ЖКГ прагне зняти енергетичний тягар

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Енергозбереження в Україні, в технологічному аспекті, пов'язано з істотним відставанням від високорозвинених країн в інноваційному розвитку виробничої бази, в організаційному аспекті - з застарілими системами і методами управління, в економічному аспекті - з гострою необхідністю підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та сфери послуг на внутрішньому і зовнішньому ринках.

У загальній структурі енергоспоживання, розглядаючи її галузевий характер, слід зазначити, що значна частина енергоресурсів надходить в промисловість, транспорт і сільське господарство. Але ці галузі, разом узяті, споживачі, поступаються місцем житлово-комунальному господарству країни. Як раз на ЖКГ припадає найбільша частина витрат енергоресурсів - це більше 42% від їх загального обсягу споживання, тоді як промисловість споживає - 27%.

Для України в системі ЖКГ в першу чергу необхідно забезпечити зниження споживання природного газу, що бажано з двох позицій: як зміцнення рівня економічної безпеки країни, так і підвищення стандартів забезпечення послугами ЖКГ населення країни. Основний вектор в системі ЖКГ повинен бути спрямований на теплопостачання міст і селищ і теплоізоляцію житлових будівель. Фахівці оцінюють, що в системі централізованого теплопостачання 20% усього потенціалу енергозбереження сконцентровано у сфері виробництва, транспортування і розподілу теплової енергії. У той же час, 80% загального потенціалу енергозбереження зосереджено в системі споживання тепла. Розрахунки свідчать, що тільки в багатоквартирних будинках споживання теплової енергії можна зменшити на 40%.

Крім житлового сектора специфіку енергозбереження необхідно виявити і використовувати в інженерних системах комунального господарства - постачання газу, води, тепла та надання населенню санітарних послуг. Підприємства ЖКГ (теплосистеми, водозабезпечення і каналізації, міського транспорту) зараз працюють в аварійному режимі з причини зношеності основних фондів, хронічних боргів, недосконалого управління. Все це разом зумовлює їх неприпустимо завищену енергоємність (в 2-4 рази вище, ніж у передових країнах) і одночасно це означає, що вкладення інвестицій в енергозбереження на підприємствах ЖКГ економічно вигідно і дасть можливість значно знизити енерговитрати в масштабах країни. Одночасно ця проблема комплексна, тобто технічна, фінансова, кадрова, управлінська. Вона не має готового варіанта рішення, недостатньо забезпечена науковими положеннями і рекомендаціями, не апробована в системних проектах.

Читайте також: ЖКГ прагне зняти енергетичний тягар

У системі організаційно-управлінських заходів енергозбереження можна виділити три групи: - досить масштабні і комплексні програми; заходи інфраструктурного забезпечення регіональних ЖКГ; інструментально-технологічні заходи забезпечення практики управління енергозбереженням.

Прикладом першої групи заходів можна вважати стратегічні програми проведення реформ в ЖКГ та оновлення інституційних засад їх діяльності. Прикладом засобів інфраструктурного забезпечення енергозбереження може бути створення міських інформаційних систем ЖКГ, створення ОСББ, залучення громадських організацій до участі у формуванні тарифної політики.

ЖКГ як складно структурований об'єкт гостро потребує застосування нового інструментарію для вирішення своїх проблем, в т.ч. для зниження енергоємності своїх послуг. Сприятливим організаційним чинником для вирішення проблем енерго-, теплозбереження є зосередження експлуатованого житла і житлового будівництва в одному міністерстві. В галузі на макрорівні треба приймати стратегічно важливі регулюючі рішення, у т.ч. щодо оптимізації структури споживаних енергоносіїв.

Дослідження, проведені в ряді зарубіжних країн та в Україні, дозволяють стверджувати, що ефективна політика енергозбереження в житловому будівництві може бути забезпечена тільки при комплексному підході, при розгляді житлового будинку як системи, що забезпечує в приміщеннях необхідний комфорт і мікроклімат для людини.

Розвиток житлового фонду тісно пов'язано з двома факторами - науково-проектного забезпечення та будівельного виконання. Для введення нового житла проектна робота та будівельне виконання є головною частиною в системному підході, оскільки всі характеристики енергоспоживання закладаються ще в його віртуальної моделі.

Підкреслимо, що причина високої енергоємності вітчизняних будівель криється не тільки у відсутності системного підходу до їх створення. Як відомо, життєвий цикл будівлі складається з наступних етапів: проектування, будівництва та експлуатації. На першому етапі, як правило, закладаються всі основні параметри будівлі, в тому числі й енергетичні. На інших етапах ці параметри тільки погіршуються. При цьому на стадії експлуатації виявляються всі негативні наслідки помилок як в проекті, так і в процесі будівництва об'єктів житлового комплексу.

Читайте також: ЖКГ гальмує українську енергоефективність

У чинному житловому фонді головне стратегічне завдання - зниження його енергоємності шляхом проведення термомодернізаційних заходів. Кожен етап проведення термомодернізаційних робіт вимагає окремого і уважного підходу, застосування вигідних економічних і технічних рішень, зокрема, таких як застосування новітнього опалювального обладнання, вибір поновлюваних джерел енергії, ефективний контроль використання теплових ресурсів. Тому, зараз, основні зусилля необхідно направити на збереження того тепла, яке вже існує в наших будинках.

Як уже зазначалося, одна з задач енергозбереження в ЖКГ - це економія витрат природного газу. Зараз в ЖКГ необхідно переглянути параметри споживання газу, оскільки загальний обсяг його витрати в галузі наближається до 60 млрд. кубометрів на рік, з яких 50% використовується на обігрів будівель і житлових будинків. Звернемо увагу, що рівень зносу теплоцентралей в 2013 році становив в середньому 18%, а в деяких містах (Суми, Одеса, Севастополь) - 30-40%. Зрозуміло, що зношеність мереж породжує наднормативні втрати.

З іншого боку - галузь працює збитково: в останні роки збитки досягли 3 - 5 млрд. грн. у сегменті теплоенергетики, і цей показник не має стійку динаміку зниження. Галузь має 60 - 70 млн грн боргів по заробітній платі. На цьому тлі високий рівень енерговивитрат додає вагомий негатив в «соціально-економічну кошик» хвороб ЖКГ. Звідси орієнтир на енергозбереження саме у її житловому та житлово-будівельному секторі. Тут зниження енерговитрат одночасно вирішує ряд проблем: економію експлуатаційних витрат у самій галузі, підвищення рівня комфортності життя населення, і заморожування (в кращому випадку - зниження) тарифів, а отже, витрат населення на оплату послуг ЖКГ.

В основі тарифної політики лежить принцип побудинковий тарифікації. На практиці ж він зустрічається в поодиноких містах України внаслідок відсутності відповідного програмного забезпечення, а також технічної документації по житловому фонду.

Планові витрати комунальних підприємств включають і величезні витрати при виробництві та транспортуванні послуг. На сьогодні втрати електроенергії в мережах складають близько 20%, теплова енергія і вода втрачається в розмірі - від 30% до 50%. Це і є основною причиною підвищення тарифів. У більшості міст тепло виробляється на обладнанні ще 20-30-х років минулого сторіччя.

В країні галузь ЖКГ знаходиться в постійному кризовому режимі, витрати енергоресурсів практично не зменшуються, а у розрахунку на одиницю приросту ВВП вони ростуть. Економічний аспект енергозбереження має зараз особливо велике значення, оскільки фінансові ресурси в енергогосподарстві досить обмежені, а тому збільшується ціна кожної гривні інвестицій, здатних дати позитивний ефект.