ГоловнаПублікаціїАналітика Тарифи ЖКГ у законодавчій грі

Тарифи ЖКГ у законодавчій грі

"Україна Комунальна" продовжує інформувати читачів про основні правила гри у ЖКГ. Сьогодні ми згадали, на яких законодавчих підставах розраховуються тарифи на житлові послуги
Постійна відсутність гарячої води, неприбрані під'їзди, аварійний стан будинків - далеко не повний перелік претензій городян до працівників комунальних служб. Парадоксально, але зусилля чиновників поліпшити якість надаваних послуг та знизити їх вартість призводили до зворотнього - тарифи зростали, а ЖКГ приходило в ще більший занепад. Подібне, природно, викликає крайнє незадоволення споживачів: люди не розуміють, за що платять, і від чого, власне, залежить сума у платіжці. Хтось сперечається з адміністрацією комунальних підприємств, хтось мовчки платить, а деякі - переходять у розряд злісних неплатників.

Законодавчі підстави

Вирішити проблему уряд спробував, видавши у червні 2005 року постанову №560, якою затвердив порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також типового договору про надання цих послуг. З тих пір квартплата повинна була формуватися для кожного будинку окремо. Все б добре, але жителі будинків, які знаходяться в одному районі або навіть кварталі, платили різні суми. І мільйонна різниця в тарифах на квартплату лягала на плечі місцевої влади.
 
Чотири роки тому Кабмін ухвалив постанову №529, якою врегулював механізм побудинкового нарахування квартплати та затвердив типовий договір про надання послуг з утримання прибудинкових територій, а постановою №869 затвердив єдиний підхід до тарифоутворення. Цими документами введена практика громадського обговорення тарифів ЖКГ. Втім, проблему це не вирішило. Домовившись з комунальниками про розрахунки та перелік надаваних ними послуг, мешканці будинків отримали платіжки із зовсім іншими, більш високими цифрами.
 
У червні 2011 року уряд затвердив п'ять порядків формування тарифів на житлово-комунальні послуги і квартплату з єдиними підходами для всіх регіонів. Це порядок формування тарифів на теплову енергію (централізоване опалення і гаряча вода), централізоване водопостачання, водовідведення, обслуговування будинків та прибудинкових територій, електричну енергію та газ. По суті, документ не вніс ніяких нововведень, але об'єднав раніше діючі нормативно-правові акти, що регулюють тарифну політику.
 
Крім того, в 2011 році уряд підвищив ціни для комунальних підприємств на такі складові тарифів як газ і електроенергія, а також збільшив зарплатню працівникам комунальних служб. Тобто, зросла і собівартість тарифів, а значить, знизити їх було б вкрай проблематично для держави. А от не допустити їх неконтрольоване зростання - завдання для національного регулятора.
 
Що стосується системи побудинкового розрахунку тарифів, введену в ряді міст в 2012 році (наприклад, в Києві, Миколаєві, Львові, Івано-Франківську), то багато чиновників впевнені в її необхідності, оскільки витрати на утримання різних будинків відрізняються один від одного. Це залежить від ремонту, прибудинкових територій, електроенергії. Остання, до речі, витрачається більше, якщо в будинку є ліфти, освітлення сходових кліток та під'їздів. Згідно з цією методикою, розрахунок квартплати знову проводитися для кожного будинку окремо. Встановлюють тарифи на місцеві влади.

Яка плата - квартирна?

Отже, згідно із законом №1875-15 «Про житлово-комунальні послуги», прийнятий парламентом і набрав чинності ще в 2004 році, за своїм функціональним призначенням послуги, що надаються побутовим споживачам та непобутових абонентам, діляться на дві категорії: комунальні та житлові. До перших відносяться послуги підприємств - природних монополістів, а саме, мова йде про централізоване опалення, гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання та постачання населенню електроенергії. 
 
Житлових послуг близько 18 видів, і всі вони визначені ст. 12 вищезазначеного профільного закону. Найбільш поширеними з них є утримання та обслуговування прибудинкових територій, прибирання під'їздів, обслуговування ліфтового господарства, вивезення твердих побутових відходів, дератизація та дезінсекція підвалів, ремонт (як поточний, так і капітальний) дахів, та несучих конструкцій багатоквартирних будинків і т.д. Всі ці житлові послуги, залежно від їх кількості, формують квартирну плату, яку споживачі вносять щомісяця. Квартплата розраховується, виходячи з вартості обслуговування та утримання квадратного метра того чи іншого будинку та території. У багатьох українських містах, наприклад, у Києві квартплата розраховується для кожного багатоквартирного будинку окремо, з урахуванням особливостей його утримання і обслуговування. В інших містах - тариф на утримання прибудинкових територій може бути єдиний для цілого району, кварталу або ж для всього населеного пункту.
 
Коментарі (2)
Виктор
28 Вересня 2013 p. 10:50
В статье фраза "тариф на содержание придомовых территорий может быть единый для целого района, квартала или же для всего населенного пункта" противоречит требованию закона "квартплата должна формироваться для каждого дома отдельно"
Sergiy-1
30 Вересня 2013 p. 12:02

Раджу автору уважно прочитати функції та права національного регулятора визначені чинним законодавством та порівняти їх з переліком житлово- комунальних послуг в законі про ЖКП.