ЛЕП: носій аварій чи провідник енергії?

РЕМ налічують близько 1 млн км повітряних і кабельних ліній електропередачі напругою 0,4 - 150 кВ, близько 200 тис.од. трансформаторних підстанцій напругою 6 - 110 кВ загальною встановленою потужністю більше 200 тис. МВ.

 

Погіршення стану розподільних електромереж призводить до аварійних ситуацій в регіонах країни. Брак фінансових ресурсів унеможливлює відновлення, модернізацію та реконструкцію діючих електричних мереж всіх класів напруги, а також будівництво нових ліній електропередачі. Значно зросла кількість об'єктів, що відпрацювали свій технічний ресурс. У розподільних електричних мережах напругою 0,4 - 150 кВ підлягають реконструкції та заміні близько 140 тис.км електромереж, або 17% від їх загальної протяжності, та 19% трансформаторних підстанцій.

 

Незадовільний стан електричних мереж, їх невідповідність діючим нормам і режимам електроспоживання, а також низький рівень приладів обліку призводить до значного зростання технологічних витрат при транспортуванні електроенергії.

Аварійний стан мереж і бажання скоротити витрати на їх технічне обслуговування призводять до зниження надійності електропостачання енергоприймаючу установок (ЕПП) споживачів. Близько 45% основних фондів мереж перебувають в експлуатації більше встановлених нормативних строків, а ступінь їх зносу - найчастіше в критичній зоні. Частка зношеного устаткування, що знаходиться в експлуатації 1,5-2 нормативних терміну, збільшується і складає близько 20% для підстанцій 35-110/6-10 кВ і 35% для підстанцій 6-10/0, 4 кВ. При цьому існують і інші внутрішні та зовнішні стримуючі фактори розвитку розподільних електричних мереж.

 

Основними джерелами інвестицій для розподільних мережних компаній є: плата за технологічне приєднання, зниження втрат електроенергії в мережах і амортизаційний фонд. Через недосконалу системи оцінки вартості основних фондів і високого ступеня їх зносу засоби від амортизації незначні.

 

У цьому зв'язку інвестиційна політика недостатньо оптимізована і обгрунтована, немає глибокого аналізу стану технологічних і технічних умов функціонування розподільного електромережевого комплексу. Нові і безперервні технології взагалі не допускають перерв у харчуванні. В той же час «розумна» електроніка дуже чутлива до нестійким режимам роботи мережі та нестабільності напруги і частоти.

 

Проблема стає критичною через швидке зростання вартості землі, значних обмежень при прокладанні повітряних (ПЛ) і кабельних ліній (КЛ) в районах житлової забудови, заповідниках і природних парках. При цьому підвищуються вимоги до зниження наводяться електромагнітних полів від ліній передачі для забезпечення безпеки людей. Будівництво об'єктів пов'язане з відчуженням земель і виведенням їх із сільськогосподарського обороту або зон під міське будівництво. Особливо гостро ця проблема стоїть у великих містах і мегаполісах. Аналіз показує, що реорганізація електромережних об'єктів дозволить залучити в економічний оборот до 20% існуючої території міст, що дозволить значно збільшити обсяги будівництва.

 

Розподільні мережі мають безліч власників: мережеві компанії, муніципальні структури (підприємства міських електричних мереж), відомчі структури (газорозподільні, нафтові та інші компанії) і приватні з відсутністю консолідованих інтересів. Технічний рівень мереж і ефективність їх функціонування різко розрізняються. Експлуатація відбувається в нескоординованою нормативно-технічному поле, фактично без проведення єдиної технічної і технологічної політики в мережах.

У цей час за технічними умовами немає можливості виконати технологічне приєднання всіх ЕПП споживачів до електричних мереж. У результаті в минулі роки наростав обсяг незадоволених заявок. І ця тенденція зберігається. У ряді мережевих компаній обсяг інвестицій на реконструкцію і технічне переозброєння зіставимо або перевищує їх залишкову вартість. Фактичні витрати на розвиток на порядок менше розрахункових значень. Так, в центральних регіонах країни, де знос ліній електропередачі становить 60%; підстанцій - майже 80%. Для забезпечення надійності та розвитку мережевої інфраструктури необхідні інвестиції в сумі 10 млрд грн. Через обмеження фінансування мережі стають обмежуючим фактором (поряд з генеруванням) в процесах електрифікації країни.

 

У той же час розподільний комплекс є привабливим об'єктом для вкладення інвестицій, у тому числі і приватних. Розрахунки показують, що інвестиції в розвиток распредсетей окупаються за відносно короткий термін - 5-7 років. Перелік обмежуючих факторів (проблем) може бути продовжений. Але вже сказане вище наводить на думку, що виходом із ситуації є створення єдиної електромережної компанії на нових інноваційних принципах і критеріях взаємодії між ієрархічно побудованими елементами мережі. Тому сьогодні необхідна концепція: як активно впливати і/або реагувати на зовнішні та внутрішні виклики?

 

Для задоволення потреб споживачів в якісному і надійному електропостачанні необхідно ввести в експлуатацію не менше 30 тис.км нових та реконструйованих ліній електропередач напругою 0,4-150 кВ у 2013-2017 роках; потім - вводити щорічно в дію не менше 15 тис. км таких ліній.

 

Неможливо говорити про подальший розвиток, якщо не здійснювати щорічне будівництво нових ліній електропередач відповідно до потреб розвитку електронавантаження споживачів та проводити відновлення діючих ПЛ в обсязі норм амортизаційних відрахувань. При цьому будівництво нових ліній електропередач та трансформаторних підстанцій, а також реконструкцію діючих, необхідно здійснювати з урахуванням переведення господарських потреб населення сільської місцевості з газу на електроенергію. Розвиток розподільних електричних мереж повинне бути спрямоване на підвищення надійності, забезпечення якості та економічності енергопостачання споживачів шляхом постійного вдосконалення мереж на базі інноваційних технологій.