- Верховна рада прийняла закон, згідно з яким сфери поховання і переробки твердих побутових відходів прирівняні до природних монополій і їх діяльність буде регулюватись Нацкомпослуг. Як ви оцінюєте цю ініціативу? Також що змінитися для побутових споживачів?
Це була депутатська, а неурядова ініціатива. Враховуючи, що Міністерство є органом центральної виконавчої влади, то ми повинні підкорятися рішенням парламенту, тобто законодавчої влади. І як би ми це не оцінювали, ми будемо виконувати норми українського законодавства. Для населення, тобто побутових споживачів, нічого не зміниться, оскільки вони і зараз платять за вивіз, утилізацію та за переробку твердих побутових відходів.
- Що змінитися для учасників ринку?
До сьогодні тарифи на переробку та захоронення затверджувалися органами місцевого самоврядування. І вони не завжди були коректні в плані їх економічної обгрунтованості, тобто не покривали витрати. Відповідно, в цю галузь приватні інвестори просто відмовлялися приходити. Щоб прибрати політичну складову в тарифоутворенні, як ми всі знаємо, був створений національний регулятор у сфері комунальних послуг. І сфера поводження з відходами не стане винятком. Крім того, держрегулювання дозволить вирішити питання, пов'язані з рентабельністю тарифів, а також з інвестиційною складовою.
- Тобто регулювання тарифів на державному рівні буде сприяти залученню приватних інвестицій в сферу переробки та захоронення?
Розробники законопроекту саме на цьому і грунтувалися. Наша думка з ними збігається, проте час покаже. Адже це залежить не тільки від обгрунтованості тарифів, але і від порядків їх формування. Це також залежить від підзаконних актів, і в той же час від того, як ми розпишемо систему взаємин між місцевою владою та гравцями цього ринку. Ми зараз намагаємося це спільно вибудувати з Нацкомпослуг.
- Розкажіть більш детально, в чому ви співпрацюєте з регулятором?
Наразі ми розробляємо новий законопроект, який повинен поліпшити той закон, який прийнятий та підписаний. Зокрема, мова піде про умови ліцензування діяльності з переробки та захоронення відходів. Ці умови необхідні, по-перше, оскільки Нацкомпослуг потрібно буде контролювати складові вартості послуг у цій сфері. По-друге, цей документ більш чіткіше пропише взаємини між ринком і владою. Тобто, прийнятий закон для того, щоб спрацювала закладена в нього ідеологія («У.К.» - залучення приватних інвестицій у сферу поводження з ТПВ) потребує уточнення іншими нормативно-правовими актами.
- У парламент було внесено дві ініціативи - депутатська та урядова - так званий поліетиленовий мораторій. Екологічні цілі законопроектів гранично зрозумілі. А ось як це торкнеться бізнесу виробників подібної упаковки?
Потрібно розділяти поняття упаковки. У нашому і депутатському законопроекті мова йде лише про невеликі побутові поліетиленові кульки, так звані «кульки-маєчки», які використовуються при роздрібній торгівлі. Наш мораторій торкнеться виключно їх. Але зараз при Мінприроди розробляється проект закону «Про тару і упаковку», і в робочу групу входить представник нашого відомства.
- Як виник парламентський законопроект?
Ми як виконавчий орган влади не повинні займатися законотворчістю. Але ми змушені це робити. Тому, коли на узгодженні того чи іншого документа, наприклад, в профільному Комітеті Ради, народним депутатам подобаються наші ініціативи, і вони надалі подають аналогічні або ідентичні, ми це тільки підтримуємо, оскільки таким чином ми обходимо складну бюрократичну процедуру погоджень законопроекту, необхідну для того, аби він був зареєстрований у Раді. Ми раді, що нас почули депутати. Крім того, ми готові зупинити наш законопроект, оскільки при обговоренні депутатського ми зможемо вносити свої рекомендації.
- І все таки, як поставилися до такої ініціативи виробники побутових кульків? Їм потрібно буде переходити на інші технології?
На ринку залишаються паперові пакети, великі поліетиленові кульки. Вони також виробляють всю цю продукцію. Скарги про те, що вони втрачають частину заробітку були. Ми зустрічалися з учасниками ринку на спеціалізованій конференції, де з 75 осіб тільки 35 були проти. У нас є залізні аргументи: крім того, що порушується благоустрій, збільшується об'єм сміття, яке забруднює навколишнє середовище, маленькі кульки, перш за все - забивають стоки і зливову каналізацію. Ми пішли за прикладом таких європейських країн, як Італія і Франція, де також заборонено використання маленьких побутових кульків. У нас прикладом катастрофи, масштаби якої пояснюються якраз забитими кульками стоками була повінь у Львові в 2010 році. На ліквідацію її наслідків було витрачено більше 100 млн грн.
- Скільки в Україні відходів депонуються?
- 92% твердих побутових відходів захоронюються, 4% - переробляються за рахунок роздільного збору та сортування і 4% - спалюються. Україна не на останньому місці. Її за цими показниками випереджають навіть деякі європейські країни, наприклад, Болгарія - 100% відходів захоронюються, в Румунії - 98%. Якщо в 2004 році - до початку державної програми поводження з відходами - у нас тільки 2% сміття спалювалося. То за останні роки ми додали 6%, і це з урахуванням кризи, необгрунтованих тарифів, при тому що інвестиції погано заходять в цю галузь. Більш того, і за рахунок того, що Міністерство проводило відповідну роботу і підтримувало органи місцевого самоврядування по введенню роздільного збору. Зараз роздільний збір - 175 населених пунктів.
- Чого в Україні більше - стихійних звалищ чи полігонів?
Проблема є, всі ці об'єкти побудовані в радянський час. Полігонів близько 6 тисяч. З них 5% перевантажені, 16% - є екологічно небезпечними. Більш того, не мають паспортів порядку 35% полігонів, оскільки вони не мають землевідведення. У 2003 році ми прийняли державні будівельні норми з будівництва полігонів. І ті нові полігони, які тільки будуються повинні відповідати цим стандартам, які ідентичні європейським. В іншому випадку, вони не приймаються в експлуатацію. Що стосується всіх інших, - без запропонованої інфраструктури з переробки, і якщо їх закрити, то сміття залишиться у дворах.
Розмовляла Марія Цатурян; Олександр Гаврилюк
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
