ІНФОГРАФІКА:
Опалювальний сезон у Євросоюзі
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Споживачі тікають від теплоенерго
«Несерйозні» підсумки 2021 року
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?
Підприємства теплової комунальної енергетики (ТКЕ) потрапили в замкнене коло: через занижені тарифи та відсутність грошей якість їхніх послуг неухильно погіршується, а незадоволені споживачі прагнуть не залежати від центрального опалення і перейти на індивідуальне. Адже мешканці квартир в багатоповерхівках не мають приладів обліку тепла і можливості регулювати його надходження.
Згідно з постановою Кабміну № 630 от 21.07.2007, нормою вважається +18 за Цельсієм, а мінімально допустимою температурою - +12. Щоб домогтися перерахунку і зниження оплати (на 5% за кожний градус «недогріву») треба звертатися до ЖЕДу та теплопостачальної організації. Але навіть в цьому випадку постачальники тепла у квартирі не гарантують. Відсутність обліку представники тепломереж пояснюють тим, що кошти на це не передбачені у тарифах. «Тариф не передбачає коштів для встановлення та повірки лічильників тепла. Сьогодні там, де вони були встановлені, їх трощать, ламають, викидають», - каже директор чернігівської компанії «Облтеплоенерго» Юрій Барбаров.
На початку 90-х років вітчизняні ТЕЦ опинилися в скруті. Головним продуктом виробництва електроцентралей є теплова енергія, а електрика – супутнім. Через масове закриття підприємств-споживачів тепла ТЕЦ були змушені різко скоротити виробництво пари, основним джерелом надходжень стало виробництво електроенергії. Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) встановлювала тарифи на струм в 1,5 рази вищі за оптову ціну, аби хоч якось підтримати ТЕЦ. Між тим, тарифи на тепло ТЕЦ та котелень з тих пір залишаються здебільшого економічно необґрунтованими, та не дають можливості покривати витрати на виробництво. Ціна тепла та гарячої води не дозволяла уникнути численних поривів трубопроводів і перебоїв з постачанням.
Громадяни із середнім та високим рівнем доходів, не бажали залежати від ненадійних постачальників, взялися встановлювати в помешканнях індивідуальні системи опалення. Масовий відхід клієнтів призвів до втрат і без того незначних доходів підприємств теплової комунальної енергетики (ТКЕ). Адже постійні витрати виробників на ремонти і закупівлю обладнання лишалися незмінними або зростали, а кількість споживачів зменшувалася.
У 2005 році уряд заборонив встановлення індивідуальних систем опалення в багатоквартирних будинках, втім наступного року дещо послабив обмеження. Нині від’єднатися від центрального опалення можна за умови, якщо на це згодні мешканці цілого під`їзду. Проте, за певних обставин ці заборони втрачають свою силу. Приміром, в Ужгороді попереднє керівництво міста вирішило закрити комунальне підприємство з постачання тепла через його збитковість. «Всі мешканці Ужгорода були змушені переходити або на електрику, або на газ і встановлювати індивідуальні системи. Я встановив газове опалення за рік до масового переходу», - каже ужгородець Роман, який мешкає на 5 поверсі дев’ятиповерхівки. За його словами, близько 90% квартир у під’їзді перейшли на газ, але цього недостатньо, щоб легалізувати нові системи. «Контролери знімають покази газового лічильника, але нічого не кажуть про автономну систему, бо всі мешканці міста - порушники», - констатує Роман. За його свідченням, новий спосіб опалення житла двоконтурним котлом італійського виробництва дає економію в 5 разів проти центрального опалення. Однак є і небезпека – ані газові труби, ані силові кабелі не розраховані на індивідуальний обігрів квартир.
На власні котли переходить чимало мешканців Сімферополя. В кримській столиці намагаються легалізувати індивідуальні системи через реєстрацію «заднім числом». «За відповідну винагороду котли реєструють як встановлені до запровадження заборони», - каже місцевий журналіст Енвер Кадиров. За його словами, до відмови від центрального опалення городян спонукає низька якість послуг постачальників тепла.
Масовий перехід на індивідуальні системи став проблемою для кам’янець-подільського комунального підприємства «Міськтепловоденергія». На автономні системи переходять не лише городяни, незадоволені низькою температурою в помешканнях, але й невеличкі підприємства та установи. Відтак, з трьох котлів місцевої ТЕЦ працює лише один. А повернути собі клієнта, який від’єднався від міських тепломереж та витратив кошти на індивідуальну систему, нереально.
На відміну від південних та західних регіонів з відносно м’яким кліматом, в Чернігові мешканці багатоповерхівок не поспішають переходити на самостійне нагрівання квартир. Дозвіл на від’єднання від тепломережі міськвиконком дає у виняткових випадках. «За минулий рік ми встановили менше десяти індивідуальних систем в багатоквартирних будинках. Міська влада дає дозвіл тільки інвалідам, ветеранам війни», - каже директор компанії «Газспецсервіс» Віктор Козлов. За його словами, сьогодні отримати дозвіл на самостійне опалення в п’яти- та дев’ятиповерхівках неможливо. Однак, нові житлові будинки проектуються з автономними системами опалення. В Чернігові поширені три варіанти обігріву, незалежного від міських тепломереж: квартирні системи; міні-котельні на дахах будинків та прибудинкові котельні, що опалюють кілька прилеглих багатоповерхівок. «В житлових будинках, які ми спорудили за останні 15 років, 90% обладнані або міні-котельнями, або поквартирними системами опалення. Для нас це зручно, тому що дозволяє уникнути численних обмежень та проблем, які виникають при підведенні тепломереж до новобудов», - каже директор чернігівської компанії «Житлобуд» Григорій Пузан. Хоча будівельні нормативи дозволяють монтувати індивідуальні системи не вище 9-го поверху, компанія знайшла рішення і для десятиповерхівок: котел встановлюють на 9-му, а на десятий – мансардний – тягнуть труби і обладнують радіатори.
Деякі з наземних котелень чернігівські забудовники передають в оренду місцевому монополісту – ВАТ «Облтеплокомуненерго». Директор компанії Юрій Барбаров сподівається, що і міні-котельні, які самостійно виробляють тепло, стануть його клієнтами. «Адже їх треба обслуговувати, проводити профілактичні ремонти, а ми можемо це робити», - каже пан Барбаров. Він наполягає – індивідуальні системи опалення в квартирах не пристосовані для кліматичних умов півночі України. «Якщо температура нижче – 15 градусів труба, через яку виводяться продукти згоряння та забирається повітря для спалювання газу, починає обмерзати», - стверджує директор теплопостачальної компанії. Він прогнозує, що ажіотаж довкола індивідуальних систем вщухне, щойно уряд зрівняє ціни на природний газ для автономного опалення і для підприємств комунальної енергетики.
Анвар Деркач