуватися» в державні цільові програми;

- Сверхгодовие інвестиційні програми забезпечити необхідними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів, кредитами і субвенціями протягом усього строку виконання;

- Інвестиційні проекти мають реалізовуватися на умовах співфінансування з місцевих бюджетів не менше 1% від розміру субвенції; міста обласного значення та обласні бюджети - не менше 3%, Київ - не менше 5%.

 

Держбюджетом-2013 на виплату «соціально економічних» субвенцій передбачено 1,4 млрд грн, що рівно в 2 рази менше, ніж у бюджеті минулого року. У більшому обсязі з держбюджету місцевим бюджетам у 2013 році мають бути спрямовані лише субвенції:

- На допомогу дітям-сім'ям-інвалідам (40,1 млрд грн);

- Надання житлових субсидій (7,7 млрд грн)

- Погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з тепло-і водопостачання (5,126 млрд грн);

- Будівництво-ремонт-утримання вулиць і доріг комунальної власності (2,391 млрд грн);

- Надання громадянам пільг, в тому числі пільг на послуги зв'язку та компенсацій на пільговий проїзд у транспорті (2,040 млрд грн).

 

Однак, за винятком «вулично-дорожніх» субвенцій, всі інші трансферти «знеособлені» - вони надаються областям. У той час, як «соц-економ» субвенції надаються як обласним бюджетам, так і бюджетам конкретних міст і районів.

Втім, цільове використання субвенцій та умови їх виділення конкретних територій парламентарії фактично не змінювали: відповідні норми постанови Кабміну №106 практично дослівно пропонується перенести до Бюджетного Кодексу.

 

У головному експертному парламентському управлінні, прив'язку розміру субвенцій до чисельності населення забракували. Свій висновок експерти обгрунтували тим, що неможливо розвивати всі території одночасно. До того ж, сама по собі «соціально-економічна» субвенція введена для фінансування окремих територій. Крім цього, такий розподіл коштів в деяких випадках не дозволить виділяти гроші в достатній кількості на реалізацію невідкладних соціально-економічних проектів на територіях, для яких цей вид субвенцій, власне, і був введений. Наприклад, у гірських населених пунктах.

 

Таким чином, питання про оптимальний механізм розподілу коштів держбюджету між окремими територіями залишається відкритим. Перспективи ж ухвалення проекту №2622 і проведення маленької «бюджетної революції» остаточно стануть зрозумілі через кілька місяців, коли в Україні почне верстатися держбюджет на наступний рік.