ГоловнаПублікаціїАналітика Надання субсидії: гра у соцзахист

Надання субсидії: гра у соцзахист

Рекордні показники надання субсидій у 2015 році — лише лицьова сторона «ігор у соцзахист». Виворіт – мільярдні касові розриви, хрест на монетизації допомоги і ризик формування у держскарбниці ще однієї бездонної діри.

Підсумки надання субсидій в 2015 році, нещодавно оприлюднені Держстатом, поклали кінець диспутами про 24 млрд грн, виділених з держбюджету. За даними відомства, на 1 січня 2016 року держава витратила на одержувачів субсидій близько 13 млрд грн. Різниця між гучними заявами і реаліями майже дворазова.

Правда, управління соцзахисту нарахували компенсацій комунальним компаніям набагато більше — на суму близько 20 млрд грн. Але поки це — виключно віртуальний показник.
 
Показово інше: ніколи ще недоплати за субсидіями не були настільки високі — майже 8 млрд грн.

У боргах, як у шовках

Взагалі, хронічні затримки виплат у сфері субсидій — справа звична. Як відомо, громадянам субсидії надаються в безготівковій формі, готівкою видається лише допомога на придбання твердого побутового палива та скрапленого газу. Однак питома вага цих виплат у загальному обсязі витрат на надання субсидій мізерна.
 
Так, у 2015 році управління соцзахисту допомогли громадянам «гривнею» для купівлі вугілля і балонного газу приблизно на 860 млн грн. Це в 4 рази більше показників 2014 року, але все одно не йде ні в яке порівняння з дотуванням житлово-комунальних послуг, яке за рік збільшилося в 11,79 раз — з 1,7 млрд грн до 19,9 млрд грн.
 
Одним словом, грошові взаєморозрахунки у сфері субсидій відбуваються в основному між бюджетами та комунальними компаніями. Проблема в тому, що ці розрахунки давно буксують. В «дебеті-кредиті» фінансування субсидій рік ще ніколи не закінчувався без «хвостів». На старті бюджети завжди боргують комунальникам.
 
Наприклад, грудень 2014 року компанії, що надають ЖКП одержувачам субсидій, закінчили з бюджетним боргом перед ними у понад 490 млн грн.
 
Частково це пояснюється специфікою призначення і обліку субсидій. Вони надаються безперервно протягом усього року, тому частина платежів завжди переноситься на наступний період.
 
У тому ж грудні 2014 року бюджетні виплати комунальникам були нараховані на суму 528 млн грн. А багатомільярдний борг перед комунальниками, з якого почався 2016 рік — дзеркальне відображення грудневих витрат на субсидії, коли вони вперше перевалили за 7,5 млрд грн. І сам по собі цей факт — лише один із «субсидійних» рекордів, на які 2015 рік був щедрий як ніколи.
 
Куди важливіша тенденція, а вона — стійка і неприємна. У взаєморозрахунках між бюджетами та комунальниками чітко простежуються дві хвилі. Восени борги перед комунальними компаніями різко йдуть вгору, що не дивно, оскільки з початком опалювального сезону витрати на субсидії стрімко збільшуються. У міжсезоння заборгованість з виплат поступово «тане», але ніколи не зменшується до нуля. При цьому періодично трапляються і «рецидиви» неплатежів.
 
 
Наприклад, 2014 рік стартував з бюджетним дефіцитом перед комунальниками в 404 млн грн. До вересня борг знизився до 70 млн грн, але вже в листопаді з лишком відіграв свої позиції — до 490 млн грн. І це ще хороший результат. Зазвичай бюджетні «припливи» і «відливи» не настільки виражені. У 2013 році до вересня борги перед комунальними компаніями знизилися лише до 266 млн грн, в 2011 році — до 177 млн грн.

Ривок, ще ривок

Минулий рік стартував з показника заборгованості в 804,7 млн грн. Кращий результат Держстат зафіксував у липні — 478, 5 млн грн, при тому, що державі надання субсидій в цьому місяці обійшлося всього в 391 млн грн.
 
До вересня борги перед комунальниками подвоїлись, а з початком опалювального сезону пішли навскач: жовтень — 3 млрд грн, листопад — 6 млрд грн і грудень 7,7 млрд грн.
 
Як наслідок, побитий черговий антирекорд — за рік заборгованість бюджетів перед комунальними компаніями зросла на 15,7 разів. Такий підсумок різкого підвищення тарифів і нарощування допомоги громадянам на оплату ЖКП.
 
При цьому можна не сумніватися, що і за підсумками січня 2016 року, мільярдні борги по оплаті наданих субсидій не «розсмокчуться».
 
По суті, це означає, що державна програма субсидіювання населення ввійшла в зону високої турбулентності. І чи вистачить бюджетних ресурсів для погашення зростаючих боргів перед комунальниками — ще питання, особливо якщо врахувати, що одна гігантська фінансова діра за рахунок держбюджету вже покривається. У 2015 році дефіцит Пенсійного фонду перевищив 92 млрд грн — на пенсійні виплати фонд направив близько 262 млрд грн, а «заробив» за рік всього 170 млрд грн.
 
Бюджетні витрати на комуналку не настільки вражаючі, але перспективи їх подальшого зростання цілком реальні.
 
Чим зазвичай закінчується життя не по фінансовим можливостям всі знають. Невідомо лише, як довго двох таких масивних наїздників зможе тягнути на собі «болівар» українського бюджету.
 
Між тим, на рівні регіонів наслідки помітні вже зараз. Так, бюджетний борг перед комунальниками сільських населених пунктів Тернопільської області на початок 2016 року склав майже 0,4 млрд грн. Такий же борг перед комунальниками міст Харківської області. Трохи менше — перед міськими комунальними компаніями із Сумської та Полтавської областей.

Блукання в «трьох соснах»

Ще один підсумковий показник 2015 року, який зараз на слуху — 5,4 або навіть 5,56 млн сімей, обдарованих державою. Як заявив глава уряду Арсеній Яценюк, в 2015 році «5,4 мільйонів українських сімей не просто звернулися за субсидіями, а отримують ці субсидії».
 
Насправді, ця цифра потребує пояснення. Взагалі, облік Держстатом субсидій має свою специфіку. Це саме той випадок, коли можна заблукати в «трьох соснах».
 
 
Так, відомство веде статистику загальних розмірів призначених субсидій. У 2015 році цей показник склав 2,35 млрд грн. Однак він зовсім не відображає реальних бюджетних видатків на надання допомоги громадянам.
 
Схожа ситуація і з урахуванням одержувачів. Держстат веде статистику за трьома основними критеріями — враховує кількість сімей, які звернулися за субсидіями; кількість сімей, яким призначені субсидії, та загальна кількість учасників державної програми субсидування.
 
Так от, 5,4 млн сімей — це кількість сімей, яким до 2015 року призначено субсидії (звідки у звіті Кабміну, оприлюдненому днями, взявся підсумок в 5,66 млн сімей взагалі не зрозуміло).
 
Але в будь-якому випадку цей показник відображає лише загальну динаміку. Реальних одержувачів допомоги завжди більше або менше.
 
Пов'язано це з тим, що субсидії призначаються та надаються на тривалий період. Зараз — на цілий рік. Тому завжди є одержувачі, яким призначені субсидії в попередні періоди. Водночас, деяким сім'ям субсидії протягом року призначаються неодноразово. Це ще більше віддаляє загальний показник призначених субсидій від реалій.
 
Так, в січні 2015 року управління соцзахисту призначили субсидії 179 тис. сімей, тоді як отримали допомогу — понад мільйон сімей, оскільки деяким з них субсидії були призначені раніше — в грудні, листопаді та жовтні. У травні 2015 року навпаки: Держстат нарахував 762 тис. сімей, яким з початку року призначено субсидію, в той час як одержувачів допомоги в цьому місяці було менше 400 тис. сімей. З цієї «арифметикою» теж все просто: у міжсезоння витрати на комуналку різко знижуються, і багато сімей втрачають право на нарахування субсидій, бо їх витрати не перевищують розміру встановленого обов'язкового платежу.
 
Навіть такий простий показник як середній розмір субсидій, який, за даними Держстату, в грудні 2015 року склав 1091 грн, грішить «абстракціонізмом», оскільки схожий на «середню температуру по лікарні».
 
Витрати на комуналку в багатоповерхівках з централізованим сервісом і в приватних будинках — дві великі різниці. Так само, як і витрати жителів негазифікованих і газифікованих сіл. В ідеалі саме цим категоріям потрібно вести статистику споживання комунальних послуг та надання субсидій.
 
Держстат же в окремі категорії виділяє лише міські поселення та сільську місцевість.
 
Ось і виходить, що при всьому різноманітті статистичних показників, що публікуються Держстатом, найбільш інформативні два. Це — сума виплат, нарахованих комунальним компаніям, що відображає реальні витрати на надання субсидій: у 2015 році — 19,9 млрд грн, тобто в середньому 1,66 млрд грн у місяць. Не так вже й багато, якщо врахувати, що, за даними Держкомстату, понад 37% працівників досі отримують зарплату в розмірі до 2,5 тис. грн, а середній розмір комунальних нарахувань у грудні перевищив 860 грн.
 
Другий важливий показник — кількість учасників держпрограми субсидування: у грудні — 4,6 млн сімей. Правда, в тому ж грудні субсидій призначено майже 800 тис. сімей. Так що 5,4 млн сімей субсидію, можливо, зараз і отримують.

Субсидія — кожному третьому

Загалом, ситуація у сфері призначення та надання субсидій, дійсно склалася безпрецедентна. За допомогою з оплати комуналки в 2015 році звернулися 5,9 млн сімей. При цьому, за підрахунками Держстату, в грудні в держпрограмі брали участь 30,5% домогосподарств — майже кожна третя сім'я.
 
Справді, минулий рік був роком контрастів — у травні субсидії отримували лише 2,3% сімей, що трохи більше травневих показників 2013 і 2014 рр. — 2%. Теж свого роду досягнення.
 
Тим не менш, протримався 15 років побитий рекорд 2000 року — тоді за субсидіями звернулися 5,1 млн сімей, а призначили допомогу — 4,9 млн сімей.

Вугілля є, грошей немає

Залишається лише додати, що проблеми з субсидійованими платежами відчувають не тільки комунальні компанії. Виплати громадянам на придбання вугілля-газу також залишають бажати кращого. Підсумковий результат 2015 року — заборгованість бюджетів у розмірі 136,5 млн грн. Правда, у грудні виплати громадянам призначені на 160 млн грн, а за рік виплачено понад 740 млн грн, так що про кризу платежів мова поки не йде. Скоріше, це статистичний «феномен».
 
Але, як і у взаєморозрахунках із комунальниками, «анамнез» несприятливий. Так, у січні 2013 року бюджети винні громадянам лише 7 млн грн, в лютому 2011 року — лише 2 млн грн (правда, і загальна сума субсидій, призначених за місяць, — всього 185 тис. грн). Разом з тим, у листопаді 2014 року «вугільні» виплати призначені на 1,7 млн грн, а заборгували бюджети — 11,9 млн, у листопаді 2013 року — призначили на 4,8 млн грн, а заборгували 9,7.
З усього цього можна зробити два невтішні висновки. По-перше, на переході до адресних виплат субсидій та їх монетизації можна поставити жирний хрест. А, по-друге, «золотий вік» надання субсидій, що наступив у 2015 році, може закінчитися вже в найближчому майбутньому. Зараз згорнути програму субсидіювання не можна з політичних причин — народ не зрозуміє. Але якщо ситуація з фінансуванням виплат остаточно вийде з-під контролю, гасло «важке, але потрібне рішення» може спрацювати.
 
Володимир Артеменко, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
 
Коментарі (3)
Коля Пухов
05 Лютого 2016 p. 21:49
Не тарифи і ціни зростають, а знецінюються українські гроші -- лише зовні це виглядає як підвищення цін і тарифів. Наша національна "валюта" -- гривня законодавчо не прив"язана ні до жодного драгметалу, ні до якого-небудь іншого ресурсу держави. Це значить, що можновладці можуть знецінювати гривню практично безкінечно. Знецінення грошей -- це не що інше, як тихий грабунок людей владою.
Коля Пухов
05 Лютого 2016 p. 22:00
За один і той же товар або послугу приходиться віддавати при кожній оплаті все більше і більше грошей, тобто насправді дешевшають гроші, лише зовні це виглядає як підвищення цін і тарифів.
Коля Пухов
05 Лютого 2016 p. 21:52
Справа в тому, що субсидія зараз не призначається взагалі нікому , тобто жоден споживач, якому в платіжці була написана субсидія , не має офіційного підтверджувального документу на цю субсидію. Раніше такий документ видавав на півроку вперед собес при призначенні субсидії. Тепер у зв"язку із "спрощеним" порядком, якщо в платіжці за попередній місяць була написана субсидія, то це зовсім не означає, що ця субсидія буде написана і в наступній платіжці.