Реформа ЖКГ - невтішне майбутнє

В Україні словосполучення «реформи галузі ЖКГ» стало давно звичним, а сам процес - фактично нескінченним. Програму реформування було затверджено на законодавчому рівні вперше в 2004 році, з тих пір вона кожні чотири роки переглядалася і продовжувалася парламентом. Таким чином, поточні перетворення в галузі повинні завершитися, відповідно до чинної загальнодержавної програми, в 2014 році.

 

 

За цей час влада повинна профінансувати капітальний ремонт та реконструкцію застарілого житлового фонду, заміну аварійних ліфтів - на ці цілі повинно бути передбачено 45 млн грн, модернізацію котелень і теплотрас – 43,15 млн грн, реконструкцію централізованих систем водопостачання та водовідведення з використанням енергоощадного обладнання та технологій - 180 млн грн, з яких 30 млн грн має бути спрямовано на реалізацію проектів з енергозбереження на насосних станціях, розміщених на магістральних водоводах і каналах.

Проекти з енергозбереження в теплової енергетики оцінені в 180 млн грн, благоустрій територій населених пунктів - 50 млн грн, встановлення систем комерційного обліку споживаних ресурсів - 80 млн грн.

 

Нагадаємо, головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. При цьому бюджетні кошти повинні виділятися на основі співфінансування державного і місцевого бюджетів у пропорціях 70% і 30%. Причому ці частки змінюються в залежності від характеру реалізованих проектів і програм.

 

Крім іншого, держава пообіцяла серйозну фінансову підтримку для здійснення інвестиційних проектів. Зокрема, для багатоквартирних будинків, які були здані в експлуатацію з січня 1989 року (їх близько 100 тис.будівель), і де вже створені об'єднання співвласників передбачено 110 млн грн для проведення ремонтів, і ще 45 млн грн для технічного переоснащення багатоповерхових будинків.

 

Влада також обіцяла направити 25 млн грн на погашення процентних ставок за кредитами та лізинговими платежами, на удосконалення системи управління житловим фондом 135 млн грн, з яких до 10% цієї суми пропонувалося направити на виготовлення проектно-кошторисної документації.

 

Окремо варто виділити реалізацію програми «Питна вода на 2006-2020 роки», згідно з якою планується поліпшити якість води, удосконалити систему очищення, ввести облік ресурсу, реконструювати мережі. Уже в 2011 році уряду було запропоновано скоротити загальний обсяг фінансування програми в період з 2011 по 2020 рік на 2,6 млрд грн - до 9,47 млрд грн. З них 6,5 млрд грн планується залучити у вигляді інвестицій з інших джерел - концесії, оренди, кредитів. В минулому році фінансування програми Питна вода з держбюджету було скорочено вдвічі - до 400 млн грн.

 

Втім, і в цілому фінансування загальнодержавної програми залишає бажати кращого. У вересні 2011 року Рахункова палата провела власний аудит використання бюджетних коштів, виділених на реалізацію завдань реформи ЖКГ. Перевірці підлягало близько 410 млн грн коштів держбюджету. В ході аудиту виявлено порушення вимог законодавства при фінансуванні проектів програми в 2009-2010 роках та I півріччі 2011 року на суму 138,1 млн грн, а також факти неефективного використання коштів у розмірі 141 млн грн.

 

Основними порушеннями у Рахунковій палаті тоді назвали виділення коштів на реалізацію регіональних проектів при відсутності співфінансування з боку місцевих бюджетів відповідно до затверджених регіональних програм розвитку галузі, відсутність «належного контролю за виконанням норм законодавства» з боку Мінрегіону і Міністерства фінансів, а також їх незадовільну діяльність в питанні оптимізації погашення кредиторської заборгованості.

 

 

При цьому, фінансування галузі з держбюджету також не відповідає потребам. Незважаючи на заяви прем'єр-міністра Миколи Азарова про виділення з державного бюджету в 2012 році 5 млрд грн на розвиток ЖКГ, для Мінрегіону передбачено всього близько 2 млрд грн. Це на 300 млн грн менше, ніж у минулому році. На реалізацію держпрограми «Питна вода» фінансування скорочено ще в два рази - до 200 млн грн. Примітно, що бюджетний запит Міністра регіонального розвитку будівництва і ЖКГ Анатолія Близнюка становив 27 млрд грн.

 

В процесі реформування ЖКГ намітилося кілька глобальних тенденцій. Всі вони демонструють те, що результатом реформи може стати посилення відповідальності побутового споживача комунальних послуг за стан галузі. 

 

Очевидно, що при істотному недофінансування галузі з казни, невеликому вливанню приватних інвестицій, держава не справляється з ситуацією.

 

А за даними Мінрегіону, вона виглядає дуже невтішно. Тільки за минулий опалювальний сезон (2011-2012 роки) галузь наростила 1,6 млрд грн збитків. Кредиторська заборгованість підприємств ЖКГ перевищує 24 млрд грн, а дебіторська - 16 млрд грн. Вирішувати такі проблеми мають намір за рахунок коштів населення.

 

 

Борги підприємств водо-і теплопостачання формуються за рахунок того, що тарифи на ці послуги для населення лише на 50-60% покривають витрати на їх виробництво. При тому, що левову частку в структурі тарифу на теплову енергію становить природний газ, а на воду - електроенергія. До цих пір держава витрачає мільярди гривень на виплату дотацій підприємствам для погашення тарифної різниці.

 

Уряд неодноразово заявляв про те, що вартість комунальних послуг для побутових абонентів буде підвищена на 50%. Втім, динаміка зростання тарифів буде поетапною. Перший етап підвищення вартості газу, електроенергії для населення вже пройшов в 2011 році. Тоді тарифи для населення були збільшені на 30%. Наступний - підвищення тарифів на тепло і воду - варто очікувати в 2013 році, після закінчення передвиборної кампанії в Україні.

 

Перешкоджає виведенню галузі із кризи та встановленню рентабельних тарифів на житлово-комунальні послуги зайва заполітизованість процедури тарифоутворення. Для того, щоб послуги природних монополістів продавалися за законами ринку, а не за законами політичних уподобань, органи місцевої влади були позбавлені повноважень щодо визначення вартості комунальних послуг. Замість них, тарифи підприємствам галузі для всіх категорій споживачів з січня 2012 року визначає спеціально створений національний регулятор. Проте, до цих пір вартість послуг далека від рівня окупності. Експерти відзначають, що надалі роль регулятора посилиться, однак це не означає, що він буде «грати на стороні учасників галузі».

 

 

Масштабна кампанія, проведена владою з популяризації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлових кооперативів свідчить про те, що держава не в змозі профінансувати реконструкцію житлового фонду країни. Останні законодавчі ініціативи парламенту свідчать про те, що ОСББ передадуть у власність земельні ділянки та в управління прибудинкові території, закріплять право об'єднань як юросіб розплачуватися за послуги ЖКГ як для населення, а в майбутньому - об'єднання обіцяють віднести до розряду благонадійних позичальників. Все це передумови для того, щоб відповідальність за стан своїх будинків несли самі мешканці. У перспективі співвласників багатоповерхівок можуть зобов'язати обслуговувати і ремонтувати внутрішньобудинкові мережі. У зв'язку з тим, що темпи передачі житлофонду в управління мешканцям не дуже високі - зараз в Україні близько 15 тис. ОСББ при 180-ти тисячному багатоквартирному житловому фонді - в перспективі парламент може скасувати добровільне членство в об'єднанні. Таким чином, при створенні кондомініуму в будинку - автоматично всі мешканці стають його учасниками.

 

 

Для реалізації соціальних ініціатив Президента щодо забезпечення громадян житлом, Мінрегіон розробив механізм, який дозволить відомству скоротити кількість громадян, що стоять на черзі, які потребують поліпшення житлових умов. Зокрема, при наявності коштів на сплату 25-відсоткового внеску та офіційної заробітної плати, яка не перевищує 30-40 тис. грн на місяць, українці зможуть взяти іпотечний кредит для придбання житла з прибутковістю 16%, з яких 13% - компенсується державою позичальникові. Однак у регіонах програму пільгової іпотеки доводитися практично впроваджувати насильно. У ній не хочуть приймати участь ні банки, ні забудовники, ні мешканці. Останні, як і раніше не довіряють іпотеці, для банків - занадто низька прибутковість по кредитах, а забудовники не хочуть добудовувати житло за нормативною вартістю Мінрегіону.

 

Незважаючи на всі перераховані чинники, облдержадміністрації зобов'язали виконувати програму глави держави, тому в найближчі кілька років, кількість введеного в експлуатацію та проданого житла може зрости. Інша справа, що прибуток як будівельних компаній, так і фінустанов буде невисокий.