Реформування ЖКГ: зарубіжний досвід не перешкода

Як відомо, з весни минулого року Україна, в гонитві за кредитами від Міжнародного валютного фонду, ступила на стежку підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Тоді політики зазначали, що це одна з умов міжнародної фінустанови, яку потрібно виконати, щоб країна, на рахунках якої, після зміни уряду, залишилися, без кількох мільйонів, одні нулі, змогла протримаються на плаву. 

 

У цьому році до вже відомих аргументів і чергового подорожчання комуналки додалися слова про те, що тарифи на комунальні послуги в Україні економічно необґрунтовані, багато років не переглядалися і повинні відповідати реаліям, раз вже країна намірилася крокувати в Європу. 

 

Український уряд заявив, що для тих, хто не зможе платити за новими цінами, передбачені субсидії, а от іншим не завадило б задуматися про утеплення будинків, та й взагалі про енергоефективність, адже і північний сусід не дрімає – енергозалежність від Росії вкрай необхідно зменшувати.

 

«Люди отримають платіжки, оцінять нові тарифи і влітку утеплять стіни, поміняють котли, щоб підготуватися до майбутньої зими» - ця випадкова фраза, кинута в лютому, Міністром енергетики та вугільної промисловості Володимиром Демчишиним у бік підтримки підвищення нині діючих тарифів стала воістину афористичною і як ніколи точно відображає позицію реформаторського складу. 

 

Але чи готове населення посилювати енергоефективність для зменшення енергозалежності, комунальних платежів та інших заохочувальних моментів?! 

Як свідчить світова практика, більшість країн ставить собі це питання перш, ніж зривається в реформаторську безодню. Наприклад, коли в 2008 році в Казахстані народилася така ідея, тамтешніми експертами було проведено колосальне дослідження, спрямоване на визначення інтересу, можливостей і готовності виробників і споживачів теплової енергії посилювати енергоефективність. Документ є у розпорядженні «У. К.».

 

У ході дослідження зокрема вивчалися думки споживачів тепла Астани і Алмати, як фізичних, так і юридичних осіб, про практику заощадження тепла, взаємодії з організаціями, що постачають тепло, про готовність застосовувати енергозберігаючі технології і т. п. Одним із напрямків дослідження стала оцінка експертами та ключовими інформаторами існуючої ситуації у сфері теплопостачання і перспективи теплопостачання та енергозбереження. 

 

Зокрема, експерти опитали 450 респондентів фізичних осіб, які приймають рішення з питань комунальних послуг, 150 організацій, які є власниками приміщень, 15 КСК, а також проведено 30 інтерв'ю серед представників комерційних банків, енергозберігаючий компаній, державних регулюючих органів, і т. п. 

 

Для кожної з названих категорій було розроблено кілька варіантів анкет. Наприклад, фізичним особам було запропоновано відповісти на запитання з трьох блоків: відбіркового, основного інтерв'ю та демографічного блоку (повна версія анкети тут).

 

 

Результати проекту допомогли виявити ряд бар'єрів для підвищення енергоефективності комунального теплопостачання і послужили основою для роботи над їхнім усуненням. Зауважимо, серед основних перешкод – недосконалість законодавства, відсутність сформованої системи енергозбереження в країні і необізнаність населення з питань енергоефективності. 

 

Тільки після того, як були усунені відповідні бар'єри, Казахстан почав реформування галузі, в тому числі і її тарифної політики.

В Україні подібні заходи, судячи з усього, вважають зайвими, або ж просто не такими важливими, щоб брати їх до уваги. Робити відповідні висновки дають підстави як слова українських експертів, так і власні опитування «України Комунальної» щодо готовності населення до підвищення енергоефективності будинків.

 

Так, Міністр житлово-комунального господарства України (2007-2010 рр..) Олексій Кучеренко розповів «У. К.», що з населенням у цьому напрямку ще треба працювати. «Просто тупе підвищення тарифів не призведе до автоматичного покращення якості послуг і до вирішення комунальних проблем. З українців потрібно робити партнерів, тому що реформа житлово-комунального господарства дуже тонка соціальна реформа. Мова йде про платоспроможність і про готовність, в першу чергу, інвестувати у свої будинки, усвідомлення себе власником і ставлення до комуналки» - переконаний експерт.

 

Пан Кучеренко аргументував, що у свій час, будучи Міністром, він цікавився (у тому ж 2008 році) можливістю підвищення тарифів, проводив відповідні дослідження, і саме таким був основний результат.

 

«Ми заклали невеликі гроші і разом з Інститутом соціології провели досить фундаментальні дослідження взагалі щодо настроїв українців по відношенню до комуналки, їхньої готовності платити реальні тарифи, брати участь у співфінансуванні капітальних ремонтів, створенні ОСББ. І це було серйозне дослідження, більше того, відкрию вам таємницю, потім, коли змінився уряд, прокуратура намагалася нас звинуватити в тому, що ми даремно витратили гроші, тобто це був зразок зовсім іншого підходу. Однак, по суті справи, я і сьогодні переконаний, що не можна починати жодних серйозних титанічних реформаторських речей, не провівши дуже глибоких фундаментальних досліджень, особливо в комуналці. Вона дуже соціальна і розглядати її як бізнес-модель – це найбільша помилка», - зазначає експерт. 

 

Більше того, Олексій Кучеренко переконаний, що нинішній уряд подібних досліджень не проводив. «Я впевнений жодних досліджень не проводили, коли вимальовували свої ціни на газ, коли піднімали тарифи абсолютно необґрунтовано», - резюмував він.

 

Свідченням цього може бути і опитування, яке «У. К.» проводило по свіжих слідах підвищень тарифів і закликів уряду до енергоефективності в травні ц. р. Тоді більшість читачів порталу (61%) відповіли, що не готові оптимізувати своє енергоспоживання, відповідно до вимог уряду. 12% респондентів вирішили зробити ставку на субсидію, а 5% - що про підвищення енергоефективності ще рано думати. Українці не втрачали віру й у зниження сьогодні діючих тарифів Згідно з опитуванням «У. К.», наприкінці травня, в те, що найближчим часом тарифи на ЖКП знизяться вірило 86% опитаних. 44% з них стверджували, що це стане можливим, якщо люди повстануть, ще 42% були переконані, що «комуналка» подешевшає і без повстань, оскільки тарифи на ЖКП підвищені необґрунтовано.

У результаті народжується безліч риторичних питань. Ні, не чому в нашій країні все завжди «добре»: все ми начебто розуміємо, знаємо, можемо, та тільки робимо навпаки. Швидше - що далі? Особливо, якщо до тарифів на комунальні послуги додадуться інші законодавчі «ноу-хау»? Наприклад, норми Закону №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якими держава зняла зі своїх плечей відповідальність за капітальний ремонт будинків і переклав її на власників квартир? Або ж законопроекту №2029а «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг», який близький до підписання Президентом і скасовує компенсацію державою різниці в тарифах для комунальних підприємств?