ГоловнаПублікаціїАналітика Держава «навантажила» пільговиків платежами

Держава «навантажила» пільговиків платежами

Цей Новий рік малозабезпеченим українцям і пільговикам доведеться зустріти з «товстішими» рахунками за житло. Це результат впровадження в Україні соціальних норм користування житлово-комунальними послугами.

У 2015 році Закону №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виповниться 15 років. Увесь цей час він вимагав встановлення соціальних норм споживання у сфері житлово-комунального обслуговування. Однак у квартири і будинки українців житлово-комунальні соціальні норми споживання «постукали» лише в жовтні, з набранням чинності постанови КМУ №409 від 6 серпня 2014 року. Здавалося б, треба радіти. Здійснилася мрія 2000 року про встановлення державних гарантій, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. Адже, по суті, соціальні норми споживання ЖКП - це прожитковий мінімум у житлово-комунальній сфері. До того ж, стаття 16 Закону свідчить, що держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів, а стаття 26 попереджає, що посадові особи, винні у порушенні цього законодавства, несуть відповідальність. Але на практиці радіти нічому. Наповнення вимог про введення соціальних «квартирних» стандартів конкретними показниками значно знизило рівень соціальної захищеності населення. В окремих випадках - більше ніж в 2 рази.

Не в кубометрах щастя

Проблема в тому, що норми користування ЖКП, встановлені постановою №409, далеко не єдині, а тарифікація різних послуг здійснюється неоднаково. Найбільш показовою є ситуація з водопостачанням. 
 
Норми споживання води затверджуються органами місцевого самоврядування. Правда, в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» про це ані слова, зате в Законі «Про житлово-комунальні послуги» місцева влада не забута. Стаття 9 Закону наділяє її правом на встановлення цін/тарифів на ЖКП, а також затвердження норм їхнього споживання. 
 
 
На практиці нормування водоспоживання проводиться з урахуванням місцевої специфіки - кліматичних і екологічних факторів, обсягів фактичного споживання води за останні 3 роки, тощо - за Методикою визначення нормативів питного водопостачання населення, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу №148 від 27 вересня 2005 року. При цьому норми споживання встановлюються подобові (літрах на людину) окремо для кожної будинкової номінації (приватних будинків, багатоповерхівок, квартир з душами, ваннами, тощо).
 
Як наслідок, типовий перелік нормативів водоспоживання в населеному пункті складається з трьох десятків показників, а самі норми широко варіюються і не збігаються з нормами, затвердженими постановою №409. Тим більше, що базовий «водний» соціальний норматив один - 4 куб. м в місяць на людину (близько 133 літра на добу). Він встановлений для водопостачання без централізованого постачання гарячої води та водовідведення. Для будинків із централізованим гарячим водопостачанням сумарний соціальний норматив - теж 4 куб. м: 1,6 куб. м гарячої води і 2,4 куб. м холодної. 
 
І все б нічого, але 4 куб. м «дуже далекі від народу». На місцях схожі нормативи встановлені лише для деяких категорій нерухомості, і то не у всіх містах. Наприклад, у Харкові для упорядкованих багатоповерхівок встановлена норма в 11,1 куб. м води на людину в місяць (тобто близько 370 літрів на людину на добу), для будинків без ванн - 6,1 куб. м, що все одно більше соціального нормативу. У Тернополі норма водоспоживання в багатоповерхівках з газовими колонками - 300 літрів на добу (близько 9 куб. м в місяць), у будинках без гарячої води - 200 літрів (близько 6 куб. м), в приватних будинках з водопроводом, каналізацією і ваннами - 180 літрів (близько 5,4 куб. м). Разом з тим, для приватних будинків з водою на вулиці норматив складає всього 50 літрів на добу (близько 1,5 куб. м, тобто майже втричі менше соціальної норми). В Одесі та Львові для таких будинків діє норма в 1,52 куб. м. 

Від простого - до складного

До запровадження соціальних стандартів споживання ЖКП все було просто. Субсидії і пільги призначалися виходячи з місцевих нормативів. Введення соціальних норм породило чимало запитань: як розраховувати розмір пільг та субсидій, якщо місцеві нормативи вище або нижче соціальних.
 
Кілька тижнів тому Мінрегіон оприлюднив роз'яснення з цього приводу. Так, у випадках, коли місцеві норми водоспоживання вище соціальних, для розрахунку пільг та субсидій повинні застосовуватися соціальні норми (якщо квартири не обладнані лічильниками). З таким висновком важко не погодитися. Держава гарантує соціальний захист у межах соціальних норм, тому нормативні «надмірності» в розрахунок не приймаються. 
 
«Фокус» у тому, що на практиці це означає обмеження громадян у правах. Якщо раніше при призначенні субсидій або пільг за високі місцеві норми споживання води розплачувалося держава, то тепер платити доведеться самим «пільговикам». У тому ж Харкові чи Львові будь-який житель упорядкованої багатоповерхівки з жовтня зобов'язаний оплачувати постачання як мінімум 7,1 куб. м або 7,6 куб. м води в місяць на людину, незалежно від рівня заможності родини. 
 
Ось і виходить, що замість підвищення рівня соціального захисту, запровадження соціальних житлово-комунальних норм його знизило, а основний ефект від прийняття постанови №409 - перекладання фінансування ЖКГ з держави на громадян. 

Життя в джакузі

Втім, причина цього не стільки соціальні стандарти, скільки місцеві норми споживання. Мінрегіон виношував їх кілька років, отже у відомстві підкреслюють, що взяті вони не зі стелі, а є результатом аналізу фактичного споживання ЖКП 55 тис. домогосподарств-одержувачів субсидій. І, загалом, 133 літра води на добу на людину - не така вже маленька норма. 
 
А ось до чинних в багатьох містах норм 9, 10, 11 куб. м в місяць претензії, дійсно, є. У Харкові, наприклад, зниження норм споживання води обговорюється вже кілька років, а самі норми періодично називаються завищеними, що схоже на правду. Складно уявити, що кожна сім'я з 3 чоловік в день витрачає більше 1 куб. м води, тобто фактично живе в джакузі. Значить, потрібно міняти існуючу методику розрахунку норм.

«За бортом» держгарантій

Примітно, 4-кубові соціальні норми на воду погано вжилися не лише з високими, але і з низькими місцевими нормативами. На думку Мінрегіону, у випадках, коли норми споживання, встановлені «на місцях», менші соціальних стандартів, при розрахунку пільг та субсидій застосовувати потрібно їх. Логіка в цьому є. Коли кран на вулиці, 133 літра на людину не стільки соціальний норматив, скільки мрія про міський комфорт. І те, що на місцях норми «принижені» до 50 літрів - закономірно. 
 
Однак, по суті, такий підхід можна розцінити як дискримінацію. Якщо законодавством передбачено, що соціальні норми - аналог прожиткового мінімуму, нижче падати нікуди, і застосовувати менші нормативи не можна. Отже, коригування потребують і самі соціальні норми: введення додаткових показників для окремих «номінацій» квартир і будинків, а краще - до повної гармонізації місцевих і соціальних норм. 

«Соціальним» сміттям не обділили

З соціальними нормативами для інших комунальних послуг ситуація не настільки показова, але теж не досконала. Так, при розрахунку пільг та субсидій з вивезення побутових відходів Мінрегіон рекомендує надходити так само, як і у випадку з водопостачанням: якщо місцеві норми менше соціальних нормативів - керуватися ними, якщо більше - соціальними нормами. Щоправда, для більшості споживачів нічого не змінилося. Кабмін при встановленні соціальної норми - 5 з «копійками» куб. м сміття на рік, - не поскупився. У більшості міст місцеві норми скромніші. У Харкові, наприклад, - 2,15 куб. м, у Дніпропетровську - 2,01 куб. м. 
 
 
У сфері теплопостачання Мінрегіон рекомендує застосовувати соціальні норми, встановлені Постановою №409, з огляду на норми витрат тепла на опалення житлових будинків, встановлені місцевою владою. 
 
Однак рекомендації не усувають колізії між місцевими і соціальними нормами. Зробити це можуть лише депутати або Кабмін. Але, судячи з усього, цим справа і обмежиться, адже законотворці зайняті великими справами. Днями у Верховну Раду поданий старий-новий проект Закону «Про житлово-комунальні послуги». Документ фіксує нинішнє становище: передбачає, що при наданні ЖКП застосовуються соціальні норми і наділяє представників місцевої влади правом на встановлення норм і тарифів. Кількома тижнями був поданий законопроект, який пропонує реанімувати 10% і 15% нормативи граничних витрат на оплату ЖКП. Це при тому, що формульний підхід визначення граничних витрат на ці послуги, прописаний у постанові №409, помітно краще і підвищує рівень соціальної захищеності найбідніших сімей. Тому українцям, мабуть, не залишається іншого, як ставиться до нововведень по-філософськи.
 
Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
 
Коментарі (3)
Sergiy
26 Грудня 2014 p. 09:52
Завищені норми завжди дозволяли не зовсім бідно жити підприємствам ЖКГ. А занижені політичні тарифи не сприяли раціональному використанню енергоносіїв та води. А для монополістів завищені норми- золоте дно,,сірники брав ,не брав,треба було брать,,.Якщо облік 100% будинкового обліку теплової енергії проблематично. То вода майже до 100% відсотків квартирного обліку залишилося не багато. Хто користується обліком води в квартирах знає, що у встановлені соціальні нормативи владається без проблем. А сміття також необхідно приймати на полігонах тільки через вісову. Сьогодні уже деякі двірники топчуть сміття в контейнерах, щоб рідше замовляти машини на вивоз.От Вам і реформи. Облік і договори та відповідно власна кишеня рухають реформи.
Коля Пухов
26 Грудня 2014 p. 20:10
Людина звільнена з роботи ще у 2011 році з державної установи за п.1 ст.40 КЗпП за розпорядженням державних органів про "ліквідацію" цієї установи і не працевлаштована, тобто не має ніякого доходу саме з ініціативи держави. "Ліквідована " держустанова лише змінила код ЄДРПОУ, робоче місце звільненого працівника не скорочувалось. Більш того, на це робоче місце був прийнятий пенсіонер. Рік перебування на обліку у центрі зайнятості не дав позитивного результату. Тепер, у 2014 році, у наданні житлової субсидії цій людині відмовляють, тому що вона не працює. На усі доводи і докази, що вона не працює за розпорядженням державних органів ( тобто, фактично держава вирішила, щоб ця людина не працювала), можна почути роз"яснення посадовців, що це не має ніякого значення. Отже, не працює -- значить субсидії немає. Тоді ця людина звертається по так звану компенсацію, але ті самі посадовці рахують, що вона має дохід на рівні прожиткового мінімуму, тобто 1218 грн. на місяць, тобто, компенсації також немає. Виходить, що держава фактично забрала у цієї людини засоби існування, але на папері приписує їх наявність. Хіба це не очевидне шахрайство?
Коля Пухов
27 Грудня 2014 p. 17:08
Жителям хрущёвок приходится сталкиваться с принудительной заменой почтовых ящиков в подъездах. Если в вашем подъезде всю зиму холодные батареи, годами не крашенные стены, осыпающаяся штукатурка, пыли слоем в два пальца, но абсолютно исправные железные, ещё советского производства почтовые ящики, то вам следует ожидать попыток "законного" изъятия ваших почтовых ящиков под видом их замены. Причём заменщики никогда не интересуются мнением хозяев почтовых ящиков: жителей ставят перед уже совершимся фактом пропажи добротных старых ящиков и появлением на их месте жалких аналогов. Дальше, естественно, от заменщиков следует ожидать вымогательства денег , т.е. продажу жителям ключей от установленных ящиков. Даже если предполагается выдача ключика бесплатно, то от вас потребуют расписаться за его получение в специальной книге. Разумеется, ещё по одному ключику от вашего почтового ящика будут иметь теперь Укрпочта и ЖЭК, т.е. теперь к содержимому вашего почтового ящика будете иметь доступ не только вы.