Бюджетна шибениця українського ЖКГ

Новини по темі

26 Квітня 2024 p. 18:25
Виплати ВПО превірятимуть за новою системою  

25 Квітня 2024 p. 10:40
Роз'яснення: скільки зареєстрованих осіб враховують при призначенні субсидії?  

24 Квітня 2024 p. 18:25
В Україні ще раз проіндексують пенсії  

Системна криза, в якій перебуває ЖКГ останні 20 років, є реальною загрозою національній безпеці України, адже створює постійну небезпеку аварій, які можуть стати причинами екологічних, технологічних та соціальних катастроф. Від того, наскільки держава зможе адекватно та ефективно реагувати на такі виклики, фактично буде залежати питання збереження житлово-комунальної інфраструктури чи її повний занепад.

Однак, однозначних відповідей на проблемні питання та рецептів виведення із кризової ситуації, у державних можновладців, схоже, не має, адже тільки  за останнє десятиріччя Загальнодержавних програм реформування ЖКГ було розроблено цілих три: Закон «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки» від 24 червня 2004 року, проект закону «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2008-2012 роки», закон «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» № 1869-IV в редакції від червня 2009 року.

Читайте також: ЖКГ дорожче за гроші

Детальне ознайомлення з зазначеними документами свідчить про різне бачення їх розробниками шляхів реалізації концепції реформування ЖКГ. В ідеалі всі вони мали б бути частиною єдиного цілого проекту реформування галузі, в них би мало б бути дотримано принципи  планомірності та закономірності: кожна наступна програма повинна була б наслідувати досягнення попередніх програм. Натомість, в цих документах навіть не співпадають цілі: мета Програми 2004-2010 років «здійснення державної політики з реформування житлово-комунального господарства».

Програма 2009-2014 років, згідно з задекларованою метою, повинна «визначити засади реалізації державної політики реформування ЖКГ». Виходить, що в 2004 році знали, яким чином реформувати галузь, а в 2009 році – тільки формують засади, а конкретних рецептів порятунку галузі не мають.

Читайте також: Реформа ЖКГ - невтішне майбутнє

Щодо ефективності зазначених Програм, то для їх оцінки навіть не потрібно звертатися до статистичних даних профільного міністерства або Державної служби статистики – кожний наступний документ надає незадовільну характеристику стану галузі. В Програмі 2009-2014 років зазначається, що серйозних позитивних зрушень у цій сфері досі не відбулося, ситуація продовжує ускладнюватися, відсутні позитивні зміни у становленні ринкових засад господарювання, неефективність реформування галузі призвела до критичного стану основних фондів підприємств ЖКГ нестача власних і бюджетних фінансових ресурсів, їх неефективне розміщення, відсутність дієвого механізму залучення позабюджетних коштів не сприяють вирішенню завдань технічного переоснащення комунальних підприємств та розвитку комунальної інфраструктури тощо.

Кардинально змінити на краще ситуацію з державним регулюванням в галузі покликані були заходи щодо нормативно-правового та науково-технічного забезпечення виконання Програми 2009-2014 років сутність яких полягала в розробці законопроектів про єдиного державного регулятора ринку комунальних послуг, про уточнення повноважень різних органів при встановленні тарифів, про внесення змін до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про теплопостачання» з приводу демонополізації ринку комунальних послуг, про удосконалення методу державно приватного партнерства тощо.

За період 2009-2012 років законопроектів, які стосувалися питань удосконалення та реформування ЖКГ, було прийнято чимало. Це і Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних  послуг», Закон України «Про державно – приватне партнерство», Закони України про внесення змін до Законів «Про житлово-комунальні послуги», «Про концесії», «Про питну воду та питне водопостачання» та низки інших законів. Але питання не в кількості, а в якості цих законів та їх ефективності, а з цим виявилася проблема. Як відмічає колишній народний депутат України, колишній член комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування, ЖКГ та регіональної політики Віктор Матчук, за час після прийняття цих законодавчих актів в секторі житлово-комунальних послуг так і не забезпечено реальної конкуренції, панує монополізм та зневага до споживача, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг так і не стала прозорим регулятором галузі, державою не забезпечено сприятливих умов для залучення приватних інвестицій до галузі – відтак всі 100% прийнятих на виконання Програми 2009-2014 років реально не виконуються і залишаються деклараціями про наміри.

Читайте також: Держава і бізнес у ЖКГ: гра без правил

Розуміючи, що за останні п’ять років стан житлово-комунальної інфраструктури тільки погіршився, розробники Програми 2009-2014 років заклали до неї безпрецедентні кошти для фінансування: вона передбачає спрямувати на реформування галузі 23,37 млрд. грн бюджетних коштів, що майже на третину перевищує аналогічний показник Програми 2004-2010 та в чотири рази Програми 2008-2012 років. Відповідно до цього збільшилися й пропоновані щорічні витрати: з 2916,2 млн грн або 12,5% вартості реалізації програми у 2010 році до 2581,2 млн грн або 11% у 2014 році. В тім, найбільші витрати програми передбачені на 2011-2013 роки – 25,6%, 28,9% та 21,9%.

На сайті Мінрегіону наведена інформація про виконання видатків на реалізацію державних цільових програм, які виконуються в межах бюджетної  програми Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за 2010-2011 роки. Ці дані, крім тотального недофінансування, свідчать, що найбільший обсяг як затвердженого, так і виконаного фінансування державних цільових програм Міністерства з питань житлово-комунального  господарства у 2010 році припадає на Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки (94 % та 92,4%, що дорівнює 525 млн грн та 377 млн грн затвердженого та виконаного відповідно).

Але ці цифри знов таки не співпадають не за розміром, не за одиницею виміру із затвердженим обсягом фінансування Програми 2009-2014 роки понад 2 млрд грн. Аналогічна ситуація із фінансуванням Програми в 2011 році – профінансовано лише 89% від запланованих обсягу коштів, який в свою чергу також не співпадає з обсягом фінансування (замість майже 6 млрд. за Програмою реформування в державному бюджеті на 2011 рік передбачено лише 4,9 млрд грн, а фактично профінансовано 3,7 млрд грн).

Окрім всього іншого, цей факт свідчить про значні вади в організаційному забезпеченні планування як реформування галузі, так і діяльності міністерства: навіщо затверджувати фінансування програм в обсягах, які апріорі не можуть бути виконаними?!

На Комплексну державну програму енергозбереження України, Програму поводження з твердими побутовими відходами припадає менше 0,1% загального обсягу фінансування. Крім того, важко уявити, яким чином видатки у розмірі 1,33 млн грн в 2010 році та 2,44 млн грн в 2011 році могли би сприяти енергозбереженню в Україні при потребі в майже 5 млрд грн згідно з Комплексною державною програмою енергозбереження України.

Фаховий аналіз зазначених програм в розрізі джерел фінансування свідчить про сумнівність раціональності й доцільності здійснення зазначених вище сум видатків. Голова Комітету економістів України Андрій Новак поділяє скептичні настрої відносно доцільності прийняття таких програм взагалі. «Те, що прийнято Законом від 110.06.2009 року (Програма 2009-2014 років – авт.) – реформою ніяк назвати не можна, адже справжня реформа повинна призводити до якісних змін відносин між сторонами, до скорочення витрат з державного бюджету за рахунок розвитку галузі, за рахунок залучення в галузь ЖКГ коштів споживачів та приватних інвесторів, що в свою чергу потребує створення реальної конкуренції на ринку надавачів комунальних послуг. Без цих кроків Програма реформування комунальної галузі перетворюється на простий перерозподіл бюджетних коштів непрозорими, корупційними  схемами – як власне відбувається і зараз», - констатує пан Новак.

Оцінюючи Програму реформування ЖКГ 2009-2014 років до 2014 року експерт з економічних питань Борис Кушнірук називає її нереальною та утопічною з точки зору виконання у встановлені Програмою строки всіх поставлених завдань. «Допоки в реальних діях уряду та влади не з’явиться бажання реально реформувати комунальний сектор економіки, доти Програма реформування ЖКГ 2009-2014 років  залишиться просто клаптиком паперу, адже реформу ЖКГ потрібно починати з побудови правильних, прозорих стосунків між учасниками житлово-комунальних відносин шляхом запровадження роздільного методу надання комунальних послуг та запровадження ефективного державно-приватного партнерства, а після цього вже визначати джерела фінансування таких реформованих відносин, пріоритет в яких має бути надано коштам власників будинків, квартир та приватним інвесторам», - констатує пан Кушнірук.

Читайте також: Історія всеукраїнського обману

Але схоже на те, що державні можновладці не схильні прислухатися до думки фахівців-економістів при прийнятті рішень. Про це свідчить заява першого  заступника очільника Мінрегіону Олександра Аліпова про необхідність скорочення державних цільових програм та доцільність єдиної державної цільової програми модернізації та розвитку житлово-комунального господарства. Як наголосив пан Аліпов, нова програма буде враховувати досвід попередніх, а чинна Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 – 2014 роки діятиме протягом запланованого терміну.

Тож, шановне комунальне товариство, на нас чекає вже четверте покоління Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства…а чи воно буде останнім, чи воно принесе якісні зміни в багатостраждальну галузь ЖКГ? Величезні сумніви маю з цього приводу, але Рубікон вже пройдено, чекати залишилось не досить довго…