Енергетична дилема: відмова від газу або шлях до енергоефективності

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

В Україні досі не закріплено на законодавчому рівні стандарти енергоефективності в багатоквартирному житловому фонді, не запроваджені стимули і санкції, які обумовлюють перехід до ресурсозберігаючої енергетичної політики, не прописані ролі держави, енергетиків та споживачів послуг. Але з ускладненням стосунків НАК «Нафтогазу» і ВАТ «Газпром» влада заговорила про негайне скорочення споживання природного газу, про економію, про терміновий пошук альтернативних джерел енергії. «Україна Комунальна» розпочинає серію публікацій про те, чому наша країна досі енергоємна, і як це змінити. Почати доречно з того, як це роблять у співдружності країн, з якими Україна підписала Угоду про асоційоване членство в Євросоюзі. Думаємо, у читача буде можливість порівняти європейський шлях до енергоефективності з нашим.

Рівняння на Європу

В цілях підвищення запасів енергії та скорочення викидів вуглекислого газу, Європейський Союз зосередився на досягненні ефективності використання енергії. Зокрема, на збільшенні енергоефективності житлового фонду ЄС, найбільшого споживача енергії в більш ніж 40%. Директива про Енергетичну Ефективність Будівель (ДЕЕБ) і її оновлена редакція, прийняті в 2002 і 2010 роках відповідно, допомагають ЄС досягти своїх амбітних цілей використання енергії та енергозбереження. Хоча деякі країни-члени ЄС (такі як Бельгія, Нідерланди, і Німеччина) вже досягли значних успіхів на шляху до досягнення високих стандартів енергоефективності, інші країни (такі як Польща, Іспанія, Чехія) зіткнулися з великими проблемами у досягненні цих показників.

Директива про Енергетичну Ефективність Будівель (ДЕЕБ) являє собою головний законодавчий інструмент, який впливає на енергоспоживання та енергоефективність в ЄС. Даний документ регулює будівництво будівель і здійснює контроль над існуючими будівлями. Оригінальна Директива була прийнята в 2002 році; її оновлена редакція представлена в 2010 році, в якій були запропоновані значні зміни щодо стандартів і норм енергоефективності (Energy Efficiency of Buildings Directive).

Оновлена редакція Директиви вимагає, щоб усі країни-члени включали наступні елементи у своєму законопроекті про житловий фонд:

• Методологія розрахунку енергоефективності будівель;

• Введення мінімальних вимог енергоефективності до споруджуваних будівель, а також до існуючих будівель, які підлягають модернізації;

• Фінансова підтримка енергоефективним проектам;

• Сертифікація будівель;

• Перевірка систем опалення та кондиціонування;

• Навчання незалежних експертів і розвиток незалежних систем управління і контролю;

• Наявність відповідних інформаційних та консультаційних послуг;

• Штрафи та санкції.

У доповненні до ДЕЕБ, затвердженим Європейським парламентом та Європейською комісією був прийнятий ряд програм з розвитку і зміцненню енергоефективності будівель ЄС.

Читайте також: Енергоефективність приведе газовий ринок до прозорості

По-перше, реалізація і контроль виконання Директиви часто залежать від законодавчої і нормативно-правової структур країн-членів ЄС. Наприклад, в країнах, де законодавча і правова відповідальність в значній мірі розподілена по регіонах (наприклад, Німеччина) ДЕЕБ часто служить загальним прикладом, на підставі якого регіони розробляють свої власні підходи до енергоефективності. В таких країнах централізоване впровадження Директиви менш імовірно, так як часто спостерігається помітна відмінність у виконанні контрольно-наглядових заходів. Так, наприклад, у Німеччині контроль за виконанням Директиви значно варіюється в залежності від регіону.

По-друге, культурні аспекти взаємодії суспільства і держави часто грають важливу роль в реалізації забезпечення контролю за ДЕЕБ. Відносини між громадянами та органами влади можуть варіюватися від країни до країни, в залежності від культурних цінностей тієї чи іншої країни. Так, у деяких країнах-членах ЄС (наприклад, у Бельгії та Нідерландах) загальним підходом є дуже суворе дотримання вимог Директиви, тоді як в інших країнах (наприклад, у Німеччині) -державні діячі можуть застосовувати альтернативні системи управління, часто засновані на принципах саморегуляції.

Третім важливим аспектом, який впливає на реалізацію й контроль виконання ДЕЕБ є політична обстановка. Політична ситуація у країні, в основному, являє собою політичну спроможність держави реалізувати основні принципи ДЕЕБ на національному рівні. B силу особливих обставин, політичні цілі країни можуть відрізнятися від тих, які передбачені в ДЕЕБ. В результаті можлива недостатня політична підтримка всередині країни для реалізації і виконання стандартів енергоефективності ДЕЕБ.

Контроль з німецькою якістю

У Німеччині основна відповідальність за належне виконання ДЕЕБ належить Федеральному Міністерству транспорту, будівництва і міського розвитку та Федерального Міністерства економіки і технологій. Федеральне Міністерство у справах навколишнього середовища, охорони природи та ядерної безпеки несе відповідальність за перевірку котлів. ДЕЕБ здійснюється в рамках федерального закону Німеччини про енергозбереження (Energieeinsparungsgesetz), який вперше був введений в 1976 році, тим самим визначивши законодавчу структуру вимог щодо наступних аспектів:

• Теплова ізоляція будівель;

• Ефективність систем опалення, вентиляції і гарячого водопостачання;

• Облік вартості опалення та гарячої води на основі індивідуального споживання.

На основі федерального закону Німеччини про енергозбереження в 2002 році урядом країни було розроблено Постанову про Енергозбереження, де були представлені докладні вимоги щодо показників енергії, що витрачається в споруджуваних і існуючих будівлях. Завдяки постанови та іншим заходам, спрямованим на розвиток енергоефективності в країні, в Німеччині вдалося реалізувати багато аспектів ДЕЕБ ще до того, як Директива була офіційно представлена ЄС в 2002 році. Наприклад, у Німеччині метод розрахунку енергоефективності будівель був розроблений і задіяний задовго до прийняття ДЕЕБ, енергетичні сертифікати (також паспорта) були обов'язковими для будівель, що будуються, і в деяких випадках навіть для модернізованих будинків, а також вимоги до майже всім видам модернізацій фабричних виробів існували з 1984 року без жодних обмежень щодо розмірів будівель. Більш того, з 1978 року у Німеччини були розроблені норми, на основі яких здійснювався регулярний огляд котлів і, при необхідності, їх заміна.

Читайте також: В українську енергоефективність увіллють європейські кошти

Примітно, що постанова про енергозбереження 2007 року не змінила загальних вимог щодо енергоефективності житлового фонду Німеччини. Ці вимоги були посилені в Постанові про Енергозбереження 2009 року, згідно з яким очікується, що вимоги енергоефективності будуть підвищені на 30% в 2012 році, і далі ще раз підвищені на додаткові 30%. Після того як ці вимоги наберуть чинності, очікується, що енергетичні вимоги до будівельних норм Німеччини будуть близькі до оптимальної вартості 30-річного життєвого.

Жорсткість стандартів

Які ж особливості постанови про енергозбереження? Що воно означає?

• Мінімальні потреби в енергії при будівництві нових будівель і модернізації існуючих будівель (положення відноситься до житлових і комерційних будівель);

• Мінімальні потреби в енергії для систем опалення і кондиціювання повітря. Також заохочується використання енергії, отриманої з відновлюваних джерел (наприклад, електроенергія з відновлюваних джерел енергії);

• Періодична перевірка/огляд котлів, а також систем опалення та кондиціонування повітря;

• Енергетичні сертифікати/паспорти для нових і модернізованих будинків;

• Санкції та штрафи у разі невиконання стандартів енергоефективності належним чином.

У Німеччині енергетичний сертифікат (також енергетичний паспорт) є обов'язковим документом з 2002 року для нових та суттєво модернізованих будинків. Вимоги до енергетичних сертифікатами для існуючих будівель, призначених для продажу або оренди, а також громадського користування, були введені в липні 2008 року. Німецькі енергетичні сертифікати можуть бути згруповані у дві основні категорії: 1) сертифікати на основі попередньо рассчитаной енергетичної потреби будівлі 2) сертифікати на основі фактично витраченої енергії будівлею. Сертифікати на основі попередньо розрахованої енергетичної потреби, як правило, є досить дорогими, тому що такі сертифікати часто вимагають відвідування будівлі експертом з енергетичних питань, який зміг би надати детальну інформацію про будівлі і його енергетичної потреби. Сертифікати на основі фактично витраченої енергії, як правило, не вимагають відвідування будівлі експертом і тому розглядаються як відносно дешеві.

У Німеччині нові й істотно модернізовані будівлі зобов'язані мати енергетичні сертифікати, засновані на попередньо розрахованої енергетичної потреби. Всі інші будівлі, як правило, можуть вибрати між сертифікатами на основі попередньо розрахованої енергетичної потреби або сертифікатами на основі фактично витраченої енергії (житлові будівлі загальною площею, що становить менше п'яти квартир, та які не відповідають першому німецькому постанови про теплової ізоляції 1977 року зобов'язані отримати сертифікати на основі попередньо прорахованої енергетичної потреби.