Як українські посадовці місцеву владу ділили

Цими вихідними Схід України накрила хвиля сепаратистських заворушень: озброєні активісти захопили адміністративні приміщення органів державної влади у Слов’яньску, Маріуполі, Краматорську, Харкові, є загиблі та поранені. Вимоги зводяться до негайної зміни територіального устрою України на федеральний та забезпечення південно-східним регіонам України право на референдум.

 

Читайте також: Децентралізація влади: обіцянки чи реформи?

 

У відповідь в.о. Президента Олександр Турчинов видав 13 квітня указ № 399, яким доручив Кабінету Міністрів підготувати, внести та організувати супроводження у парламенті законопроектів щодо проведення в Україні реформи місцевого самоврядування та організації влади в регіонах, передбачивши її децентралізацію та суттєве розширення повноважень територіальних громад. 

 

Окрім цього, в.о. голови держави наголосив на необхідності формування виконавчих органів місцевими радами, розширення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування, дієві механізми участі громадськості у прийнятті органами місцевого самоврядування рішень, та на забезпеченні прийняття відповідних законів у тримісячний термін. Працювати над відповідними ініціативами буде робоча група, до складу якою увійдуть урядовці, народні депутати, члени Асоціації міст України та делеговані представники місцевого самоврядування та громадськості.

 

Схоже на те, що в Адміністрації Президента не володіють інформацією про те, що не пізніше аніж 1 квітня розпорядженням Кабінету Міністрів за № 333-р вже була затверджена Концепція реформи місцевого самоврядування (повним текстом володіє «Україна Комунальна»), яка напрацьовувалась останні два роки робочою групою, до якої входили парламентарі, чиновники Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, мери українських міст, голови районних та обласних рад. На думку авторів документа, реалізація його положень надасть можливість суттєвого розширення повноважень територіальних громад, але в нас склалося подвійне враження від запропонованої Концепцією стратегії.

 

Читайте також: «Тарифне зростання - вимушений крок, і ми як громадяни повинні з розумінням до цього ставитися», - Володимир Гройсман

З одного боку, в Концепції досить об’єктивно подано реальний стан речей із забезпеченням права територіальних громад на місцеве самоврядування. Документом визначено, що за 20 років держава так і не спромоглася забезпечити реальну фінансову основу для місцевого самоврядування. Як наслідок, - сьогодні понад 70% територіальних громад на 90% дотуються з державного бюджету. Окрім того, однією з головних проблем адміністративно-територіального устрою України є конфлікт компетенції між місцевою виконавчою владою та органами місцевого самоврядування.

 

Начебто і правильно визначені і принципи, за якими буде здійснюватися поступова передача повноважень з центру на місця. Насамперед, мова йде про визначення фінансовою основою здійснення повноважень місцевої влади податків та зборів, які пов’язані з територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Також Концепцією пропонується максимально залучати населення до прийняття управлінських рішень з питань розвитку форм прямого народовладдя, забезпечення права територіальних громад на місцевий референдум тощо.

 

Однак, якщо зануритись у конкретні шляхи реалізації Концепції, то відкривається другий її бік, - бюрократично - нереалістичний. Зокрема, втілити у життя положення документу планується двома етапами.

 

На підготовчому етапі, який планується реалізувати у поточному році, передбачається закріпити відповідними змінами до Конституції утворення виконавчих органів обласних і районних рад та розподілити їхні повноваження. Також першочерговий етап пропонує створення органів самоорганізації населення (ОСН), та планується надати територіальним громадам право на добровільне об’єднання, передбачивши при цьому надання відповідної державної фінансової підтримки. Крім цього, Концепцією пропонується прописати механізм об’єднання бюджетів територіальних громад для співробітництва, а також процедуру отримання державної підтримки для реалізації проектів такого співробітництва.

 

Другий етап децентралізації влади, за підрахунками авторів, займе два наступні роки – до 2017 року. За цей період передбачається уніфікувати і стандартизувати публічні послуги, що надаються населенню місцевоб владою, провести інституційну реорганізацію органів місцевого самоврядування, а також вибори на містах з урахуванням реформи. Також новостворені громади планується забезпечити схемами планування території та генеральними планами.

 

 

Враховуючи нинішню ситуацію з голосуваннями у Верховній Раді України, коли партнери по політичній коаліції не завжди підтримують законопроекти, розроблені своїми ж союзниками, одночасне внесення змін до Конституції, до Бюджетного і Податкового Кодексів, синхронне набрання чинності цих змін протягом трьох відведених Олександром Турчиновим місяців на реформу місцевого самоврядування малоймовірне.

 

Попри заяви очільника Мінрегіону Володимира Гройсмана про готовінсть уряду надати повноваження міським, сільським, селищним радам управляти своїми територіями та передати їм частину загальнонаціональних податків (зокрема, частину податку на прибуток), жодного законопроекту, який би почав реалізацію положень урядової Концепції реформи, на офіційному сайті Верховної Ради поки що не оприлюднено. 

 

Крім цього, в ході реалізації Концепції сільські та селищні голови, місцеві депутати фактично опиняться на роздоріжжі, адже вони мусять обрати один з двох варіантів розвитку громади: або ліквідація села, селища і приєднання його до більш потужної громади, або створення об'єднання сіл, селищ з метою отримання державної підтримки для реалізації проектів такого співробітництва. Який би шлях не вибрали представники місцевих рад – вони будуть в програші, оскільки укрупнення громад позбавить їх посади, а кооперація сіл, селищ за рахунок держави, знаючи як у нас виконуються програми підтримки, - поки що утопія. Тому, є ризик, що гальмувати проведення реформи стануть сільські голови та місцеві депутати, які саботуватимуть її реалізацію на містах.

 

Концепція реформи місцевого самоврядування в Україні в її нинішньому варіанті не дає відповіді на два головних запитання – кому це вигідно та скільки це буде коштувати. За красивими намірами «провести інституційну реорганізацію», «провести місцеві вибори», «забезпечити реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання» немає реальних розрахунків щодо фінансового забезпечення заходів з впровадження реформи. 

 

У документі лише зазначається, що фінансування заходів з реалізації Концепції здійснюється з державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань на відповідний рік, а також за рахунок міжнародної технічної та фінансової допомоги. Скільки конкретно коштуватиме платникам податків ця реформа з такими необхідними атрибутами, як виготовлення нових печатків, штампів, зміною назв сіл, селищ, реєстрацією нових територіальних громад, перереєстрацією меж земельних ділянок, оформленням права власності громад на передане із центру майно, підвищенням кваліфікаційного рівня службовці місцевого самоврядування – наразі питання відкриті. Чи буде фінансувати уряд, який не фінансує вже протягом 5 років програму «Питна вода України», програму по урізанню своїх власних повноважень по розподілу бюджетних коштів? 

 

Виходить, що готуючи для підписання в.о. Президента Олександру Турчинову указ № 399 чиновники Адміністрації все ж таки володіли інформацією про урядову Концпецію реформи місцевого самоврядування, однак остання є такою, що вже не відповідає викликам сьогодення. Тому на нас чекає іще один серіал під назвою «робоча група з децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування». Скільки сезонів буде в цьому серіалі – покаже час, який грає проти українців.