Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

В розвинених країнах - США, Великобританії, Німеччини, Японії, Швеції, Франції, Австрії та інших, накопичений багатий досвід організації житлово-комунальних служб у межах державного (муніципального) і приватного секторів. Україна перебуває на початку шляху, які пройшли західні держави. Для цього їм знадобився не один рік реформ і перетворень.

На рубежі 80-90-х рр. уряди багатьох країн в рамках соціально-економічних програм і програм реформування державного сектора економіки проводили приватизацію об'єктів ЖКГ. Паралельно з цим відбувався процес пошуку нових форм надання комунальних послуг за участю представників приватного бізнесу.

При цьому зберігається надання послуг муніципальними службами, в першу чергу, у сфері комунального обслуговування. Муніципалітет виступає при цьому в якості організатора виробництва послуг. Іншими словами надання послуг здійснюється не самим муніципалітетом, а підприємствами, заснованими на муніципальній власності і підзвітними муніципалітету. Надання подібних послуг здійснюється муніципальними департаментами з «санітаризації» (збір, вивіз, утилізація харчових відходів і побутового сміття та ін); департаментами парків (озеленення, благоустрій міської території та ін); департаментами по автомагістралях.

Поширеною формою надання муніципальними службами послуг у розвинених країнах є міжтериторіальні угоди (договори про обслуговування), при яких адміністративно-територіальні утворення (наприклад, «сіті» в США) можуть заключати угоди на надання тих чи інших послуг, які вони не можуть надати споживачам самі або вважають їх надання власними силами нераціональним, з більш високими владними структурами (наприклад, урядами штатів»). Останні надають послуги тим представникам територій, які в стані і готові їх купити.

В даному випадку один орган управління може дозволити собі найняти інший і оплатити поставлені послуги. Подібним чином, за кордоном, виявляються комунальні послуги з водо-, газо-, теплопостачання, водовідведення, послуги з прибирання територій. При цьому у договірних відносинах беруть участь два органи управління: причому один є організатором, а інший постачальником послуг. Як показує досвід США, Великобританії, Німеччини, Японії, Швеції, Канади та ін. це дозволяє більш економно використовувати фінансові ресурси, потужності і можливості виробників послуг.

Читайте також: Споживач ЖКГ - знай свої права!

На нашу думку, використання даної інституціональної моделі забезпечення послугами може бути цілком перспективно і в нашій країні. Однак для її реалізації слід:

• виявити потреби різних груп населення в послугах, в тому числі і тих, які поки що не надаються;
• оцінити можливості місцевих муніципальних служб, підприємств та організацій з надання послуг, які відповідають стандартам якості, необхідному асортименту і лімітам витрат;
• отримати вичерпну інформацію про можливих виробників послуг в інших адміністративно-територіальних утвореннях;
• розробити і налагодити механізм договірних взаємовідносин і розрахунків при укладенні угод між різними адміністративно-територіальними одиницями.

Місцеві органи виконавчої влади можуть укладати угоди, договори, контракти не тільки один з одним, але і з приватними фірмами. У багатьох розвинених країнах - Великобританії, США, Швеції, - міська влада давно усвідомила, що монопольне становище муніципальних служб стримує поліпшення умов життя у великих містах. Практикується продаж транспортним компаніям (включаючи муніципальні і приватні) автобусних і трамвайних ліній на конкурсній основі. Нововведення в житлово-комунальній сфері розвинених країн, які базуються на раціональному поєднанні централізації і децентралізації, дали позитивні результати. Вони не гальмують, а активізують ринок послуг і покращують умови життя споживачів.

Подібні нововведення можна застосувати при організації міського водопроводу, тепло - електро - і газопостачання, тобто до роботи тих служб, які прийнято вважати технічно монопольними.

Так, у малих містах і селах до розгортання централізованих систем комунального забезпечення доцільно більш широко застосовувати індивідуальні і групові установки комунального обслуговування (водо-, газо-, теплопостачання), які в подальшому при необхідності можна підключати до мереж централізованого постачання. У Канаді майже у всіх селищах з чисельністю населення до 1200 осіб застосовуються тільки децентралізовані системи комунального обслуговування житлових будинків. Це дозволило за короткий час упорядкувати весь житловий фонд в невеликих селищах в північних районах країни.

Читайте також: ЖКГ прагне зняти енергетичний тягар

Подібний досвід може широко застосовуватися і в нашій країні, особливо в місцях нового житлового будівництва на околицях великих міст і в області. Досвід швидкого благоустрою житла застосовується не тільки для невеликих селищ, але й для індивідуальних котеджів і малоповерхових будинків, споруджуваних на околицях великих міст. Ефективність такого підходу доведена і досвідом деяких країн Східної Європи (Польща, Югославія, Чехія та Словаччина).

В малих містах, селищах і місцях нового житлового будівництва може бути передбачено використання децентралізованих систем теплозабезпечення з використанням дешевого газового палива. Сучасні вітчизняні індивідуальні опалювальні котли і водонагрівачі, при всіх своїх недоліках, мають досить високий ККД (83%) і не потребують прокладання теплотрас. Їх технічне вдосконалення цілком під силу вітчизняної промисловості. На наш погляд, використання децентралізованих систем теплозабезпечення має далекосяжні перспективи з урахуванням досвіду таких країн як Канада, Нідерланди, Німеччина, Австралія та ін.

Великий досвід проведення конкурсів з благоустрою територій накопичений місцевою владою великих міст Великобританії. Акт про місцеве управління (1988) наказує їм проведення конкурсів приватних фірм при підрядах на будівництво будівель, доріг, санітарну очистку, прибирання території, забезпечення школярів харчуванням та ін. При організації обслуговування населення в названих сферах місцеві влади можуть вдаватися до послуг власних служб тільки у разі їх перемоги на конкурсі з приватними підрядниками.

У країнах з розвиненою ринковою економікою приватний бізнес у 90-х рр. виконував не більше 1/5 послуг в системі ЖКГ. Це пов'язано з наявністю у житлово-комунальній сфері монопольних життєзабезпечуючих систем (газо-, водо-, теплопостачання, водовідведення, каналізування та ін), що знаходяться в муніципальній власності, з високими вимогами до якості послуг, жорстким державним регулюванням і контролем за дотриманням стандартів якості цього приватними виробниками.

Слід взяти до уваги, що державне регулювання комунальної інфраструктури не тільки не скасовано в країнах з розвиненою ринковою економікою, але й змінилося з урахуванням потреб абонентів комунальних послуг. У цьому зв'язку заслуговує на увагу американський досвід. Ця країна розвинених ринкових відносин має тривалий досвід федерального регулювання економіки, на відміну від України, де початковий етап ринкових відносин супроводжується переходом відповідальності на муніципальний рівень, дезорганізацією та зняттям державного фінансування.

Надання послуг в системі ЖКГ може здійснюватися і на основі франчайзингу. Договори, що укладаються територіальними органами управління з невеликими фірмами, які зберігають практично повну господарську самостійність. Натомість вони зобов'язані відраховувати в місцевий бюджет 5-10% свого доходу, вводити представника місцевої влади до складу правління і рекламувати фірмовий знак територіального органу.