Водоканали України: за крок до прірви

Новини по темі

09 Травня 2024 p. 10:48
Запущено чергову ділянку магістрального водогону на Дніпропетровщині  

07 Травня 2024 p. 10:30
Через масштабну аварію у Полтаві воду будуть надавати за графіком   

02 Травня 2024 p. 11:18
В Херсонській ОВА пояснили, чи треба відновлювати Каховську ГЕС  

Сказати, що підприємства водопровідно – каналізаційного господарства України знаходяться у тяжкому фінансовому стані, фактично означає не сказати нічого, адже тільки у I кварталі 2013 року підприємства водопостачання за даними ДП «Енергоринок» наростили борги за електроенергію на 660 млн грн, відтак станом на 1 квітня поточного року їхня заборгованість на користь енергопостачальних організацій становить 3,1 млрд грн.

Всі вже звикли до того, що в останні роки стосунки між енергопостачальними підприємствами та підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства  розвиваються за уже стандартною схемою: енергетики вимагають від водоканалів негайного погашення боргів, погрожуючи відключенням від електропостачання, у водоканалах ж заявляють, що коштів у них, аби сповна розрахуватися за спожиту електроенергію, немає.

Одні борги

Якщо прохання та погрози енергетиків вжити дієвих заходів щодо прискорення погашення заборгованості за спожиту електроенергію не дають результатів, розрахунки водоканалів не покращуються, то енергопостачальні організації відповідно до норм чинного законодавства (так вони вважають) припиняють постачання електроенергії водоканалам–боржникам. Так було у січні поточного року з КП «Чернівціводоканал», в березні з КП «Водотеплосервіс» Калуської міської ради, що на Івано-Франківщині, яким було припинено постачання електричної енергії в повному обсязі. Навесні цього року ціла низка водопостачальних підприємств Донецької області (КП «Донецькміськводоканал», ВУ ВКГ м. Маріуполь КПП «Краматорський водоканал» тощо) опинилася під загрозою відключення від електропостачання. Водопостачання в цих містах вдалося відновити звичним для водоканалів способом – через застосування адміністративного тиску з боку місцевої влади та обласних держаних адміністрацій.

Чому ж виникло це протистояння між такими двома життєво необхідними підприємствами, без послуг яких ми не уявляємо свого життя?

Причина полягає у тому, що державою порушується встановлений нею ж в ст. 6 Господарського кодексу принцип рівного захисту державою усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності. Аналізуючи порядок встановлення тарифів на електроенергію, та порядки формування тарифів на житлово-комунальні послуги, а також механізм їх затвердження, приходиш до висновку, що для держави є рівні суб’єкти господарювання, а є «рівніші», яким дозволено майже все.

Читайте також: Борги водоканалів можуть полегшати

Щоб довести цю тезу, не потрібно заглиблюватися у хащі юридичних тонкощів господарських правовідносин. Варто проаналізувати лише один пункт типового договору на постачання електричної енергії, зміст якого однаковий для всіх споживачів, у тому числі і водоканалів. Зокрема, у документі вказано, що «ціна цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з роздрібних тарифів, які щомісячно встановлюються НКРЕ для Споживача (Водоканалу) та фактичного спожитої електричної енергії».

На практиці це означає, що майже щомісяця водоканали отримують нову підвищену ціну на електроенергію. Наприклад, якщо у січні 2012 року кіловат електроенергії для споживачів другого класу коштував 0,896 грн, то вже у травні він коштував 0,935 грн. Так само на 0,4 грн у минулому році зросла і вартість електроенергії для споживачів першого класу. Якщо ж порівняти ці цифри з цінами травня 2011 року, то вартість електроенергії стрибнула аж на 0,11 грн/кВт. Для таких підприємств, як водоканали, які є одними з найбільших споживачів електроенергії (біля 5 млрд кВт/год на рік) це досить суттєво.

Ростуть, але не зростають

Тенденція підвищення роздрібних цін на електроенергію продовжилася і у 2013 році. Так, постановою №191 від 25 лютого 2013 року НКРЕ прийняла рішення про підвищення вартості електроенергії на 5% (до 1,20 грн/кВт/год). І це при тому, що на початку цього року вартість кіловата вже зросла на 5%. Якщо така тенденція зберігатиметься, до кінця року ріст становитиме 20%, а це фактично означатиме повільну смерть для українських водопостачальних підприємств.

Таке стрімке підвищення цін на електроенергію призвело до збільшення питомої ваги вартості спожитої електроенергії у витратах підприємств водопровідно-каналізаційного господарства до майже 60%, що унеможливлює нормальну фінансово-господарську діяльність і надійне забезпечення централізованим водопостачанням та водовідведенням.

Що ж до водоканалів, то тарифи на їхні послуги встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Однак, попри норму ст. 31 Закону «Про житлово-комунальні послуги» про недопустимість встановлення тарифів нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, діючі наразі тарифи за даними самого регулятора (Нацкомпослуг) відшкодовують у середньому лише 60% собівартості вироблених водоканалами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Для більшості водопостачальних підприємств Комісія переглядала та затверджувала нові тарифи навесні 2012 року. Це було, у першу чергу, пов’язано зі зміною розміру мінімальної заробітної плати, а не зі зростанням цін на електричну енергію. Тож коригування тарифу було не значним.

Читайте також: Борги водоканалів загрожують загальнодержавною катастрофою

У такій ситуації з метою недопущення відключення від електропостачання водоканали змушені економити власні кошти, аби хоч на 50% розрахуватися за спожиту електроенергію. Як розповів директор КП «Дрогобичводоканал» Роман Шагала, підприємству у 2012 році довелося запровадити скорочені норми тривалості робочого часу для економії фонду заробітної плати, а зекономлені кошти скеровувати на оплату спожитої електроенергії. Аналогічно несолодко прийшлося і КП «Івано-Франківськводоекотехпром», яке змушене кошти, що передбачені у тарифі на модернізацію мереж спрямовувати на фінансування поточної діяльності, тобто виплату зарплати, оплату електроенергії, закупівлю реагентів, не проводячи при цьому капітального ремонту обладнання та мереж.

Енергозбереження не допоможе

За словами керівника КП «Житомирводоканал» Валерія Філіпова, ситуація постійного зростання тарифів на електроенергію за відсутності коригування тарифів на водопостачання та водовідведення, зводить нанівець усі зусилля підприємства, спрямовані на зменшення енергетичної складової у вартості продукції. За дев'ять років, з 2003-го до 2011-го, водоканал зменшив споживання електроенергії майже на 10 млн кВт/год. Однак сума виставлених йому рахунків меншою не стала. Навпаки, якщо в 2003-му році вона становила трохи більше 11,6 млн грн за 51,2 млн кВт/год використаної електроенергії, то в 2011-му - майже 34 млн грн за 41,6 млн кВт/год.

Не бажаючи миритися з такою фінансовою несправедливістю, керівництво КП «Дрогобичводоканал» зверталося і подало пакет документів до Нацкомпослуг з економічним обґрунтуванням необхідності відкоригувати тарифи на водопостачання та водовідведення з урахуванням зростання вартості електроенергії, теж саме зробило КП «Житомирводоканал» та багато інших підприємств водопровідно - каналізаційного господарства.

Однак будь-якої відповіді (позитивної чи негативної) ні «Дрогобичводоканал», ні інші комунальні підприємства зі столиці не отримали і до цього часу. Паперові стоси економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг з водопостачання та водовідведення від водоканалів з усієї України лежать на розгляді в Комісії. Але рішення по ним не приймається.

Замість того, щоб врахувати підвищену ціну не електроенергію у складі загально виробничих витрат, на протязі всього 2012 року Нацкомпослуг вимагала від спеціалістів планово-економічних відділів водоканалів розробки та прийняття інвестиційних програм.

Читайте також: Підвищення тарифів присіче борги водоканалів

У результаті довготривалих узгоджень, Комісія рекомендувала для схвалення включення інвестиційної складової до тарифу інвестиційні програми 38 підприємств на загальну суму 1,16 млрд грн, які повинні дати за розрахунками підприємств економічний ефект на суму 174,4 млн грн. Повинні дати, але ж не дають. І не почнуть давати ті інвестиційні проекти того економічного ефекту допоки Нацкомпослуг не затвердить їх у складі загальновиробничих витрат тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, які повністю відшкодовуватимуть собівартість вироблених послуг. Без тарифу, який відшкодовує 100% собівартості вироблених послуг, навіть самий геніальний інвестиційний проект з економічним ефектом 80% перетворюється на мильну бульбашку, адже не буде джерела його фінансування у бюджеті комунального підприємства.

Але прогнози подальшого розвитку для водопостачальних підприємств невтішні. У січні голова Нацкомпослуг Валерій Саратов при презентації проекту постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення щодо встановлення тарифів у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення з відхиленням від економічно обґрунтованого рівня» заявив, що Нацкомпослуг пропонує поетапне підвищення тарифів на тепло- і водопостачання, а також водовідведення з приведенням їх до економічно обґрунтованого рівня до 1 січня 2015 року. Чи не пізно буде? Адже водоканали України ризикують не дотягнути до цієї омріяної дати...