ГоловнаПублікаціїБлагоустрійЯк мають облаштовуватися українські міста

Як мають облаштовуватися українські міста

Благоустрій територій - один із найважливіших сегментів галузі ЖКГ. За якими правилами забудовуються українські населені пункти, якими мають бути дороги, - у суботньому лікнепі "України Комунальної"

Як упорядкувати житловий масив

Основними техніко-економічними показниками забудови житлових районів і мікрорайонів є щільність житлового фонду на території району чи мікрорайону, чисельність населення, яка припадає на 1 га території житлового району чи мікрорайону.
 
У число цих показників входять також баланси території житлового району і мікрорайону з зазначенням території кожного з елементів в гектарах, відсоткового співвідношення території кожного елемента до загальної території житлового району чи мікрорайону, а також території, що припадає на одного жителя.
 
 
При переважному застосуванні житлових будівель галерейного типу щільність житлового фонду допускається зменшувати, але не більше ніж на 10%. При будівництві на рельєфі з ухилом вище 20% щільність житлового фонду слід підвищувати, але не більше ніж на 20% від цих норм. У невеликих населених пунктах при визначенні щільності житлового фонду не враховують земельні ділянки, зайняті установами і підприємствами обслуговування, а також зеленими насадженнями, призначеними для населеного пункту в цілому.
 
При розрахунку щільності житлового фонду з площі території житлового району потрібно виключити площі розміщених на неї ділянок установ і підприємств обслуговування, підприємств технічного обслуговування автомобілів та інших об'єктів загальноміського значення.
 
У тих випадках, коли межами житлового району є магістральні вулиці, у площу житлового району включають половину ширини його магістральних вулиць. З підвищенням щільності житлового фонду або населення на 1 га території житлового району (мікрорайону) відповідно зменшується вартість пристрою мереж інженерного обладнання, покриттів доріг, вулиць, тротуарів та озеленення житлових районів чи мікрорайонів.
 
При підвищенні щільності забудови будівлями понад п'яти поверхів збільшуються будівельна вартість жител і експлуатаційні витрати, але в багатьох випадках витрати на інженерне обладнання і благоустрій виходять значно меншими внаслідок раціонального використання селітебних територій.
 
Для визначення орієнтовної чисельності населення в проектованих житлових мікрорайонах залежно від поверховості забудови можна користуватися показниками - щільність житлового фонду на 1 га території з урахуванням норми жилої площі на 1 людини. Загальну територію ділянок установ культурно-побутового обслуговування, розміщених на територіях мікрорайонів і житлових районів, можна визначити, виходячи з питомих розмірів елементів їх територій на 1 жителя.
 
Для підвищення економічності житлової забудови і будівель громадського обслуговування велике значення має застосування змішаної забудови та недопущення завищення потрібних територій, зокрема для установ обслуговування і т. п.
 
Компактність забудови і зручна сельбищна територія (землі, призначені для будівництва житлових і громадських будівель, доріг, вулиць, площ у межах міст і селищ міського типу) є вельми суттєвими факторами зниження вартості будівництва. Разом з тим підвищувати щільність забудови слід в розумних межах, беручи до уваги завжди головну мету радянського містобудування - забезпечення найкращих умов для життя населення. 
Тому неприпустимо, зокрема, зменшувати нормативні розриви між будівлями, а також скорочувати площі озеленення всередині кварталів і мікрорайонів в цілому. Цей показник для мікрорайонів повинен досягати 60-65%.

Як розпланувати дорожню інфраструктуру

У систему доріг планувальної структури житлових районів входять обмежують їх магістралі загальноміського значення, призначені для руху потужних потоків автотранспорту з великою швидкістю, магістральні вулиці районного значення та житлові вулиці. Крім того, на території житлових районів передбачають проїзди і пішохідні дороги-алеї.
 
 
Вулиці відокремлюють житлові комплекси один від одного. Пішохідні алеї рекомендується проектувати поза озеленених дворів. Внутрішні проїзди створюють для зручності під'їзду автотранспорту з магістральних вулиць до будинків і установ. Неприпустимо прокладати через житлові райони магістральні вулиці і дороги в зв'язку з небезпекою швидкісного руху для пішоходів, а також поширенням шуму від автотранспорту.
 
Максимальні відстані між магістралями швидкісного значення масового пасажирського транспорту у напрямку основного потоку приймають до 1000 м, а мінімальні по йому перпендикулярному напрямку - до 600 м при дальності пішохідних підходів від житлових будинків до зупинок громадського транспорту 400-500 м. На території житлового району, обмежена цими магістралями, становить орієнтовно 60 га. Межмагистральную територію житлової забудови можна членувати тільки житловими вулицями приблизно на 2-3 мікрорайону по 30-20 га.
 
Магістралі районного значення розташовують між загальноміськими магістралями. Житлову забудову мікрорайонів в червоних лініях від краю проїзної частини доцільно відокремлювати смугами зелених насаджень шириною не менше 6 м від житлових вулиць і магістралей районного та міжрайонного значення, а від швидкісних автомагістралей і доріг вантажного руху - шириною 50 м, переважно розміщуючи їх на менш зручних для житлової забудови територіях.
 
На території мікрорайонів допускається лише мінімально необхідний рух транспорту за проїздів, по можливості наближеними ж вулицями (за винятком дитячих установ, оточені групами житлових будинків). При цьому слід до мінімуму скорочувати кількість в'їздів і виїздів як з загальноміських магістралей, так і з житлових вулиць, повністю ізолюючи пішохідний рух від транспортного.
 
Тупикові проїзди довжиною не більше 150 м допускається поєднувати з тротуаром і приймати шириною не менше 3,5 м; тупикові проїзди мають закінчуватися поворотними майданчиками розмірами в плані 12х12 милі колом з радіусом по осі дороги не менше 10 м. Використовувати поворотні майданчики для тимчасового зберігання автомобілів не допускається.
 
Проїзди, що ведуть до житлових будинків, і пішохідні дороги, згідно з будівельними нормами можна розміщувати не ближче 5-8 м від стін житлових та громадських будівель. В'їзди на території мікрорайонів і кварталів, а також наскрізні проїзди в будинках слід передбачати на відстані не більше 300 м один від одного, а в реконструйованих районах при периметральної забудові - не більше 180 м.
 
Коментарі (0)