ІНФОГРАФІКА:
Опалювальний сезон у Євросоюзі
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Як ефективно вкладати гроші в ЖКГ
Держава купила55 тис "пакунків малюка"
Міненерго пояснило, чому в Україні відключають світло лише для бізнесу
За місяць Київ очистили від 2500 незаконних рекламниї об’єктів
Реалізація механізму управління ресурсозбереженням у житлово-комунальному комплексі регіонів України об'єктивно вимагає великих капітальних вкладень, спрямованих на підвищення рівня ресурсозбереження.
Фінансування житлово-комунальної сфери в Україні здійснюється в основному з двох джерел - платежів населення та бюджетних коштів. Зменшення бюджетного навантаження можливо, насамперед, за рахунок розвитку різних форм приватного інвестування. Однак інвестиційні схеми для фінансування цільових ресурсозберігаючих проектів у сфері житлово-комунального господарства практично не використовуються. В той же час економічна обстановка сприяє залученню позабюджетних джерел фінансування. Передумови цього полягають у наступному:
- комерційні банки України мають певною величиною вільних фінансових ресурсів і шукають нові об'єкти для інвестицій;
- комунальні підприємства є природними монополіями і мають гарантовані ринки збуту послуг, що надаються ними, а також значні обсяги реалізації, що є певною перевагою у порівнянні з іншими потенційними об'єктами інвестування;
- у підприємств ЖКГ є істотний потенціал зниження витрат на виробництво комунальних послуг за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій і скорочення втрат ресурсів.
Останній фактор слід виділити окремо, так як для інвестиційної привабливості житлово-комунальної сфери він є визначальним. Серед галузей господарського комплексу України житлово-комунальне господарство посідає третє місце за споживанням енергоресурсів. Галузь споживає понад 15 млрд. кубометрів газу, 10 млрд. кВт електроенергії, 1,5 млрд. т вугілля. Одночасно втрати енергоресурсів досягають по окремих регіонах до 20% обсягів споживання.
Читайте також: Ризики комунального бізнесу
Річний потенціал ресурсозбереження в житлово-комунальному комплексі України оцінюється на рівні 600 млн. умовних одиниць. Проблему фінансування об'єктів ЖКГ присвячено значну кількість робіт українських та зарубіжних вчених. Аналіз ряду досліджень і публікацій показує, що перспективним напрямком залучення інвестицій у сферу ЖКГ є реалізація концесійних схем інвестування та ін.
Концесійні схеми інвестування на об'єктах ЖКГ діють в 37 країнах, включаючи 18 країн з низькими бюджетними доходами. Позитивний досвід реалізації концесійних схем є і в Російській Федерації, де дана форма угод з інвесторами на комунальних підприємствах міста діє з 1995 року. Даний чинник є досить важливим для України, так як житлово-комунальні комплекси двох країн формувалися в однакових умовах, і в даний час їх стан не має істотних відмінностей.
До цього часу в Україні дискусійним залишається питання про найбільш прийнятною формою реалізації концесійних схем в міському житлово-комунальному комплексі. У той же час недостатня увага приділяється проблемам, що перешкоджає реалізації концесійних схем у сфері ЖКГ.
У зв'язку з цим представляється необхідним обґрунтувати оптимальну концесійну схему інвестування ресурсозбереження у ЖКГ регіонів України, а також розглянути проблемні питання та чинники, що перешкоджають розвитку концесійних відносин у ЖКГ регіонів України.
Читайте також: Комунальникам пропонуть "партнерські" інвестиції
У відповідності зі ст.1 Закону України «Про концесії» під концесією розуміється надання з метою задоволення громадських потреб органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності права на створення і (або) управління об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе зобов'язань щодо його створення і (або) управлінню, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.
В рамках реалізації концесійних відносин орган місцевого самоврядування на підставі договору концесії надає суб'єкту підприємницької діяльності - концесіонеру на платній та строковій основі право створити об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати управління ним з метою задоволення суспільних потреб. Термін дії концесійного договору в Україні становить від 10 до 50 років.
Концесійні відносини за своєю економічною сутністю мають багато спільних моментів з відносинами оренди комунальної власності, проте не тотожні їм. Так, порівняно з орендними, концесійні відносини передбачають для концесіонера додаткові зобов'язання у сфері інвестування грошових коштів для істотного поліпшення об'єкта концесії. У сфері ЖКГ істотне поліпшення об'єкта полягатиме у зниженні ресурсоємності вироблених послуг і підвищення регіонального ефекту ресурсозбереження.
Зарубіжний досвід показує, що у концесію можуть передаватися як підприємства в цілому, так і окремі об'єкти комунальної інфраструктури. В Україні в умовах, що склалися, найбільш прийнятною є схема передачі комунального підприємства в концесію як цілісного майнового комплексу.
В рамках реалізації такої концесійної схеми органи місцевого самоврядування передають на певний строк концесіонеру право експлуатації комунального підприємства із зобов'язанням суттєвого поліпшення його основних фондів. Концесіонер фінансує ресурсозберігаючі технології, визначених у концесійному договорі, знижуючи тим самим собівартість комунальних послуг, та здійснює концесійні платежі до міського бюджету.
Читайте також: Ефективне партнерство чи комунальне шахрайство
Граничний розмір річного концесійного платежу в Україні не може перевищувати 10% вартості майна, переданого у концесію. При цьому концесіонер отримує прибуток від управління комунальним підприємством, яка формується за рахунок реалізації населенню вироблених комунальних послуг за тарифами, встановленими у концесійному договорі. Повернення капітальних вкладень концесіонера здійснюється з прибутку від управління об'єктом концесії. У результаті бюджетні витрати відповідного міського господарства на утримання об'єкта ЖКГ істотно скорочуються.
Можна виділити наступні переваги передачі комунального підприємства в концесію за рекомендованою схемою. По-перше, підприємство залишається в комунальній власності, та його діяльність контролюється органами місцевого самоврядування. По-друге, забезпечується комплексне використання майна підприємств житлово-комунальної сфери. По-третє, фінансовий результат діяльності концесіонера безпосередньо визначається показниками ресурсоємності та якості комунальних послуг, а не валовими показниками, тобто обсягами виробництва і реалізації послуг населенню.