ГоловнаПублікаціїАналітика Реформа ЖКГ: крок вперед і два - назад

Реформа ЖКГ: крок вперед і два - назад

Криза в житлово-комунальному секторі української економіки викликана кризою управління ЖКГ, адже існуюча форма управління підприємствами, що надають комунальні послуги, не відповідає реаліям економічного життя

Останніми роками словосполучення «криза житлово-комунального господарства» стало аксіомою життя та принципом діяльності державних органів, що покликані регулювати цю багатостраждальну сферу, керівників та працівників комунальних підприємств, які здебільшого функціонують не завдяки, а всупереч владним рішенням та економічній ситуації в країні, споживачів, які втомилися чекати на покращення якості комунальних послуг, якого попри всі обіцянки не відбулося, і не відбудеться, принаймні в цьому столітті точно.

Не в останню чергу криза в житлово-комунальному секторі української економіки викликана системною кризою управління галуззю, адже існуюча форма управління підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги, не відповідає сучасним реаліям економічного життя країни, не дає можливості територіальним громадам як власникам майна, яким управляє та користується комунальне підприємство в повній мірі здійснювати права власника, не дає високопрофесійним фахівцям та спеціалістам  комунальних підприємств впроваджувати сучасні технології на виробництві.

Про очевидну кризу в системі управління в сфері ЖКГ говорять і самі представники влади, зокрема, народний депутат член парламентського Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Віктор Матчук, в інтерв’ю «У.К.» визнав, що влада втрачає контроль за розвитком ситуації в галузі, адже робота у галузі житлово-комунального господарства проводиться не системно і не продумано.

Читайте також: Реформа ЖКГ не може бути одновекторною

Важко не погодитися з думкою пана Матчука, оскільки попередній рік дійсно яскраво засвідчив той факт, що вітчизняний політикум в незалежності від політичного забарвлення розуміючи, що з системою ЖКГ робити щось потрібно, але при цьому не маючи чіткої стратегії розвитку та програми здійснення реформ в сфері ЖКГ, йде так званим «шляхом Леніна»: крок вперед, два кроки назад. Безперечно, що деякі пропозиції і ідеї були вдалими, їх втілення в життя позитивно відобразилося на діяльності підприємств ЖКГ (наприклад, внесення змін влітку 2010 року до Цивільного процесуального кодексу України щодо спрощення процедури стягнення заборгованості за комунальні послуги з боржників-фізичних осіб чи внесення змін до законодавства в січні 2011 року, яке спростило процедуру перегляду тарифів на комунальні послуги). Однак, були і відверто не вдалі кроки, реалізація яких могла би привести до тотального колапсу та фактичного припинення діяльності більшості комунальних підприємств (наприклад, горезвісний законопроект № 8134, який, дякувати Президенту, ним же і заветований,  що передбачав введення розподільчих спеціальних рахунків при розрахунках комунальників за енергоносії).

Нажаль, при запровадженні в життя цих суперечливих ідей вітчизняним законодавством  самим комунальним підприємствам відведена роль статиста, спостерігача, який може висловити свою думку, але прямо впливати на ситуацію не може. Тобто роль самих комунальників у процесі, що має назву «Реформа ЖКГ» - це роль мовчазного ягняти, якого ведуть на бійню, з однойменного фільму 1991 року «Мовчання ягнят» 

Звичайно, що із такою запропонованою роллю комунальникам важко погодитися. Змінити цю ситуацію та, висловлюючись футбольними терміном, «повернути футбольного м’яча на свою половину поля», можна тільки єдиним шляхом – згуртуватися колективом комунального підприємства навколо ідеї самим стати власниками свого ж підприємства та у межах чинного законодавства вирішувати питання діяльності підприємства незалежно від органів місцевого самоврядування, які, нажаль, є дуже заполітизованими, що негативно впливає на результати діяльності комунальників, насамперед економічні.

Норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який по відношенню до комунальних підприємств застосовується з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності», дозволяють бути орендарями цілісних майнових комплексів підприємств тепло- та водопостачання господарським товариствам, які створені членами трудового колективу підприємства.

Оскільки господарське товариство за Господарським кодексом України є юридичною особою, а норми Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» до кола потенційних орендарів відносить саме юридичних осіб, то з юридичного боку не існує перешкод для оголошення загальних зборів колективу комунального підприємства та прийняття рішення про взяття в оренду цілісного майнового комплексу комунального підприємства. При цьому варто наголосити, що господарське товариство у формі публічного акціонерного товариства має переважне право укласти договір оренди на строк від 2 до 10 років перед іншими потенційними орендарями.

З моменту укладання договору оренди з відповідною місцевою радою трудовому колективу як орендареві належить продукція і доходи, одержані в результаті використання орендованого об'єкта централізованого тепло, водопостачання і водовідведення, тобто трудовий колектив отримує економічну мотивацію надавати більший обсяг послуг кращої якості, адже в його розпорядженні опиниться прибуток від реалізації послуг, який можна використовувати на модернізацію виробництва.

Крім цього, припинення   діяльності   (у   тому   числі ліквідація) підприємства комунальної власності, що здійснювало експлуатацію відповідного об'єкта до його передачі в оренду, не тягне за собою приєднання такого підприємства до орендаря чи правонаступництва орендаря щодо такого підприємства, тобто трудовий колектив починає свою діяльність з чистого аркушу паперу, без заборгованостей на користь енергопостачальних організацій, а це означає, що при здійсненні фахового та прагматичного менеджменту підприємством з’являється можливість досягти певних позитивних економічних показників діяльності підприємства.

Можливо, комусь такий шлях вирішення проблем комунального підприємства здасться занадто ідеалістичним та нереальним, враховуючи національну ментальність українців. Так, можливо запропонований шлях є ідеалістичним і обов’язково стикнеться у випадку втілення його в життя з багатьма бюрократичними перепонами, але не помиляється той, хто нічого не робить. Якщо просто чекати позитивних змін і нічого не робити, комунальники дійсно перетворяться в мовчазних ягнят, а від цього втратять усі – державні чиновники, які збираються на вибори, трудові колективи комунальників, пересічні споживачі, які так ніколи і не отримають якісну комунальну послугу по справедливій ціні. Ніхто крім нас, комунальників, не зможе змінити все на краще.

Андрій Осадчий

 
Коментарі (0)