В силу своєї соціальної значимості, а також наявності особливостей організації виробництва і реалізації продукції, ЖКК є об'єктом прямого державного регулювання в більшості країн світу. Однак існуюча наразі система державного регулювання житлово-комунального комплексу України не дозволяє забезпечити баланс інтересів суспільства і підприємств, котрі надають житлово-комунальні послуги, позитивно вплинути на створення умов макро- і мікроекономічної стабільності.
Це обумовлено тим, що житловий фонд гостро потребує ремонту, спостерігається постійне зниження якості надаваних комунальних послуг, не контролюється обґрунтованість і достовірність встановлюваних цін і тарифів на житлово-комунальні послуги і не проводиться конкурсний відбір виконавців послуг. Основними характеристиками ЖКГ є якість, ціна і обсяг наданих послуг. Центральним елементом в цьому ряду є ціна, так як всі інші елементи прямо чи опосередковано залежні від її рівня.
Теоретично метою державного регулювання природних монополій у житлово-комунальному комплексі є встановлення таких тарифів, які забезпечують виробництво необхідної кількості послуг прийнятної якості при оптимальному розподілі ресурсів, спрямованих на їхнє виробництво. Проте практично головна мета регулювання полягає в тому, щоб дозволити підприємствам-монополістам мати дохід, достатній для компенсації повних витрат на виробництво та реалізацію їх продукції і послуг та одержання «справедливого» прибутку. Іншими словами, головна мета полягає в тому, щоб дотримуватися розумного балансу між інтересами споживачів, які не повинні бути порушені монополістичної експлуатацією, та інтересами компаній, що діють в цих галузях, які не повинні бути обмануті регулюючими органами.
Читайте також: Нові тарифи ЖКГ – хто кого дурить?
Таким чином, регульовані тарифи на продукцію (послуги) підприємств житлово-комунального комплексу одночасно виступають у декількох площинах:
• з точки зору виробника житлово-комунальних послуг ціна - інструмент, з допомогою якого покриваються витрати підприємства і забезпечується прибуток;
• з точки зору покупця ціна - спосіб розрахунку за продукцію та послуги, витрати споживача по придбанню ЖКК; з точки зору органів державної влади, ціна ЖКК - інструмент забезпечення соціальної стабільності; підвищення техніко-економічної ефективності підприємств галузі;
• з точки зору органів місцевої державної влади, ціна ЖКК - інструмент реалізації політичних інтересів окремих груп, оптимізації бюджетних відносин.
При цьому рівень регульованої ціни (тарифу) виявляється результатом багатостороннього договору, кожна із сторін якого має власні інтереси. Тарифи на житлово-комунальні послуги зростають. У народа виникає питання: коли ж це скінчиться? У приватного бізнесу інше питання: до якого рівня можна підвищити тарифи, щоб окупити свої інвестиції? Відповідь на це питання така: платежі за ЖКП повинні складати приблизно 25% від сукупного доходу українців. Саме на цій позначці в 2000 році був встановлений поріг платежів за ЖКП. Дещо пізніше він був знижений до 22%. Частка витрат на ЖКП, аналогічних українським показникам, становила в США протягом останніх 42 років тільки 5,5-6,6%. Вона жодного разу не відхилялася від середньої величини більш ніж на 0,5%. Це індикатор наявності порогового значення.
У Європейському Союзі в середньому ця частка дорівнює 5,6%, а діапазон значень по країнах становить від 4 до 9%. Розкид в значній мірі пояснюється різницею в структурі власності житла і в цінах на енергоресурси. Найнижча частка власного житла і найвищі ціни в Данії, Німеччині і Австрії. Саме в цих країнах найвища частка витрат на ЖКК.
Дані по країнах Східної Європи порівняно обмежені, недостатньо порівнянні і надійні. В цих країнах частка витрат на ЖКК становить від 4 до 11%.
Читайте також: ЖКГ: товар чи послуга?
В Україні, як і за кордоном, ця частка раніше була універсальна по дохідних групах. Таким чином, максимальна здатність і готовність населення платити за ЖКП досягалася при граничній (для малозабезпечених) частці витрат на ЖКК у сумі доходів, що дорівнює 10-15% і при середній частці витрат на ЖКК, що дорівнює 6% від середнього доходу населення. Ці оцінки порогів справедливі при вимозі до досягнення рівня збирання 95%.
Тому виникає справедливе питання, який економічний механізм потрібен для формування тарифів ЖКК, щоб збалансувати інтереси сторін? Головним пріоритетом цього механізму є інтереси власників житла. Якщо жителі - основні споживачі послуг в житловій сфері - будуть розуміти за що платять і скільки, тоді успіх забезпечений.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
