ГоловнаПублікаціїТеплоенергетикаУкраїнська теплоенергетика прагне змін

Українська теплоенергетика прагне змін

Енергетична галузь, яка була в авангарді розвитку економіки країни, сьогодні знаходиться у критичному стані і майже втратила свої потенційні можливості для подальшого розвитку.

Основою теплової енергетики України є блокові ТЕС, які працюють на органічному паливі. Кожен енергоблок складається з парового котла, парової турбіни, електричного генератора і блочного трансформатора. Всього на ТЕС України встановлено 104 енергоблоки потужністю від 150 до 800 МВт загальною потужністю 28,7 млн кВт. Стан теплової енергетики на сьогодні критичний.

Технологічний колапс

За останні 40 років в Україні не було введено в експлуатацію жодного нового енергоблоку на теплових електростанціях. Тому продовження експлуатації існуючого застарілого технологічного обладнання ТЕС призвело до того, що майже 90% енергоблоків вже відпрацювали свій парковий ресурс, визначений в 100 тис. годин. Решта енергоблоки наближаються до цієї межі. Більше того, на багатьох ТЕС є технологічне обладнання, яке вже відпрацювало понад 300 тис. годин. Це зумовило потребу в негайній заміні технологічного обладнання ТЕС.
 
Враховуючи, що половину електричної енергії в Україні виробляють, працюючі при постійному навантаженні, енергоблоки АЕС, для регулювання частоти та потужності в енергосистемі необхідно участь теплових енергоблоків.

Майже всі енергоблоки наших ТЕС потребують заміни новими з сучасними технологіями спалювання палива. Для цього в України є власне виробництво парових турбін (ВАТ «Турбоатом»), електричних генераторів (ДП «Електроважмаш) і трансформаторів (ВАТ «Запорожьетрансформатор»), засобів управління і іншого технологічного обладнання. Але досі при розвиненій металургійній промисловості, в Україні відсутній завод з будівництва котельних агрегатів. У результаті українські ТЕС змушені закуповувати дорогу польську, американську техніку: вартість котла для енергоблоку потужністю 200 МВт становить близько 250 млн дол.

Енергоблоки втрачають потужності

Крім того, застарілі технології спалювання палива, які використовуються на ТЕС призводять до зниження їх ККД. Разом з тим, практично не працює майже половина найекономічних енергоблоків ТЕС, наприклад, енергоблоки потужністю 800 МВт уже колишньої Вуглегірської ТЕС. При цьому, технологічний знос призводить до втрати майже 50% палива. У кожному кілограмі відходів збагачення вугілля залишається до 2 тис. ккал горючої маси, яка назавжди втрачається. Наприклад, на Червоноградської збагачувальної фабриці у Львівській області накопичено понад 70 млн тонн відходів. Сотні мільйонів тонн відходів збагачення накопичені на шахтах і збагачувальних фабриках Донецького вугільного басейну, що створює значну екологічну загрозу для населення.

Краще менше

В Україні досі не враховують сучасну світову тенденцію - будівництво електростанцій малої потужності, які прив'язують до окремого населеного пункту або виробничому комплексу. Їх особливістю є те, що такі станції будують, як правило, поряд з джерелом місцевого дешевого палива (бурого вугілля, сланців, торфу, відходів вуглезбагачення). Іноді джерело палива і ТЕС утворюють єдине підприємство, яке дозволяє працювати на кінцевий продукт - електричну та теплову енергію, отже, значно зменшити собівартість їх виробництва.
Використання дешевого місцевого палива сприяє значному зниженню собівартості отриманої енергії, що набагато зменшить вартість продукції виробничого комплексу і, відповідно, збільшить його прибуток. Слід зазначити, що потужні ТЕС не витримують конкуренції з малими, особливо з тими, які спалюють дешеве місцеве низькосортне паливо. Собівартість виробництва електричної енергії малих ТЕС у 1,5-2 рази менше в порівнянні з потужними.
 
Не сприяє ефективній роботі ТЕС існуюча в Україні модель Оптового ринку електричної енергії з єдиним покупцем, яка є гальмом для розвитку економіки країни і згубна для електроенергетичної галузі. Тарифна політика, яка проводиться Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики (НКРЕ), потребує змін. Розроблено пропозиції щодо її зміни, але проблема залишається невирішеною.
 
Таким чином, енергетична галузь, яка завжди знаходилась в авангарді розвитку економіки країни, володіла власними галузевими науковими та проектно-технологічними інститутами, заводами з випуску енерго-та електротехнічного обладнання, висококваліфікованим експлуатаційним і ремонтним персоналом, фахівцями, здатними вирішувати завдання будь-якого рівня складності по проектуванню , монтажу, будівництву, наладці енергетичних об'єктів, експлуатації, сьогодні знаходиться в критичному стані і майже втратила свої потенційні можливості для подальшого розвитку.
 
За матеріалами робіт заслуженого енергетика України Анатолія Акімова
 
Коментарі (0)