Єдиною перевагою цього способу є відносна дешевизна матеріалів та їх повсюдна доступність внаслідок поширеності компонентів у природі.
Однак, дуже мало хто замислюється, яке сольове навантаження щорічно отримує грунт, оброблений цією сумішшю; скільки додаткових витрат несуть міські інфраструктури на очищення територій від піску після танення снігового покриву; які значні обсяги матеріалів необхідно заготовлювати до і транспортувати під час зимового сезону; скільки необхідно висадити нових дерев, замість загиблих від пересолу грунту; який обсяг коштів доведеться витратити на ремонт активно коронируючих в соляному розчині металевих частин автомобілів, дорожніх конструкцій і т.д.
Чи є варіанти більш розумного використання бюджетних коштів і дбайливого ставлення до навколишнього середовища? В Україні боротьбу з ожеледицею почали вести з 1920 року. Тоді для цієї мети використовували пісок, гранітну або мармурову крихту, кухонну сіль і навіть золу.
Починаючи з 70-х років все чаші для боротьби з ожеледицею стали використовувати технічну сіль. З 1996 року в мегаполісах для боротьби з ожеледицею почали застосовувати антиожеледні суміші, основу яких складають пісок та технічна сіль. Однак через те, що як і сама технічна сіль, так і її суміш з піском негативно впливають практично на всі об'єкти нашої життєдіяльності, а так само на навколишнє середовище, вже з зими 2000 року з ініціативи влади великих міст житлово-комунальні господарства, та приватні організації, стали міняти сіль на екологічно безпечні та більш технологічні протиожеледні матеріали (ПГМ).
Читайте також: Столичні комунальники готові кинути виклик зимі
Наслідки, які все більше і більше провокують комунальні служби відмовитися від використання технічної солі та піско-соляної суміші у боротьбі з ожеледицею вельми не жартівливі: технічна сіль практично перестає діяти на сніг та лід при температурі нижче (-10 С) більш того при низьких температурах сольовий розчин кристалізується і створює суцільну крижану кірку на дорогах і тротуарах, тому при температурах нижче (-10 С) комунальні служби змушені застосовувати сіль разом з піском, що у свою чергу призводить до забруднення доріг, яке особливо проявляється у весняний період.
Також в результаті використання піско-соляної суміші відбувається значне засмічення зливової каналізації. Технічна сіль володіє дуже високою корозійною активністю, що призводить до роз'їдання металевих конструкцій міської інфраструктури (труби, каналізація тощо), а також до корозії кузовних частин міського транспорту (автобуси, тролейбуси, трамвай, автомобілі).
Самим небажаним наслідком застосування технічної солі, є її негативна дія на грунт, флору та водні об'єкти, так як при регулярному застосуванні даного продукту відбувається засолення грунтів і водойм, що призводить до загибелі рослин.
Читайте також: Вінницю третю добу викопують від снігу
Єдиною перевагою застосування технічної солі або піско-соляної суміші у боротьбі з ожеледицею є її низька собівартість.
Але видима на перший погляд економія в підсумку обходиться міському бюджету в колосальні витрати, а також у бруд на дорогах і серйозні екологічні проблеми. І все це при тому, що технічна сіль є низькотехнологічним продуктом, її ефективна температура застосування обмежена 10 градусами морозу.
При переході на сучасні методи боротьби з ожеледицею керівники організацій, відомств і адміністрацій керуються такими факторами: ефективність нового методу: швидке й ефективне прибирання вулиць, тротуарів та пішохідних доріжок від льоду і снігового накату; чистота; мінімальний вплив протиожеледних матеріалів на дорожнє покриття, металеві конструкції , кузовні частини транспортних засобів, взуття громадян; екологічна безпека; мінімум витрат при переході на новий метод: не вимагається обов'язкова закупівля нової техніки, довгого навчання персоналу, нові склади й приміщення; менша питома витрата протиожеледного матеріалу, так як плавляча здатність сучасних протиожеледних реагентів в рази вища, ніж у піско-соляної суміші.
Багатокомпонентні протиожеледні реагенти на основі хлористого кальцію розроблялися з урахуванням сучасного світового досвіду їх застосування. За рахунок присутності в складі біофільних елементів в необхідних пропорціях (у вигляді комплексних добрив) дані антиожеледні матеріали при попаданні у грунт удобрюють його, тим самим, покращуючи умови мінерального живлення рослинності.
Читайте також: У Житомирі економлячи на бензині не розчищають сніг
Вплив даних протиожеледних матеріалів на взуття та хутряні вироби значно нижчий ніж у технічної солі і широко відомих сучасних реагентів. Спеціально розроблена форма та твердість гранул, дозволяє, до моменту повного танення льоду, використовувати антиожеледних реагентів як фрикційний матеріал аналог гранітної крихти.
У зв'язку з тим, що протиожеледний реагент містить у собі компоненти, застосовувані у виробництві асфальтобетонних сумішей які прискорюють твердіння, вони здійснюють позитивний і зміцнювальний вплив, особливо на нові дорожні покриття.
Однак протівоголедние реагенти, широко вживані в країнах Європи і в Росії поки в Україні не прижилися. Причиною цього є їх дорожнеча: для того, аби закупити реагентів на боротьбу з ожеледицею взимку, Києву та іншим українським мегаполісам доведеться витратити в 2-3,5 рази більше бюджетних коштів, ніж на закупівлю піскосоляної суміші. Крім того, протиожеледні реагенти, найчастіше, є причиною отруєння домашніх тварин.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
