Разом з тим, ще в січні поточного року Прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що «робота ліфтового господарства країни - це реальний показник позитивних змін у житті громадян»: «Люди повинні бачити, що є хоч якісь позитивні зміни. Часто говорять, що у нас погані дороги. Ми зробимо 1,5 тисячі кілометрів, але люди цього не помітять, тому що у нас 150 тисяч кілометрів доріг. І потрібно дуже багато зробити, щоб це було помітно. А ось ліфти - проблема легше для вирішення. Якщо за неї взятися разом, то цю тему можна буде закрити за пару років, люди відразу помітять позитивні зміни», - зазначив тоді прем'єр-міністр.
Спробуємо розібратися наскільки поліпшення, декларовані урядом, виконуються на ділі. Ліфти відносяться до вертикального транспорту підвищеної небезпеки і, згідно з вимогами Держстандартів № 22011-95, їх експлуатація після закінчення 25 років призначеного терміну заборонена без проведення експертної оцінки.
Зараз у житловому фонді країни зареєстровано 92,1 тис. ліфтів, якими обладнані понад 28,9 тис. житлових будинків загальною площею 196,8 млн. кв.м. Кількість ліфтів, що експлуатуються більше 25 років, становить 42 тис. одиниць, або 45,2% загальної кількості ліфтів у будинках житлового фонду країни.
Контролюючими органами (територіальні відділення Держгірпромнагляду) в процесі планових перевірок призупинено роботу на невизначений термін 3,6 тис. ліфтів, або 4%, з яких більше двох років не працює 3 тис. ліфтів. За висновком фахівців, такі ліфти - не підлягають ремонту. Незадовільний стан ліфтового господарства через вимушеної зупинки підйомників зафіксовано практично у всіх регіонах країни. Найбільший відсоток непрацюючих ліфтів - в Луганській (29,3%), Закарпатській (12%), Херсонській (9,8%), Дніпропетровській (6,9%), Донецькій (60%) областях. Таким чином, позбавлені можливості користуватися ліфтами або отримувати послугу тривалий час близько 10 млн. українців, у тому числі інваліди та літні люди.
Читайте також: Прогулянка довжиною у вічність...
Велике значення має стан диспетчерського зв'язку ліфтів, адже від цього залежить безпечна робота та оперативність прийняття заходів при аварійних зупинках ліфтів. Практично у всіх регіонах України в занедбаному стані знаходяться диспетчерські системи. Більшість їх відпрацювали 20 і більше років і потребують заміни чи модернізації. Не будуються і не вводяться в експлуатацію нові диспетчерські системи. Все це призвело до зменшення кількості діспетчерізованних ліфтів в Україні з 80% у 1994 році до 62% сьогодні.
Ліфти, що відпрацювали призначений термін і підлягають зупинці, вимагають проведення експертного обстеження та подальшої реалізації заходів: як правило, це заміна, модернізація або капітальний ремонт. Вартість проведення технічної експертизи одного ліфта в Україні коливається в межах від 1,5 до 3,5 тис. грн.
За оперативними даними, в Капітального ремонту потребують 12,5 тис. одиниць ліфтів (середня вартість - 50-70 тис. Грн / ліфт), в модернізації - 13 тис. (середня вартість - 200-250 тис.грн / ліфт), заміні підлягають 6 тис. одиниць ліфтів (середня вартість - 300-350 тис. грн / ліфт). Потреба у фінансуванні зазначених заходів становить близько 5,5 млрд. грн. Після виконання робіт з капітального ремонту та модернізації термін експлуатації ліфтів збільшується не менш ніж на 18 років.
Читайте також: Українські ліфти: у стані вільного падіння
Потреба у фінансуванні відновлення та ремонту систем диспетчерського контролю за інженерним обладнанням житлових будинків (ОДС) становить 159 млн грн.
За останні чотири роки за рахунок коштів держбюджету, спрямованих на вирішення зазначених питань, освоєно 117 млн грн.
За оцінками фахівців, зараз у світі існує понад п'ять десятків виробників ліфтів та обладнання до них. Лідерами українського ринку продажів є ЗАТ «ОТІС»; за підсумками 2011 року це підприємство продало більше 40% загальної кількості ліфтів. На другому місці за цим показником 35% - ТОВ «Карат-Ліфткомплект». Третє місце за оцінками фахівців займає білоруський виробник, завод «Могильовліфтмаш» - 9,5% від загального обсягу продажів.
Світовий ринок закупівлі ліфтів у 2010-2011 роках в середньому становив 450-500 тис. одиниць, з них Китай - 250 тис, Росія - 35 тис, Україна - 950 одиниць.
Запити ринку країни в новому ліфтовому обладнанні в повному обсязі задовольняються наявними потужностями вітчизняних виробників. Нинішні заводи-виробники ліфтового обладнання мають потужність близько 4,7 тис. одиниць ліфтового обладнання в рік.
Існують всі можливості збільшення цих потужностей до 9 тис. одиниць на рік, що в повній мірі забезпечить потреби в заміні 6 тис. ліфтів у житловому фонді і нового строітельства.Следует зауважити, що ринок виробництва запасних частин і комплектуючих повністю забезпечує нинішню потребу в проведенні капітальних ремонтів і модернізації ліфтового господарства. Широко налагоджено виробництво в Одесі, Києві, Донецьку, Запоріжжі, Рівному, Житомирі, Харкові та інших.
З метою поліпшення роботи ліфтового господарства та забезпечення надійної і безпечної експлуатації ліфтів у житловому фонді всіх форм власності Кабінет Міністрів окремим дорученням від 12 травня 2003 року № 20758 зобов'язав Раду міністрів АР Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, починаючи з 2004 року, розробити регіональні програми модернізації, ремонту та заміни ліфтів, які експлуатуються у житловому фонді. За результатами перевірок виконання зазначених регіональних програм територіальними органами Держгірпромнагляду з'ясовано що Окреме доручення уряду виконується вкрай незадовільно через відсутність належного фінансування.
Читайте також: Тягнемо-потягнемо: шляхи реанімації ліфтового господарства
Згідно з чинним законодавством України, жителі покривають витрати лише на технічне обслуговування ліфтів, структурою тарифу не передбачено акумулювання коштів на проведення капітальних ремонтів та заміни ліфтів.
Експерти відзначають, що з метою покращення ситуації у ліфтовому господарстві і створення безпечних умов експлуатації, необхідно знову проаналізувати і перезатвердити регіональні програми (на підставі дефектних актів та кошторисів на заміну, модернізацію, капітальний ремонт ліфтів, які визначають їх технічний стан, перелік несправностей, уточнену вартість необхідних матеріалів та обладнання), а також визначити джерела фінансування - при формуванні бюджетів усіх рівнів і складанні програм соціально-економічного та культурного розвитку щорічно враховувати потребу у видатках на виконання регіональних програм заміни та модернізації ліфтів.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
