Гроші українців «розчиняться» у воді

Новини по темі

10 Квітня 2024 p. 10:25
На відновлення об’єктів тепло- та водопостачання Уряд виділив 176,5 млн грн  

09 Квітня 2024 p. 17:35
У Бучі встановили станцію очищення води  

05 Квітня 2024 p. 18:25
Водоканали вже можуть відключати від електроенергії через борги  

Злиття і поглинання води ринку

Заступник Міністерства регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Андрій Білоусов 8 квітня заявив, що відомство розробляє механізм, який дозволить консолідувати українські водопостачальні підприємства у водні компанії, діяльність яких буде регулюватися відповідно до басейнових і територіальних принципів. Чиновник зазначив, що метою консолідації сегмента водопостачання є підвищення ефективності роботи підприємств, оптимізація витрат, модернізація основних фондів і реалізація проектів з енергозбереження.

Втім, це далеко не перша спроба уряду провести укрупнення і вибудувати роботу водних компаній за принципом вертикально-інтегрованих холдингів. Чиновники взялися за реалізацію цієї ідеї ще в 2010 році тодішній - Президент Віктор Янукович доручив місцевим органам влади і регулятору встановити єдині тарифи на воду в регіонах, що викликало суспільно-політичний резонанс і здивування водопостачальних підприємств. Провести таке «тарифне зрівняння» неможливо, оскільки в маловодних регіонах (Східних областях і Криму) електроенергія, яка використовується для підкачування води, займає до 60-70% у структурі тарифу. Саме тому, за даними Нацкомпослуг, тарифи на водопостачання для побутових абонентів (водопостачання та водовідведення) по Україні варіюються в діапазоні від 2,5-3 грн до майже 12 грн за кубометр, а для бюджетних організацій і юридичних осіб - від 4-6 грн до 18 грн за кубометр.

Довідка
Зараз в Україні понад 180 водоканалів. З них 130 підприємств є ліцензіатами тарифного держрегулятора - Нацкомпослуг. Вони забезпечують холодною водою населені пункти, в яких проживає понад 30 тис. осіб. Щорічний обсяг реалізації води перевищує 300 тис. куб. м. Діяльність решти підприємств водозабезпечення регулюють органи місцевого самоврядування. В Україні процес концентрації галузі водопостачання почався в 2007 році, коли компанія «Вода Донбасу» об'єднала міські та обласні підприємства. Успішним вважається і приклад укрупнення водопостачальних підприємств в єдине ОПКП «Дніпро-Кіровоград». Більше 10 водоканалів Криму інтегровані в єдину компанію «Вода Криму». За даними водопостачальних компаній, у результаті укрупнення, їм в середньому вдалося скоротити свої витрати на виробництво і поставку води на 15-20%.

Читайте також: Що вбиває українські водоканали?

До січня 2012 року український уряд переглянув концепцію концентрації сегмента водопостачання і рекомендував місцевій владі проводити об'єднання водоканалів в регіональні компанії, для яких планувалося встановити єдиний по регіону тарифний діапазон (з урахуванням технічних та географічних особливостей). Місцева влада рекомендації Кабінету Міністрів підтримала, оскільки укрупнення галузі дозволило б їм позбутися управління майновим фондом обласних підприємств. Адже після об'єднання вкладати кошти в модернізацію і реконструкцію активів водопостачальні компанії повинні самостійно.

Пити по-європейськи

Над стратегією укрупнення галузі водопостачання працює Національна комісія, що здійснює держрегулювання у сфері комунальних послуг. Про те, що в Україні планується ввести басейновий принцип управління сегментом водопостачання «Україні Комунальній» повідомив у січні поточного року голова регулятора Валерій Саратов. Планується, що основа структури басейнового управління буде формуватися з урахуванням європейського досвіду. Відповідно, евромодель передбачає, що в кожному річковому басейні діятиме управління водним господарством, а координацію їхніх дій буде покладено на профільну раду або асоціацію. Кожне управління має широкі повноваження, відповідає за стан водних ресурсів на території басейнів і якість водопостачання споживачів.

У Західній Європі діяльність таких басейнових рад переважно фінансується за рахунок реалізації води, тобто за кошти, виручені від населення за спожитий ресурс, а також частково з бюджетів і за рахунок інвестицій. Однак при цьому, уряд не очолює басейнову раду, а в деяких країнах взагалі відсутнє профільне міністерство. Подібні системи діють у Франції, Великобританії, Іспанії, Нідерландах, Росії.

У води український присмак

Отже, які складності можуть виникнути у органів місцевого самоврядування при передачі майна невеликих водоканалів регіональній водній компанії. Одна з головних проблем, з якою ризикують зіткнутися органи місцевого самоврядування, - це як раз ліквідація таких підприємств як юридичних осіб. Враховуючи, що в малих населених пунктах не існує окремих водопостачальних підприємств, а виконавцем послуг з водопостачання є комунальна контора, що надає комплексні послуги з благоустрою, вивезення сміття та забезпечення ресурсами, то на місцях доведеться продумати схему, як передавати на баланс компаній водоводи, водонапірні башти, свердловини та інші об'єкти, не ліквідуючи при цьому комунальні контори.

Крім того, процес вимагатиме проведення широкомасштабної інвентаризації цих водних об'єктів, і розкриє проблеми відсутності у невеликих підприємств дозвільної документації (наприклад, ліцензія на спеціальне користування водою), а також документів із технічними характеристиками. Відновлення цього пробілу вимагає суттєвої юридичної та експертної роботи, а відповідно, витрат, які відіб'ються на вартості води.

Гроші - у воду

Втім, у галузі вважають, що укрупнення - чи не єдиний шлях порятунку систем водопостачання. У невеликих водоканалів не вистачає коштів на обслуговування мереж на ремонт обладнання, а також на виплату заробітної плати співробітникам. Проведення консолідації дозволить оптимізувати витрати, але, в той же час, регіональним компаніям доведеться суттєво витратитися на санацію і модернізацію застарілого обладнання в невеликих населених пунктах. Рівень зношеності обладнання великих українських водоканалів досягає 70%, аварійних і ветхих магістральних мереж, що потребують негайної реконструкції - близько 40%. Стан невеликих водоводів і мереж у малих містах і того гірше. Модернізація систем водопостачання не може не відбитися на тарифі на водопостачання для споживачів.

Втім, водним компаніям доведеться стати самодостатніми у фінансуванні своїх потреб, відповідно, укрупнення передбачає не просто доведення вартості послуг водопостачання та водовідведення до економічно обґрунтованого рівня, але й введення в структурі тарифів інвестиційної складової.

Економічне водяне диво 

Наведемо ще кілька економічних характеристик, без яких концентрація сегмента водопостачання буде неможлива.

По-перше, у всьому світі при управлінні водними ресурсами в межах річкового басейну діє принцип стимулюючого збору, який полягає у визначенні ціни на воду у відповідності з її якістю або кількістю. Тобто, за забруднення води промисловим споживачам доведеться платити в 2, а то і в 3 рази дорожче. Розмір такого збору відповідає витратам, необхідним для відновлення гідрологічного потенціалу води, яка погіршилася в результаті забруднення. Обкладатися таким збором можуть і водні компанії, які порушили екологію водойми під час водозабору. В ЄС такий збір не перераховується до держбюджету, а залишається на місцях для проведення заходів щодо відновлення якості води.

Читайте також:Водоканали перетворюють стічні води у гроші

По-друге, платити за «чистоту» річок і водойм повинні також споживачі. Тому в тарифі зазвичай передбачаються витрати на відновлення водних ресурсів або нейтралізацію забруднення.

По-третє, в країнах, керуючих водним господарством за басейновим принципом, залежно від гідрологічних умов у басейні встановлюється різна ставка платежів для забору води для оборотного споживання (наприклад, охолоджуюча вода) та безповоротного споживання (питна вода для потреб населення, сільське господарство). Якщо частина води, яка не повертається поверхневим водам, істотна, то це оплачується окремо. Така система, наприклад, працює в Росії.

По-четверте, зрозуміло, - це жорсткі штрафні санкції за порушення норм, встановлених басейновими радами, які поширюються на водокористувачів - регіональні водні компанії. Штрафи можуть стягуватися, у разі, якщо компанії не виконують ліцензійні умови. У Франції та Великобританії такі штрафи спрямовуються до державного бюджету, і зібрана сума не направляється у водний сектор. Якщо ж водокористувач продовжує порушувати умови, орган водного контролю може анулювати його ліцензію.

Однак, Україна поки не Європа, в якій водним компаніям заборонено компенсувати сплачені штрафи, наприклад, з тарифів на водоспоживання для населення. Разом з тим, розраховуючись за спожиту воду, європейці платять не тільки за послугу поставки, безпосередньо за воду як товар, але й виплачують всі ставки екологічних водних зборів. Відповідно, вартість кубометра холодної води в Європі сягає 3-4 євро, а у нас в середньому не нараховує і 0,5 євро. Правда і рівень життя українців і європейців різний: якщо, наприклад, у Німеччині прожитковий мінімум на працездатного громадянина визначено в розмірі 700-800 євро, а в Україні - в районі 80 євро. Висновки про те, чи зможуть українці платити за водопостачання «по - новому», робити вам.