Коли у споживача немає лічильників, він платить за воду по нормативу. У кожному місті він свій. У цифру нормативу включені не тільки ті витрати і втрати, які з наших домашніх кранів випливають, але і всі прориви і протікання трубопроводів. І ремонтники так само не стануть надто поспішати, якщо від швидкості і якості їх роботи не буде прямо залежати їхній добробут. Необхідність обліку спожитих енергоресурсів очевидна. Але з якого боку підступитися до цієї проблеми і з чого почати? Почнемо по порядку.
Чому необхідний облік води?
Існує закрита та відкрита система теплопостачання. У закритій системі теплопостачання, як правило, підігрів води відбувається за рахунок того, що в бойлерній будинку або центрального теплового пункту труби енергетиків (за якими гаряча вода приходить до нас в опалювальні радіатори) спеціальним чином стикаються з трубами водоканальців (по яких тече очищена питна вода). Всупереч поширеній у народі повір'ям, що холодна вода «чиста», а гаряча «брудна» (непитна), по суті, і холодна, і гаряча вода в таких системах протікає в будинок по одній трубі і не мають яких-небудь істотних відмінностей. Інша справа, що через якісь несправності труб в бойлері може відбуватися змішання гарячої води з питною, але це аварійна, а зовсім не нормальна ситуація. Для виявлення таких ситуацій в гарячу воду час від часу додається барвник.
Існують також системи відкритого теплопостачання, де гаряча вода дійсно надходить в кран з опалювального контуру, і тоді пити її не можна. У більшості міст система опалення закрита. Якщо ви не впевнені, яка система у вашому місті, зателефонуйте в ЖЕК і дізнайтеся. Якщо у вас в старому будинку на старій батареї поставлений кран, це зовсім не означає, що система відкрита, і тим більше, що ви можете цим краном користуватися. Ні, він призначений для фахівців житлових служб. А самовільне отримання води з закритих систем теплопостачання є ні багато ні мало державним розкраданням, тобто злочином, який переслідується за законом. Адже опалювальна вода надходить до нас в будинок не від водоканалу, а від енергетиків. А системи енергетиків спроектовані в розрахунку на те, що гаряча вода, яка потрапила в будинок (вони взагалі не іменують її водою називають енергоносієм) в цілості повернеться назад (тільки вже охолоджена), з тим щоб її знову нагріли і відправили в подорож по теплотрасах. І якщо енергоносій десь втрачається, то енергетики, звичайно, шукають, хто, де і чому цю воду витратив.
У ряді сіл і невеликих міст є опалення, але немає гарячого водопостачання, тобто гаряча вода надходить з котельні лише в батареї. Брати цю воду з батарей у такому випадку також протизаконно. Крім іншого, вона непридатна до вживання і може тримати в собі масу шкідливих речовин, адже вона в принципі нерозрахована на те, щоб її споживали таким чином.
Читайте також: Водоканали перетворюють стічні води у гроші
Плата за холодну воду складається з двох компонентів: плата за водопостачання і за водовідведення (каналізацію). Ці гроші йдуть водоканалу. Плата за гарячу воду (при закритих системах опалення) включає в себе плюс до цього ще один компонент плату за підігрів води. Гроші за підігрів отримують енергетики. При відкритих системах опалення холодне водопостачання сплачують водоканалу, гаряче водопостачання енергетикам, а водовідведення холодної і гарячої води водоканалу. Тарифи (вартість літра або кубометра) і нормативи (середня кількість споживаної води) затверджуються і вводяться в дію національним регулятором та місцевою владою.
За допомогою водолічильників (або, інакше кажучи, витратомірів) ведеться облік питної, мережевий і стічної води (як холодної, так і гарячої). По пристрою механізму обліку витрати води водолічильники поділяються на тахометричні, електромагнітні,
волюмометричні, ультразвукові, комбіновані та лічильники перепаду тиску або діафрагмові.
Витратоміри води
Всі тахометричні лічильники води включають в свій пристрій механізм (тахометр), в якому потік води обертає лопаті крильчатого колеса, або турбіни. Це обертання за допомогою передачі повідомляється рахункового пристрою, який реєструє кількість витраченої води. За додатковими конструктивними особливостями все тахометричні лічильники води раз начають на одноструменеві, багатоструменеві і турбінні.
Багатоструменеві лічильники води відрізняються від одноструменевих тим, що потік води перед попаданням на лопаті крильчатки ділиться на кілька струменів. Завдяки цьому значно знижується похибка вимірювання. І багатоструменеві, і одноструменеві водолічильники бувають до того ж «сухими» і «мокрими». Лічильники мокрого типу найпростіші, в них рахунковий пристрій від потоку води ніяк не ізольований. Вони найдешевші, але їх не можна застосовувати для обліку витрати води, рясно забрудненої зваженими механічними частинками. Тому в наших комунальних системах вони повинні вживатися тільки разом з фільтрами.
У лічильниках сухого типу лічильний механізм герметично відокремлений від води немагнітної перегородкою, завдяки чому на ньому не утворюється відкладень зважених часток. Передача ж показань з обертовою крильчатки або турбіни на лічильний механізм здійснюється за допомогою закріпленого на них магніту. Подібний пристрій робить лічильник придатним для обліку води будь-якого ступеня забруднення, але в той же час значно підвищує його вартість. Тахометричні лічильники широко поширені в поквартирному обліку з двох основних причин: це дешевизна і здатність відстежувати мінімальні витрати води. Але є у тахометрів і істотний недолік: оскільки «вертушка» знаходиться в самому потоці, то тиск у системі трошки підвищується.
Читайте також: Гроші українців «розчиняться» у воді
Для обліку гарячої води використовуються такі ж типи витратомірів, що і для холодної. Відмінності полягають у застосовуваних матеріалах і більш високої міри допустимої похибки. За вимогами Держстандарту, мінімальний термін експлуатації лічильників гарячої та холодної води становить 12 років з двома обов'язковими повірками (міжповірочний термін в середньому 3-5 років) для холодної води і трьома (міжповірочний термін 4 роки) для гарячої. Всі тахометричні лічильники для гарячої води обов'язково сухого типу. У промисловості для обліку гарячої води, де це необхідно, застосовуються електромагнітні та ультразвукові витратоміри.
На що потрібно звертати увагу при виборі водолічильника?
Звертаємо увагу на: точність; діапазон вимірювання; умови монтажу (яка зазначена в документації довжина мінімального прямолінійного ділянки труби для установки лічильника і чи є такий ділянку у нас вдома, є вказівки на особливості монтажу на вертикальних або похилих трубах); термін служби; міжповірочний інтервал; умови експлуатації приладу (час, вологість, запиленість); і, нарешті, вартість. Як вже було сказано, для поквартирного обліку найбільш часто використовуються тахометричні лічильники (в народі їх ще назвати «вертушка», «крильчатка»), прості або (при масовій установці) з імпульсним виходом. Діаметром 15 мм. Крім усього іншого, саме ці лічильники можуть відстежувати слабкі витрати води, які, як правило, не беруть лічильники інших типів. Що стосується вибору виробника, то його продукція повинна бути зареєстрована в реєстрі засобів вимірювань і допущена до застосування на території України, а також повинна відповідати вимогам нормативних документів енергонагляду. Це повинно бути підтверджено відповідним сертифікатом, який покупець має право попросити. Або відповідна інформація вказана в паспорті приладу. На сертифікаті написано «дійсний до..», по закінченні строку розробник (виробник) цей сертифікат періодично оновлює.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
