Чи не змерзне Україна в майбутньому опалювальному сезоні?

Мабуть майже кожному мешканцю України відомо, що кількості природного газу, який видобувається на теренах держави не достатньо для забезпечення її внутрішніх потреб у ньому. Тому дефіцит «блакитного палива» покривається шляхом закупівлі необхідних кубометрів за кордоном. Головним та майже монопольним постачальником газу в Україну, до останнього часу була Росія. Фактично, до 58% газу, який використовувався організаціями, промисловістю, теплокомуненерго, та частково населенням – це імпортований газ. Пікове використання газу завжди приходиться на опалювальний період, який в залежності від кліматичних та географічних умов, розпочинається на початку жовтня та закінчується до середини квітня. За сезон лише для потреб опалення підприємствами теплокомунерго та населенням використовується приблизно 20% від загального річного споживання газу Україною.

 

Відповідно, з метою раціонального та економного використання газу, щорічно для підприємств теплокомуненрго та взагалі для адміністративно-територіальних одиниць країни, КМУ та постачальниками ресурсу, встановлюється розподіл обсягів природного газу для споживачів, спрощено - ліміт споживання. А саме, кількість газу, яку дозволяється спожити для потреб опалення та ГВП (гарячого водопостачання). І, якщо раніше такі ліміти встановлювалися теплокомуненерго саме для виробництва теплової енергії для ГВП і потреб опалення населення, та прирівняних до нього за тарифами споживачів, то постанова №296, лімітує споживання природного газу більш широко. Під лімітування підпадають бюджетні організації, теплокомуненерго, промисловість та інші, окрім населення, яке безпосередньо споживає газ для побутових потреб та опалення. Більше того, встановлені обсяги «лімітів» та зміст новел перетворює нормативно правовий акт в більш ніж одіозний документ.

 

Так що ж містить у собі цей документ? І в чому його одіозність та непередбачуваність наслідків? Спробуємо розібратися. 

За розрахунками уряду, приблизно на 30% треба зменшити споживання газу Україною, для мінімально успішного проходження опалювального періоду 2014-2015 року. Причини відомі – дефіцит газу і війна з Росією. Задача дуже складна. Особливо на фоні того, що держава не має у короткостроковій перспективі дієвих інструментів для скорочення використання газу, окрім «підкручування засувки» споживачам шляхом примусового обмеження його споживання. Усім споживачам: і теплокомуненерго, і бюджетним організаціям, і так званим іншим категоріям. Населення, яке безпосередньо споживає газ для побутових потреб та опалення, де-юре не підпадає під такі обмеження, але де-факто теж відчує його наслідки.

Юридичним інструментом зазначеного вище обмеження і є урядова постанова №296. Документ затверджує розподіл обсягів природного газу для споживачів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць до кінця опалювального сезону 2014/15 року, згідно з додатками. Додатки містять кількісні нормативні показники сезонного та помісячного споживання газу за категоріями споживачів та областями. Також постанова містить інші норми щодо забезпечення споживачів газом.

 

Не маючи формату для повноцінного аналізу змісту постанови та додатків, більш докладніше зупинимося на тому, що найбільш близько для пересічного споживача послуг – «лімітів» споживання газу для теплокомуненерго. 

Зазначимо, що ідея вольового обмеження споживання газу, та перехід на його альтернативи, особливо для потреб ТКЕ - теплокомуненерго, не давала спокою ще пану Азарову та поплічникам у 2013 році, коли газова блокада зі сторони Росії розглядалося як щось досить малоймовірне. 

 

Встановлені розпорядженням Кабміну №618 -р від 17 липня минулого року «Граничні норми природного газу для виробництва теплової енергії для населення, релігійних організацій та національних творчих спілок та їх територіальних осередків на 2013 рік» відносно таких самих норм у 2012 році були зменшені з 8,42 млрд куб. м. газу до 6,3 млрд куб. м., приблизно на 33%.

 

Але, вже восени 2013 році, а саме 27 листопада, розпорядженням уряду №1069-р цифра була переглянута у сторону значного збільшення і досягла 7,7 млрд куб. м, приблизно на 9% менше ніж у 2012 році (у межах рапортів про енергозбереження). Фактичний же результат проходження сезону – 8,3 млрд куб. м. спожитого газу. Що не дисонує із загальною, багаторічною статистикою. Це свідчить, про фактичну відсутність регульованого резерву економії газу в країні у короткостроковій перспективі. 

Характерним є те, що вже «нова влада», спочатку, врахувала безперспективність «указно-вольової економії» і розпорядженням Кабміну №455-р від 16 травня, за підписом Арсенія Яценюка, внесла зміни до розпорядження №618 - р, збільшивши граничні норми до 8,33 млрд куб. м. Тобто, до емпіричних показників споживання. Але, невизначеність з подальшою перспективою газопостачання до України, підштовхнула уряд до «простих рішень» - секвестрування раніше встановлених нормативів, та прийняття  постанови №296.

 

Норми споживання газу для теплокомуненерго, передбачені постановою, встановлені на рівні 5,85 млрд куб. м. проти 6,3 млрд куб. м. «азарівських» та 8,33 млрд куб. м. «травневого Яценюка». Відносне зменшення, без Криму та Севастополя, склало - 3% та 37% відповідно.  Не 30 авансованих відсотків, а 37 фактичних відсотків зменшення лімітів газу для теплокомуненерго! Так це відсотки щодо зведених показників, по окремим областям відсотки різняться. 

 

Наприклад, різниця розподілу за домінуючими зі споживання газу територіями:

 

- Дніпропетровська область, у постанові № 455 – 0,79 млрд куб.м., а у №296 – 0,64 млрд куб. м., зменшення – 22,5%.

 

- Харківська область, відповідно, 0,9 млрд куб. м. проти 0,7 млрд куб. м., зменшення – 38,4%.

 

- м. Київ, відповідно, 1,78 млрд куб.м. проти 1,19 млрд куб. м., зменшення – 49,8%.

 

Зі зрозумілих причин до порівнянь не додана Донецька область, так як фактичні показники споживання газу в опалювальний сезон будуть критично відрізняться від встановлених постановою №296 – 0,775 млрд куб.м. в сторону зменшення, і подальшого перерозподілу між іншими регіонами.

Для досягнення встановлених постановою КМУ №296 нормативів у теплокомуненерго є тільки один шлях – зниження показників температурних графіків котельних та обмеження, а в реаліях – припинення гарячого водопостачання, за рахунок зменшення виробництва теплової енергії, і як результат - економії природного газу. Враховуючи не лінійну залежність якості послуг з централізованого опалення від температури теплоносія в мережах (температурних графіків), усередненим наслідком такої економії стане зниження температури у житлових приміщеннях на 6-10 градусів, а у приміщеннях загального користування ще більше. Наприклад, якщо у квартирі у минулому опалювальному періоді було +20С, то у наступному буде +10-14С, при порівняно однакових погодних показниках «за бортом». 

 

Такі, або нижчі температурні показники знаходяться далеко по за межами санітарних норм для житлових приміщень (мін. 18-20С). Тривале знаходження в означених температурних умовах різко негативно позначається на рівні життєдіяльності та здоров’ї людей, які генетично до цього не пристосовані, або не мають належного тренування, або хворі - особливо дітей та літніх людей.

 

Опосередковано, зниження температури місць загального користування може привести до розмерзання вузлів та мереж водопостачання та водовідведення. А різке збільшення використання населенням електроенергії для обігріву - до аварійних відключень електропостачання.  

Бюджетним організаціям, промисловості та всім іншим категоріям споживачів також «не світить» розкошувати. Затверджені ліміти споживання газу, у порівнянні з його фактичним використанням в минулому, відносно теплому опалювальному сезоні, значно скорочені. Для бюджету скорочення склало – 35%, для промисловості та інших разом приблизно на 30%.

 

Якщо бюджетникам – діватися нікуди, то бізнес буде вимушений згортати діяльність, скорочувати зарплату та робочі місця. За викладеним, враховуючи значну напругу у суспільстві, суттєве погіршення умов життєдіяльності, зменшення або втрата заробітку населенням, політичну нестабільність, безальтернативне, пряме виконання норм постанови №296 може привести до соціальних заворушень – «холодних бунтів», які вже колись мали місце у середньовічній Європі.

Додаткову одіозність постанові КМУ №96 додають окремі її пункти, пряме беззаперечне виконання яких теж може мати негативні наслідки. П 1., п. 2 фактично зіштовхує лобами такі державні установи як Мінрегіон, Міненерго та «Нафтогаз», які і так не дуже ладнають, та часто мають протилежні інтереси. Тому дуже сумнівною вбачається можливість оперативного досягнення консенсусу при сумісному корегуванні щомісячного розподілу газу, як це передбачено в постанові.

Пункт 2, п.2., обов’язковість погодження початку/закінчення опалювального сезону ОМС (органами місцевого самоврядування) з Мінрегіоном та Міненерго, особливо у формі винесення останніми рішень, значно бюрократизує цей процес, унеможливлюючи прийняття ОМС оперативних дій при різкій зміні кліматологічних умов.

 

Пункт 3, п.2., жорстко обумовлює постачання газу підприємствам теплокомуненерго з виконанням ними постанови КМУ від 18 червня 2014 р. №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», яка сама потребує значних корегувань і містить колізійні та спірні новели та фактично залишає ТКЕ без оборотних коштів. 

 

І хоча, згідно тексту обумовлюється виконання вимог порядку лише в частині відкриття «спецрахунків», можна не сумніватися, що де-факто обумовлення буде розповсюджена на всі норми порядку і буде використовуватися як інструмент тиску на ТКЕ.

 

Пункт 3 передбачає ініціювання кримінальної відповідальності для споживачів газу за порушення дисципліни газопостачання?! Без коментаріїв!

 

Пункт 4 ініціює перегляд санітарних норм в сторону зменшення. Скільки не кажи халва у роті солодше не буде, скільки не знижуй санітарні норми у хаті не потеплішає. Єдина «користь» від зниження нормативу на 2 градуси – збільшення температурного порогу перерахунків споживачам для теплокомуненерго (постанова КМУ №151) та  створення підстав для корегування температурних графіків, про які і так треба забути з причини технічної неможливості дотримання. Споживачі відповідно у мінусі.

 

Підсумовуючи все вищевикладене, можна без сумніву характеризувати породжену КМУ постанову №296 від 09.07.2014, як одіозний, репресивний відносно споживачів природного газу та споживачів послуг з ЦО та ГВП регуляторний акт, з негативними наслідками дії.

Перспектива пройти опалювальний сезон з відносним теплом у квартирах та бюджетних установах вже не примарна. Більше того, якщо приблизно прикинути газовий баланс країни на ці 6 місяців опалювального сезону, то вимальовується ось така картина станом на початок серпня.

 

У ПСГ приблизно 14 млрд куб. м, додатково - приблизно трохи більше 9 млрд куб.м. запланованої, власного видобутку та 10 млрд куб.м, що планується отримати за реверсом, всього приблизно 33 млрд куб.м. газового ресурсу. 

 

За постановою №296 розподілено для споживання – 14 млрд куб. м. та приблизно 16 млрд куб.м. для населення, до 3 млрд куб.м. для власних потреб, виробничо-технологічних витрат і нормативних втрат «газовиків» - 33 млрд куб. м. У натяг, поганенький, але баланс намічено. Особливо, враховуючи майже гарантоване значне зниження споживання газу у Донецький та Луганський областях та відносне зниження його споживання промисловими споживачами по всій Україні. Лише ось занадто багато «якщо». Якщо буде реверс, якщо не холодна та затяжна зима, якщо власний видобуток не зменшиться.