Каналізаціїні загрози
На території України мережі водовідведення залягають у різних грунтах: просадних, зсувних, водонасичених нестійких, сухих, стійких та ін.
При аналізі
аварій на каналізаційних мережах встановлено, що однією з причин руйнування труб є деформація основ під трубами, викликана нерівномірними осіданнями грунтів. Грунт в природному стані може служити надійною основою для труб, заповнених водою, так як їх маса не перевищує маси витісненої ними землі. Однак грунти за своєю будовою неоднорідні, вони можуть бути сухими або насиченими водою. У разі порушення природної рівноваги грунтів глибокими виїмками, а також відкачуванням води або періодичними коливаннями напірного горизонту вони втрачають стійкість, набувають рухливості та можуть змінити щільність середовища, навколо труби.
Водовідвідні мережі сприймають зусилля від підземних вод, горизонт яких може бути розташований над діючим трубопроводом, а також від тимчасових і постійних статичних і динамічних навантажень. Вони виявляють чутливість при надзвичайних ситуаціях (вибухах, стихійних лихах, землетрусах, розкопках поблизу трас), що призводить до їх деформацій (розтягування, стиснення), появи тріщин та переломів, насамперед у верхній та нижній частинах труби.
Просадні грунти на території України поділяють на два типи: I - просідання грунту від власної ваги при замочуванні практично відсутнє або не перевищує 5 см; II - можлива просадка грунту від власної ваги при замочуванні на величину більше 5 см.
При влаштуванні каналізаційної мережі в просадних грунтах ретельно виконують всі роботи, пов'язані з усуненням витоку води з мереж і споруд, та відводять поверхневі води, щоб не допустити замочування грунтів у котлованах і траншеях зливовими водами. Трасують каналізаційну мережу по нижній стороні схилів та по тальвегах. Розробка грунту і укладання труб у літній час, як правило, ведеться прискореними темпами, щоб уникнути попадання у траншею атмосферних вод.
Як користуватися каналізацією?
В Україні експлуатація зовнішньої каналізаційної мережі в населених пунктах здійснюється спеціальними службами районів або дільниць, які входять до складу управлінь водопровідно-каналізаційного господарства або відповідних відділів при міських та селищних комунальних органах.
Експлуатаційні служби кожного району можуть обслуговувати мережу довжиною до 1000 км. До складу служб району можуть входити служби виробничих дільниць. Які у свою чергу обслуговуюють мережу довжиною до 100-150 км.
Спостереження за технічним станом мережі включає наступні роботи:
1. Зовнішній огляд мережі виконується одним-двома обхідниками або слюсарями. Мета огляду - виявити дефектні люки та горловини колодязів, просідання грунту по осі траси і біля колодязів, наявність координатних табличок. Періодичність огляду - один раз на 2 місяці.
2. Технічний огляд каналізаційної мережі виконується 1-2 рази на рік бригадою з трьох слюсарів. Мета обстеження - виявити пошкодження мережі (стан люків, скоб, лотків), наявність інфільтрації, та ексфільтраціі, ступінь наповнення труб, необхідність прочищення та ремонту мережі.
3. Технічний огляд основних магістралей, ливнеспусків, свердловин та інших приєднань до
тунельних колекторів, дюкерів та аварійних випусків проводить бригада з п'яти-семи слюсарів залежно від складності об'єкта. На підставі результатів огляду складають дефектну відомість та кошториси на поточний і капітальний ремонти або ж графіки на прочищення мереж.
4. Огляд внутрішніх порожнин каналізаційних труб діаметром 200-1200 мм може виконуватися телевізійними установками. Огляд здійснює бригада з трьох слюсарів та телеоператор з комплектом устаткування для протягування телекамери на відстань до 100 м і більше.
5. Технічний огляд тунелів не рідше 1 разу на 2 роки проводить бригада від 7 до 11 осіб (залежно від глибини закладення колектора) під керівництвом двох інженерно-технічних працівників. Мета огляду - визначити стан лотка тунелю (стирання) та причини утворення осаду в тунелі; стан внутрішньої поверхні тунелю, наявність механічних руйнувань, тріщин, протікань.
У процесі
експлуатації тунельних колекторів здійснюється технічний контроль за: підключенням відкритої мережі до споруд, проведенням підземних робіт над тунелем та в безпосередній близькості від нього, скиданням снігу з самоскидів у шахти під час снігосплаву, будівництвом і ремонтом тунелів та споруд.
Для технічного огляду тунельних колекторів та їх ремонту повинні передбачатися можливості: припиняти транспортування по них стічних вод, для чого колектори повинні бути закільцьовані або мати дублерів; проводити скидання через аварійні випуски та ливнеспуски у водойму (при цьому необхідно дозвіл організацій з охорони вод).
Коли нечистоти прориваються на поверхню...
Попередження старіння та оперативна
ліквідація наслідків аварійних ситуацій - одне з головних завдань служб експлуатації комунальних об'єктів. В даний час це питання набуває особливої актуальності у країнах СНД, де у комунальному секторі старіння трубопровідних комунікацій та іншого обладнання різного призначення досягло критичного рівня.
У передових в технічному відношенні країнах (Німеччині, Данії, Франції) питання оперативної реабілітації водовідвідних мереж теж досить актуальне, про що свідчить розробка та реалізація спеціальних національних програм реабілітації міських водовідвідних мереж (RERAU, RERAU 7 та ін).
Незважаючи на значні терміни служби підземних трубопроводів, виконаних з різних матеріалів, ознаки старіння і явних пошкоджень можуть виникати вже через 5-10 років після їх будівництва. Положення може погіршуватись і через низьку ефективність роботи комунальних служб, які не здійснюють своєчасно прочищення мереж від іржі та інших наростів на внутрішніх стінках труб (органо-мінеральних комплексів, біорослин тощо) і не проводять інвентаризацію об'єктів, що включає дорогу діагностику сучасними телевізійними засобами (телекамерами з високою роздільною здатністю).
У нормативних документах, які діють в Україні, і які стосуються питань
підвищення експлуатаційної надійності будівель та споруд, визначені такі поняття, як: поточний ремонт та капітальний ремонт. Поточний ремонт виробничих будівель та споруд включає роботи з систематичного та своєчасного захисту частини будівель або споруд та інженерного обладнання від передчасного зношення шляхом проведення запобіжних заходів і усунення дрібних пошкоджень та поломок.
До капітального ремонту будівель та споруд відносяться такі роботи, у процесі яких проводиться підсилення зношених конструкцій та деталей будівель та споруд або їх заміна більш сучасними і економічними, що покращує експлуатаційні можливості об'єктів.
У нормативних документах Німеччини дещо інше трактування понять, яке відрізняється від існуючих у країнах СНД і, зокрема, в Україні. Під санацією там розуміють усі заходи з відновлення або поліпшення існуючих систем водовідведення.
Відсутність в Україні узгоджених з європейськими нормами визначень, що стосуються підземних мереж, часто змушує фахівців користуватися поки поняттями, які найчастіше зустрічаються у дослідженнях українських вчених: ремонт, відновлення та санація.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
