Після того, як Прем'єр-міністр Микола Азаров фактично заборонив підвищувати тарифи на послуги ЖКГ, підприємствам галузі доведеться шукати нові механізми зниження своїх витрат, левову частку яких складає вартість енергоресурсів. «У.К.» проаналізувала, наскільки ефективним є застосування найбільш поширених енергозберігаючих технологій у сфері ЖКГ.
...в теплоенергетиці
Гучні заяви влади про переведення теплопостачальних підприємств з природного газу на вугілля до цього часу не отримали розвитку, оскільки вартість транспортування і зберігання «чорного золота», виявилася неконкурентоспроможними з вартістю та високою технологічностю традиційного «блакитного» палива, яке використовується для ТКЕ і ТЕЦ. Не набагато швидше впроваджуються водовугільні технології. Аргументи «проти» все ті ж - дорожнеча переобладнання котелень, високі витрати на транспортування сировини, утилізацію відходів, а також серйозні ризики підвищення вартості вугілля низьких сортів.
Таким чином, підприємства галузі змушені шукати нові технології виробництва тепла з використанням більш дешевих енергоносіїв. Зокрема, популярними стають перехід на альтернативне паливо, наприклад, торф або тирсу, а також - встановлення теплових насосів. Таке обладнання працює за принципом звичайного рефрижератора, який забирає низькопотенційне тепло з навколишнього середовища і передає його в систему опалення, множачи це тепло в кілька разів. Тепловий насос дозволяє на 1 кВт витраченої електроенергії отримати до 3-4 кВт теплової енергії на виході. Вперше в Україні таке обладнання було встановлено на водопостачальних підприємств в м.Березань (Київська обл.) ще в 1996 році. При зниженні температури 1 куб.м води на 3 градуси було отримано 4 кВт тепла для опалення адміністративної будівлі водоканалу.
Читайте також: Тепло за безцінь
Особливо ефективні теплові насоси на тих теплоенергетичних підприємствах, які розташовані поблизу підприємств, виробничий цикл яких проходить з виділенням теплової енергії. Наприклад, йдеться про виробництво аміаку, гашеного вапна, будматеріалів і т.д. Так в Україні опалюються м.Вуглегірськ (Донецька обл.) і м.Зміїв (Харківська обл.), на території яких знаходяться ГРЕС. За допомогою серії теплообмінників, викидне тепло, яке надходить до градирні, використовується для опалення міст. Аналогічна ситуація склалася у Сєвєродонецьку (Луганська обл.) у безпосередній близькості до Сєвєродонецької ТЕЦ, яка опалює половину міста, знаходиться цех по виробництву аміаку «Об'єднання «Азот». «Згідно техніко-економічного обгрунтування проекту, 100% житлового фонду міста можливо опалювати за рахунок тепла, що утворюється під час виробництва аміаку. Встановлення теплообмінників коштує близько 5-6 млн доларів. Окупність проекту - 2-3 роки», - повідомив директор НДІ «Водоочисні технології» Михайло Івонін.
Таких підприємств в Україні десятки, а це означає, що тільки за рахунок їх кооперації, протягом року міста сміливо можна забезпечити практично безкоштовним гарячим водопостачанням та тепловою енергією, і завдяки цьому в кілька разів знизити витрати газу без глобальних реконструкцій.
... у житловому фонді
Встановлення індивідуальних лічильників тепла, таке ж природнє явище, як і наявність спідометра в автомобілі. На відміну від побудинкових приладів обліку теплової енергії, які встановлюються на один або кілька під'їздів, індивідуальні лічильники разом з терморегуляторами дозволяють мешканцю особисто регулювати температуру теплоносія, і, відповідно, свої витрати. З 2011 року на законодавчому рівні встановлення індивідуальних лічильників тепла обов'язкове в новому житлі, повідомив «У.К.» директор з продажу та маркетингу компанії «Данфосс» Андрій Берестян.
Читайте також: Міф про «безкоштовний» лічильник
«Індивідуальні лічильники тепла умовно можна розділити на два типи. Перші встановлюються в новому житлі, де вже є горизонтальна розводка. Другі - в реконструйованому житлі. Ультразвуковий індивідуальний лічильник коштує близько 300 євро на 1 квартиру, механічний - близько 110-150 євро плюс встановлення. Зазвичай, такі лічильники вже входять у вартість квартири», - зазначив експерт. За його словами, в реконструйованому житлі виникає ряд проблем. «Там, де є вертикальні стояки, встановлення таких лічильників технічно неможливе, тому на радіатори встановлюють так звані аллакатори. Ці прилади реєструють температуру теплоносія на кожному радіаторі і перетворюють цю інформацію в одиниці виміру, які враховуються при складанні рахунків за опалення, - повідомив він. - Ми реалізуємо в Одесі пілотний проект зі встановлення індивідуальних лічильників тепла в реконструйованому житлі. Коштують такі аллакатори близько 10-15 євро. В Європі їх найчастіше встановлюють безкоштовно ті підприємства, які збирають цю інформацію і поставляють теплову енергію».
Встановлення індивідуальних систем обліку тепла дозволяє знайти необхідний баланс інтересів між виробником тепла та споживачем. Власник житла має право і повинен сам вирішувати, що йому вигідно: замінити старі вікна на сучасні склопакети або утеплити фасад будинку. Подібний вибір і дозволяє зробити наявність приладів обліку в кожній квартирі.
...у сфері переробки відходів
Якщо перефразувати батька хімії Дмитра Менделєєва, то можна сказати, що спалювати відходи - те ж саме, що топити піч асигнаціями. Потік інвестицій в технології переробки твердих побутових відходів на полігонах істотно стримує те, що в країні до цього часу не встановлений «зелений» тариф на виробництво електроенергії з біогазу.
У Мінрегіоні зазначають, що українець у середньому щомісяця сплачує близько 4 грн за вивіз сміття або близько 0,1% від середньої зарплати, в Європі - цей показник становить 1%. Втім, в Україні тарифи на вивіз сміття для населення сильно відрізняються: якщо в м.Брянка (Луганська обл.) споживачі платять 10 грн за куб.м, то в м.Херсоні - це 83 грн за куб.м. Багато підприємств працюють з нульовою рентабельністю і, відповідно, не можуть без додаткових інвестицій дозволити собі модернізацію і більш глибоку переробку.
Торік, за даними Мінрегіону, більш ніж в 130 містах України перейшли на роздільний збір відходів, тоді як ще в 2009 році таких міст було всього 53. Наразі у 8 містах працюють сортувальні лінії, в 19 - такі лінії ще будуються. «Вже перший рік впровадження комплексу подібних заходів дозволяє як мінімум на 15% знизити витрати на транспортування та захоронення побутових відходів за рахунок забезпечення роздільного збору і подальшої переробки пакувальних матеріалів, полімерів та металобрухту. Що стосується більш глибокої переробки, то необхідно розуміти, що це потребує високих витрат на будівництво нових комплексів і, відповідно, може спричинити збільшення тарифів», - зазначила головний інженер інституту «УкрНДІкомунпроект» Катерина Абашина.
Сергій Купін
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
