В європейських країнах зростання тарифів ЖКГ контролюється державою і самим ринком. Уся мережева інфраструктура перебуває у загальному користуванні обслуговуючих компаній. У ряді країн інфраструктура націоналізована, її обслуговують спеціальні підрядники, яким платить держава, або ж самі компанії.
У деяких країнах магістральні трубопроводи передали приватним компаніям, але цим компаніям на законодавчому рівні заборонено займатися постачанням води, тепла, газу або електроенергії. Тарифи для цих гравців ринку (володіють мережею і обслуговують її) регулюються державою, а вона не допускає монополізації і зростання цін.
Наприклад, у Великобританії споживач сам може обирати постачальника послуг, тарифи і якість роботи якого його влаштовують найбільше. Всім компаніям, що працюють на цьому ринку держава на законодавчому рівні забезпечила рівний, недискримінаційний доступ до мережевої інфраструктури. Якщо надалі споживач буде незадоволений наданими послугами, він легко зможе замінити постачальника. Тому у Великобританії на ринку послуг ЖКГ висока конкуренція серед компаній, і єдиним інструментом залучення клієнтів є ставка тарифів.
Найчастіше компанії проводять різні акції, пропонуючи підписати контракт з їх компанією на п'ять років, отримавши при цьому певну знижку або фіксовану ставку на всі п'ять років.
Так само йдуть справи і в інших країнах Європи. На ринку електроенергії та газопостачання ситуація цікавіше. В ЄС лічильники електроенергії обладнані ключем з мікрочіпом. Цей чіп прив'язаний до рахунку в конкретній енергетичної компанії. Власник цього ключа в будь-якому терміналі може поповнити рахунок. Господар житла при цьому може мати кілька таких ключів і особисто обирати постачальника послуг. Взаємовідносини з газопостачальними компаніями будуються за таким самим принципом, з тією лише різницею, що для газових лічильників застосовується пластикова карта.
Застосування таких технологій забезпечує високу конкуренцію серед постачальників послуг ЖКГ в Європі, що призводить до зменшення їх вартості. Держава стежить за тим, щоб на ринку послуг ЖКГ серед постачальників електроенергії, газу, води не з'являлися монополії. Державні органи також регулюють цінову політику постачальників цих послуг. Не підпадають під регулювання тільки постачання електрики і газу, оскільки цими енергоносіями торгують на біржі.
Крім того, в Європі національні регулятори контролюють тарифи на воду та сервісні збори (за обслуговування прилеглої території і самого будинку). Для цього держава застосовує спеціальні індекси підвищення цін, які щорічно публікуються. Ці показники є граничними для компаній, що працюють у сфері водопостачання, тобто вони не можуть встановити тариф вище зазначеної державою цінової межі. Індекси розраховуються спеціальними аналітичними департаментами на підставі розроблених методик, які враховують всі необхідні фактори.
Також політика ЄС орієнтована на жорсткий контроль фінансової діяльності компаній-постачальників, щоб уникнути шахрайства та крадіжок. Всі постачальники проходять повний аудит у незалежних фірм, а результати цього аудиту знаходяться у відкритому доступі, і з ними може ознайомитися будь-який споживач.
У США турбота про житловий фонд, тарифи та обслуговування споживачів - компетенція муніципалітетів. Місцеві (виборні) органи влади займаються житловим будівництвом визначенням орендної плати, обслуговуванням територій та охороною навколишнього середовища. Тарифи на газ і електроенергію контролює рада місцевого органу влади. Що стосується житлового фонду, то його переважна частина в США - приватні будинки. Органи місцевого управління у галузі житлового будівництва зобов'язані передбачати стандарти освітлення, вентиляції, протипожежної безпеки, санітарного пристрою об'єктів та інше. У таких цілях ними приймаються житлові кодекси. Місцева влада володіє незначною частиною житлового фонду, але і тоді, коли муніципалітети роблять таке будівництво, вони охоче продають потім зведені будови приватним власникам.
Читайте також: Як ховали реформу ЖКХ
Мешканці будь-якого будинку - приватного або багатоповерхового - самі себе забезпечують тепловою енергією. Тобто мова йде про котли індивідуального та автономного опалення та бойлери для забезпечення гарячого водопостачання. Земельна ділянка з прилеглим до неї тротуарами та пішохідними доріжками - власність домовласника, за яку він сплачує податок, і він зобов'язаний стежити за належним станом згідно з житловим кодексом. Домовласник наймає працівників, які своєчасно прибирають його територію, обслуговують сантехніку в квартирах, проводять дрібні роботи з утримання опалювальних приладів, кондиціонерів, кухонної техніки та ін.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
