Постійна відсутність гарячої води, неприбрані під'їзди, аварійний стан будинків - далеко не повний перелік претензій городян до працівників комунальних служб. Парадоксально, але зусилля чиновників поліпшити якість надаваних послуг та знизити їх вартість призводили до зворотнього - тарифи зростали, а ЖКГ приходило в ще більший занепад. Подібне, природно, викликає крайнє незадоволення споживачів: люди не розуміють, за що платять, і від чого, власне, залежить сума у платіжці. Хтось сперечається з адміністрацією комунальних підприємств, хтось мовчки платить, а деякі - переходять у розряд злісних неплатників.
Законодавчі підстави
Вирішити проблему уряд спробував, видавши у червні 2005 року постанову №560, якою затвердив порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій, а також типового договору про надання цих послуг. З тих пір квартплата повинна була формуватися для кожного будинку окремо. Все б добре, але жителі будинків, які знаходяться в одному районі або навіть кварталі, платили різні суми. І мільйонна різниця в тарифах на квартплату лягала на плечі місцевої влади.
Чотири роки тому Кабмін ухвалив постанову №529, якою врегулював механізм побудинкового нарахування квартплати та затвердив типовий договір про надання послуг з утримання прибудинкових територій, а постановою №869 затвердив єдиний підхід до тарифоутворення. Цими документами введена практика громадського обговорення тарифів ЖКГ. Втім, проблему це не вирішило. Домовившись з комунальниками про розрахунки та перелік надаваних ними послуг, мешканці будинків отримали платіжки із зовсім іншими, більш високими цифрами.
У червні 2011 року уряд затвердив п'ять порядків формування тарифів на житлово-комунальні послуги і квартплату з єдиними підходами для всіх регіонів. Це порядок формування тарифів на теплову енергію (централізоване опалення і гаряча вода), централізоване водопостачання, водовідведення, обслуговування будинків та прибудинкових територій, електричну енергію та газ. По суті, документ не вніс ніяких нововведень, але об'єднав раніше діючі нормативно-правові акти, що регулюють тарифну політику.
Крім того, в 2011 році уряд підвищив ціни для комунальних підприємств на такі складові тарифів як газ і електроенергія, а також збільшив зарплатню працівникам комунальних служб. Тобто, зросла і собівартість тарифів, а значить, знизити їх було б вкрай проблематично для держави. А от не допустити їх неконтрольоване зростання - завдання для національного регулятора.
Що стосується системи побудинкового розрахунку тарифів, введену в ряді міст в 2012 році (наприклад, в Києві, Миколаєві, Львові, Івано-Франківську), то багато чиновників впевнені в її необхідності, оскільки витрати на утримання різних будинків відрізняються один від одного. Це залежить від ремонту, прибудинкових територій, електроенергії. Остання, до речі, витрачається більше, якщо
в будинку є ліфти, освітлення сходових кліток та під'їздів. Згідно з цією методикою, розрахунок квартплати знову проводитися для кожного будинку окремо. Встановлюють тарифи на місцеві влади.
Яка плата - квартирна?
Отже, згідно із законом №1875-15 «Про житлово-комунальні послуги», прийнятий парламентом і набрав чинності ще в 2004 році, за своїм функціональним призначенням послуги, що надаються побутовим споживачам та непобутових абонентам, діляться на дві категорії: комунальні та житлові. До перших відносяться послуги підприємств - природних монополістів, а саме, мова йде про централізоване опалення, гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання та постачання населенню електроенергії.
Житлових послуг близько 18 видів, і всі вони визначені ст. 12 вищезазначеного профільного закону. Найбільш поширеними з них є утримання та обслуговування прибудинкових територій, прибирання під'їздів, обслуговування ліфтового господарства,
вивезення твердих побутових відходів, дератизація та дезінсекція підвалів, ремонт (як поточний, так і капітальний) дахів, та несучих конструкцій багатоквартирних будинків і т.д. Всі ці житлові послуги, залежно від їх кількості, формують квартирну плату, яку споживачі вносять щомісяця. Квартплата розраховується, виходячи з вартості обслуговування та утримання квадратного метра того чи іншого будинку та території. У багатьох українських містах, наприклад, у Києві квартплата розраховується для кожного багатоквартирного будинку окремо, з урахуванням особливостей його утримання і обслуговування. В інших містах - тариф на утримання прибудинкових територій може бути єдиний для цілого району, кварталу або ж для всього населеного пункту.