«Україна Комунальна» вже неодноразово повідомляла про стан «холодної війни» між водопостачальними підприємствами та енергетиками. Величезні борги за електроенергію українських водоканалів (за данними Нацкомпослуг – це близько 4 млрд грн) стають приводом для відключення електропостачання, та як наслідок, загрожує відсутністю води в оселях українців. В цьому році «енергетичного» тиску зазнали водопостачальні підприємства Херсону, Житомиру, Полтави, Криму і, побоюємось, що це перелік далеко не повний. В законності відключення водоканалів розбиралися представники Експертної Ради «У.К.».
Для українців визначним кроком в історії вітчизняного ЖКГ стало прийняття парламентом у січні 2002 року закону №2918-ІІІ «Про питну воду та питне водопостачання». Адже його було прийнято метою гарантованого першочергового
забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.
Для водопостачальних підприємств прийняття закону №2918-ІІІ стало також історичним моментом, своєрідним новим етапом. Вперше на законодавчому рівні встановлено заборону відключати об’єкти питного водопостачання та водовідведення від систем енерго-, газо-, теплопостачання як об’єкти життєзабезпечення і стратегічного значення (ст. 6 закону) та гарантовано з боку держави захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом встановлення екологічної броні питного водопостачання (ст. 7 закону).
Довідка
Екологічна броня електропостачання споживача - мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем (крім населення), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Закон України «Про електроенергетику», 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР (Доповнено згідно із Законом №982-ІVвід 19.06.2003)
Це означає, що незалежно від наявності заборгованості водопостачальних підприємств
за спожиту електроенергію перед енергопостачальними організаціями споживачі (населення, бюджетні організації, інші підприємства) повинні отримувати необхідний мінімум питної води для забезпечення нормальної санітарно-епідеміологічної ситуації.
Будь–який закон як нормативно-правовий акт, що приймається в особливому порядку органом законодавчої влади, має вищу юридичну силу, чинність і регулює найбільш важливі суспільні відносини. Також слід нагадати, що Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, та, згідно ст.116 Конституції, забезпечує виконання самого Основного закону, законів України, а також актів Президента.
Але в ситуації із встановленням екологічної броні для водопостачальних підприємств схоже на те, що Кабінет Міністрів геть забув, що його основною функцією є не задоволення інтересів певних фінансово-промислових груп, а забезпечення виконання законів України, в тому числі і виконання ст. 6 и 7 Закону України «Про
питну воду та питне водопостачання».
Інакше складно пояснити прийняття урядом постанови №897 від 03 жовтня 2012 року «Про внесення змін до Порядку складання переліку споживачів та їх обладнання», для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, згідно якої лише споживачі, об’єкти яких в установленому порядку включено до Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки мають право на встановлення екологічної броні електоропостачання.
Але, кому як не тому ж Кабміну має бути відомо, що 99% водопостачальних підприємств не включені і не можуть бути включені до цього Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки через те, що не використовують чистий хлор для знезараження питної води, а використовують хлорні сполуки, так як гіпохлорит натрію, наприклад.
Відтак, на сьогоднішній день за повідомленням Міністерства енергетики та вугільної промисловості, викладеному в окремому дорученні від 21 серпня 2013 року Держенергонагляду України, по Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Київській, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Тернопільській і Харківській областях Переліки споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання не погоджені Міненерговугілля.
Цим же дорученням вимагається від Держенергонагляду у разі незабезпечення виконання вимог встановлювати величину екологічної броні електропостачання споживача на нульовому рівні.
Для водопостачальних підприємств, які мають станом на 01 червня 2013 року майже 4 млрд грн заборгованості за спожиту електроенергію, нульовий рівень екологічної броні означатиме одне – опломбування працівниками обленерго щитових, генераторів, насосів, струмоприймачів на водозаборах та в офісах. Це призведе до повного паралічу роботи підприємств та непередбачуваних екологічних наслідків.
Потрібно наголосити на тому, що окреме доручення Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 21 серпня 2013 року видане попри існування окремого доручення Прем’єр – міністра Миколи Азарова від 10 червня 2013 року, яким Міненерговугілля, Мінрегіону, МВС, Раді Міністрів АРК, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям доручено вжити заходів щодо недопущення обмеження енергопостачальними компаніями постачання електричної енергії
водопровідно-каналізаційним підприємствам та припинення постачання питної води у населених пунктах України.
Однак, протокольні доручення не є нормативно-правовими актами, які обов’язкові для виконання. От якби вони були у формі наказів чи розпоряджень, водопостачальні підприємства могли оскаржити в суді акт Міненерговугілля спираючись на акт, підписаний Прем’єр -міністром України. А так, це - лише витяги з протоколів виробничих нарад і не більше.
Між тим, обленерго вже почали пропонувати водопостачальним підприємствам акти екологічної броні з нульовим рівнем для об’єктів водопостачання та водовідведення. Процес пішов, панове…
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
