ЖКГ: товар чи послуга?

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Житлово-комунальне господарство поглинає значну частину ресурсів суспільства. Частка витрат на оплату житла і комунальних послуг в структурі сукупних витрат домогосподарств у міських поселеннях України перевищує відповідні показники США і країн Західної Європи.

При цьому в Україні тарифи на комунальні послуги не забезпечують погашення всіх витрат підприємств ЖКГ, що викликає необхідність бюджетного фінансування. Тому проблема удосконалення стосунків у сфері надання житлово-комунальних послуг є для нашої країни особливо актуальною. Пропонуються різноманітні заходи, спрямовані на вдосконалення або докорінну зміну існуючих форм і методів управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг. Необхідність більш зваженого підходу до проблем ЖКГ обумовлюється тим, що комунальні підприємства не спочатку створювалися в ринковому середовищі, а, навпаки, ринкові умови в макроекономічному аспекті були сформовані набагато пізніше. Поява нової макроекономічної середовища діяльності об'єктів господарювання не могло не вплинути на всю систему взаємовідносин у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг.

У сучасній вітчизняній економічній науці спостерігаються принципові розбіжності у поглядах щодо глибини проникнення ринкових відносин у сферу виробництва і надання житлово-комунальних послуг. Такий стан загрожує постійним відновленням різними політичними силами спроб налагодити і вдосконалити хід і результат реформ ЖКГ, а, отже, ризиком перманентних змін нормативної бази, що створюють нестабільність режиму регулювання.

В українському законодавстві розбіжності відзначаються з визначення об'єкта відносин у сфері ЖКГ. Закон України від 24 липня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» позначає як вихідні позиції всіх відносин у цій сфері послуги. Він визначає їх як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, житлових комплексах або комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів обслуговування».

Але деякі експерти і учасники галузі, вважають, що вихідним об'єктом відносин у комунальному господарстві повинен виступати товар. Підставою для такого висновку є теза про те, що форма, в якій продається продукція комунальних підприємств, що є товарною (водоканали реалізують воду, котельні - тепло). А за трактуванням закону вихідним об'єктом відносин у ЖКГ є продукт, призначений для задоволення певної потреби (тобто використовується форма, в якій він споживається, а не виступає предметом купівлі-продажу).

Читайте також: Що лежить в основі ЖКХ?

Однак насправді в процесі споживання бере участь результат надання послуги - благо, а не самі послуги (за аналогією з тим, що, в кінцевому, фактично споживається продукція, а не товар). Послуга, як і товар - повноправний суб'єкт розвинених товарно-грошових відносин. Крім того, «послуга може супроводжуватися товаром».

Відмітними особливостями послуги є збіг моментів надання та споживання, складність вимірювання і зіставлення якісних параметрів. Обсяг наданих послуг неможливо визначити тільки за показниками вимірювальних приладів, наприклад водомірів. Так, певний об'єм води, що отримується абонентом цілодобово згідно з його бажанням, не є як послуга рівноцінним аналогічного об'єму води, що подається за графіком кілька годин на добу.

За умови оплати споживачем води як товару у виробника створюється стимул до роботи за графіком. По-перше, при дискретному режимі подачі скорочуються втрати, пов'язані із забезпеченням певних параметрів напору води в системі. У багатьох містах вони складають значні величини. По-друге, є можливість економії за рахунок використання пільгових тарифів на електроенергію у вечірній і нічний час.

Отже, у разі визнання товару вихідним об'єктом відносин у комунальному господарстві може зазнати змін структура взаємодії між постачальниками та споживачами. І це може призвести у деяких, а можливо і в багатьох містах до погіршення стандартів комунального обслуговування.

При здійсненні модернізації підприємств ЖКГ застосування методики розрахунків із споживачами на основі об'ємних показників може призвести до вибору таких технологій, які, знижуючи собівартість продукції, не будуть ефективними з точки зору поліпшення забезпечення потреб. Встановлення відповідності товару і послуги для справедливої оплати може бути досягнуто тільки на основі розробки тарифів, що враховують всі основні параметри обслуговування.

Розрахунки із споживачами на основі тільки показників обсягу, фіксуються вимірювальними приладами, не цілком задовільні і для самих комунальних підприємств. Наприклад, якщо мешканці з якихось причин не проживають в квартирі протягом тривалого проміжку часу, то їх лічильники фіксують відсутність споживання води (газу, електроенергії). Отже, при розрахунках із споживачами тільки на основі показників приладового обліку мешканці цієї квартири не зобов'язані нічого платити. У той же час на введення в дану квартиру постійно подається вода, а значить, використовується інженерна інфраструктура, підтримуються показники напору і т. п. Іншими словами, комунальне підприємство несе витрати і вони суттєві. В галузях ЖКГ основний компонент ціни - це постійні витрати, тобто витрати, які не залежать від обсягів виробництва. Вони складають, наприклад, у водопостачанні, до 80% від собівартості кубометра води.

Крім того, між показами загальнобудинкового і сумою показань квартирних водолічильників завжди є суттєва різниця, порядку 15-55 %. Вона пов'язана не тільки з витоками води поза квартир у будинкових мережах та витрачанням її на прибудинковій території, але і з недоліками приладів, які захищені від впливу на їх показання недобросовісних споживачів, а також здійснюють неповний облік при витіканні рідини тонкою цівкою. Має значення також і неможливість одномоментної фіксації показань будинкового та квартирних водолічильників.

Читайте також: Як у світі сплачують за ЖКГ

Для здійснення безперебійної роботи підприємства ЖКГ (особливо в умовах модернізації) повинні мати змогу досить швидко компенсувати понесені витрати і планувати грошові потоки, порівнюючи витрати з виручкою. Тому методи розрахунків з населенням повинні забезпечувати певну стабільну величину надходження грошових коштів, не залежну від непередбачених різких коливань об'ємних показників споживання. З цієї причини деякі міста України перейшли на двоставковий тариф на послуги водопостачання, що складається з абонентської плати та плати за спожитий обсяг ресурсів.

Подібний порядок розрахунків, характерний для оплати послуг і не застосовується в торгівлі товарами, є непрямим доказом обґрунтованості підходу, який базується на тому, що в якості вихідної позиції всіх відносин у сфері ЖКГ виступає послуга.

Прихильники радикальних ринкових реформ в ЖКГ вказують також на те, що наведена в Законі формулювання сутності житлово-комунальної послуги фактично фіксує визнання примату інтересів споживача над інтересами виробників (постачальників). На їхню думку, це суперечить ринковим принципом свободи та еквівалентність обміну. Однак слід враховувати той факт, що житлово-комунальні послуги є не звичайним, рядовим предметом купівлі-продажу, вони пов'язані із задоволенням першочергових людських потреб. Забезпечення загальної доступності житлово-комунальних послуг є неодмінною зобов'язанням, яке бере на себе сучасна цивілізована держава.

У той же час виробництво житлово-комунальних послуг являє собою так званий «провал ринку», тобто сферу, в якій його механізми не в змозі забезпечити відповідності ціни продажу послуг їх дійсної вартості, що відбиває суспільно необхідні витрати. Нормально діючий ринковий механізм передбачає наявність зворотних зв'язків між виробниками і споживачами. Він пов'язаний з можливістю впливу споживачів на рішення виробників про обсяги випуску і ціни товарів і послуг шляхом збільшення або зниження попиту на них.

У житлово-комунальному господарстві обсяг виробництва послуг є фіксованою величиною. Споживач не може замінити їх якими-небудь іншими благами або відстрочити споживання. Він також не може накопичувати їх і зберігати. Тому попит на комунальні послуги є нееластичним і не забезпечує зворотних зв'язків між виробниками і споживачами.

При наданні послуг ЖКГ використовується принцип колективної організації споживання у формі загальних систем обслуговування. В таких умовах споживач обмежений у виборі постачальника послуг. Переважна більшість комунальних підприємств є монополістами. Вони мають стійкі ринкові позиції, оскільки забезпечені постійним попитом. Тому вони не зацікавлені як звичайні підприємства, що піддаються дії ринкового закону попиту і пропозиції, в зниженні витрат для отримання порівняльних переваг, що дозволяють утримуватися на ринку і розширювати масштаби виробництва.

Доходи підприємств комунального обслуговування не перебувають у залежності від співвідношення їх індивідуальних витрат з суспільно необхідними. Із-за відсутності зв'язку з чинниками, що виражають інтереси, ціна послуг орієнтується на витрати. Монопольний характер діяльності блокує ринковий механізм, що стимулює впровадження інновацій, провокує технологічний застій. 

За матеріалами Інституту економіко-правових досліджень НАН України

Какой диван поставить в комнате? Данный вопрос интересует многих людей. Вашему вниманию представлены ортопедические диваны, которые послужат не только элементом декора, но также удобством. Более детально ознакомиться с разнообразием ассортимента можно на сайте veneto.ua.