Замкнене коло будівельної галузі. Частина 2

 

Програма була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1249. Допомога держави полягає у сплаті громадянам 30% вартості будівництва (або придбання) житла. При цьому індивідуальний інвестор платить 70% вартості нормативної площі. Відбір об'єктів, які можуть брати участь в Програмі, складає Міжвідомча комісія з розгляду пропозиції щодо формування переліку об'єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) або придбання житла, на які можуть спрямовуватися кошти. Останнє засідання Комісії відбулося 28 вересня 2011 року, на ньому було затверджено перелік об'єктів, яким буде надана державна допомога в рамках Програми. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», в 2012 році в рамках програми буде виділено близько 200 млн грн.

 

У свою чергу, генеральний директор інвестиційно-девелоперської компанії Global Solutions Сергій Тумасов звертає увагу на необхідність контролю з боку держави і правильності формування ціни будівництва.

 

«До кризи забудовник часто формував ціну нижче собівартості, в надії на те, що коли будинок буде готовий, люди будуть купувати за завищеною ціною, і витрати будуть компенсовані, - зазначає С.Тумасов, - Але в певний момент фінансування взагалі припинилося, тому що нові інвестори не прийшли».

 

Можливо, питання необхідно ставити ширше, а саме: посилення ліцензування компаній-забудовників, щоб відсіяти потенційних одноденок, формування «білого» і «чорного» списків, недопущення до тендерів компаній, у яких є проблемні об'єкти незавершеного будівництва тощо. Зокрема, С.Тумасов також підтримує посилення фінансової відповідальності забудовників і виступає за одночасне зміцнення прав індивідуальних інвесторів.

 

Більш різнобічне вирішення проблеми недобудов пропонує директор «Макрокап девелопмент Україна» Дмитро Кутовий. На його думку, результативним може бути тільки одночасне виконання цілого комплексу заходів. Причому в першу чергу мова йде про підтримку забудовника, який опинився у складній ситуації. Така допомога, як вважає Д.Кутовий, повинна полягати в автоматичному продовження термінів будівництва на тих же умовах, зниженні орендної плати на землю на період добудови об'єкта і автоматичному продовженні дозволу на будівництво. 

 

Крім того, експерт звертає увагу на необхідність підтримки забудовника в питаннях забезпечення електро-, водо-та газопостачання об'єктів незавершеного будівництва. «Наприклад, не хоче обленерго підводити електрику, тоді бюджети повинні знайти резерви і підвести туди воду, електрику, каналізацію тощо...», - зазначає директор «Макрокап девелопмент Україна». 

 

«Треба створювати місцеві консорціуми, між забудовниками та комунальними підприємствами. Можливо, під такі програми треба брати кредити, забудовники готові в цьому приймати участь», - пропонує Дмитро Кутовий.

 

Таким чином, експерти галузі знають, що і як необхідно зробити, щоб вирішити проблему недобудов. Вони готові запропонувати нетривіальні і досить жорсткі по відношенню до себе і ринку рішення. Правда, у всіх рятівних рецептах ключова роль відводиться державі. Очевидно, що нинішніх повноважень центральної та місцевої влади цілком достатньо, щоб домогтися кардинального поліпшення ситуації. Початок покладено ще в 2010 році зі вступом в силу програми «Доступне житло», результати якої позитивно оцінюють забудовники. Заслуговують на увагу і більш радикальні пропозиції.

 

Наприклад, почесний президент будівельного холдингу «Власт Група» Віктор Власов пропонує дозволити державі «за одну копійку у забудовника недобудови, дофінансувати будівництво з держбюджету з подальшим продажем об'єкта». При всій радикальності, даний рецепт має вагоме статистичне обґрунтування.

 

Аналіз даних Держкомстату станом на 1 січня 2011 року, показує, що 8197 будівель в Україні, будівництво яких тимчасово призупинено або законсервовано, на 4939 об'єктах (або 60,3%) будівництво було зупинено в період до 2005 року. Іншими словами на 4 з 5 проблемних об'єктах незавершеного будівництва роботи були зупинені 7 і більше років тому.

 

Логічно припустити, що вірогідність продовження будівництва на таких об'єктах з кожним роком стає рівносильним нулю. Тому ініціатива В.Власова про безкоштовний продаж таких об'єктів державі здається більш ніж доречною. Чому б, скажімо, не виділити ці об'єкти в окрему категорію, провести їх інвентаризацію та паспортизацію, а потім офіційно затвердити особливий порядок добудови? Завдання цілком підсильне для влади, а фінансування, враховуючи його частковий характер для центрального та місцевих бюджетів, виявиться цілком реальним. Причому, мова йде не про будівництво з нуля. Щоб максимально убезпечити себе від фінансових ризиків, влада може обрати, наприклад, об'єкти з готовністю 51-99%. Таких серед проблемного недобудови налічується 3443 або 42% від загальної кількості.

 

Враховуючи той факт, що будівельна галузь є суміжним для кількох десятків інших галузей економіки, добудова недобудов може стати фактором економічного зростання для національної економіки. Чекати сприятливого світового тренду, швидше за все, недоцільно. Новий глобальний економічний підйом буде ще не скоро, а житло, лікарні, школи і дитячі сади українцям потрібні вже сьогодні.