Приміром, на останньому засіданні Нацрегулятора 30 вересня нові тарифи не затверджували. Мова йшла про коригування старих цін на тепло для бюджетників та інших споживачів, з урахуванням підняття цін на газ, які були затверджені НКРЕ.
Варто визнати, що НКРКП специфіку комунальної теплоенергетики відчуває дуже слабо. Там немає людей, які працювали б саме в цій сфері чи сфері водопостачання безпосередньо на місцях. І що ми маємо на сьогодні? Вимоги і нормативи нового регулятора базуються на аналогії з регулюванням на ринку електроенергії.
Ця здавалося б незначна аналогія породжує велику кількість суперечливих питань. По-перше, відсутність нормативної бази, яка б чітко визначала межі повноважень, терміни дії старих і нових порядків – все це заважає формуванню адекватної тарифної політики. Чого варте лише існування двох Порядку формування тарифів, її виробництво, транспортування та постачання (один затверджений НКРЕ №242 від 17.02.2011р., а другий – постанова КМУ №869 від 1.06.2011 р.)
По-друге, мене дивує вже той факт, що за умови створення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг підприємства теплокомуненерго й надалі продовжують вирішувати більшість цінових питань через НКРЕ.
В НКРЕ не враховують той факт, що майже всі підприємства теплоенергетики є одночасно і виконавцями послуг централізованого опалення. Тобто після того як НКРЕ затвердила тариф для населення, ми повинні їх провести через виконавчі комітети і встановити тариф на послугу.
Простіше кажучи, НКРЕ встановлює нам ціну на товар – теплову енергію, яка вимірюється в гігакалоріях. Це не становить проблеми, коли мова йде про бюджетні установи і госпрозрахунок. Тут питань немає, оскільки ми їм продаємо теплову енергію в Гккал. Однак, населенню ми вже постачаємо послугу, тому й ціни потрібно встановити відповідні, а саме – на один кубометр чи на одну особу.
Можливо, приклад столиці створює хибну ілюзію з цього приводу, адже ПАТ «Київенерго» продає товар ЖЕКам і вже останні займаються наданням послуг. У нас в місті діють прямі договори з населенням і це надзвичайно важливий фактор, який Комісія зобов'язана брати до уваги.
Розрахунки підприємства подають з урахуванням вартості природного газу, електроенергії та мінімальної заробітної плати. Якщо ж взяти 2010 рік, то нам скоригували тарифи у бік збільшення на 10%. А ціни на газ «злетіли» на 47% і ми маємо значний тарифний розрив, який у повній мірі скоригувати поки що не вдалося. Більше того, на руках у керівників підприємств є лише інформація про затвердження, а самих підписаних постанов немає.
По ДП «Кіровоградтепло» я можу сказати, що за 9 місяців поточного року ця різниця склала 21 млн грн. І це я не враховую минулорічну різницю по складовій газу. Під час останнього засідання Нацрегулятора під головуванням Валерія Саратова було скориговано тарифи для бюджетної сфери та інших споживачів. Однак питома вага останніх у порівнянні з населенням дорівнює 25% проти 75%.
Якщо ж говорити про розрахунки підприємств, які ДП «Кіровоградтепло» подавали на розгляд Нацрегулятора, то вже декілька разів вносили зміни, заповнювали форми. Ще немає жодного тарифу, який був би прийнятий за новим єдиним порядком формування цін на тепло чи інші види послуг. Ми маємо справу лише з коригуванням вартості послуг, принаймні тих, які стосуються теплопостачання.
Тому виникає логічне запитання: чому, маючи два регулюючі органи в площині стратегічно важливих ринків – електроенергетики і комунальних послуг, ми й досі не вибудували чіткого і прозорого алгоритму формування тарифів?
Андрій Карауш, директор ДП «Кіровоградтепло», спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
