При цьому, українці звикли порівнювати себе з «просунутими» європейськими країнами, де вже давно використовується альтернативна енергетика, введені системи обліку ресурсів, тарифи при цьому окупають витрати на виробництво послуг, а платіжна дисципліна споживачів залишається на високому рівні. Однак, так живе не вся Європа. Наші східні сусіди також пройшли шлях реформ і перетворень, з якого видно, що Україна за рівнем розвитку посідає далеко не останнє місце.
У загальному комплексі проблем ринкових перетворень в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) житловий сектор спочатку опинився на периферії реформ. З одного боку, це пояснюється тим, що вся увага була зосереджена на пріоритетних завданнях лібералізації економіки, створенні багатоукладних форм власності, ринку праці, капіталу та інших структур адекватних ринку. З іншого - у ряді держав певні зміни в житловому господарстві почали відбуватися ще до переходу до ринку. Перехід до ринкової економіки викликав у всіх країнах регіону необхідність суттєвого перегляду житлової політики. Реформи в житлово-комунальному господарстві (ЖКГ) повсюдно стали частиною економічних перетворень, але конкретні шляхи їх реалізації залежали від фінансових можливостей і загального ходу економічних реформ у даній країні. Разом з тим є риси, властиві усім постсоціалістичним країнам: зрушення у структурі джерел фінансування житлового будівництва на користь приватного сектора; приватизація, реституція житла; зміни в механізмах змісту житлофонду й оплати житлово-комунальних послуг (ЖКП), а також у механізмах соціального захисту населення з надання та змістом житла.
Читайте також: Тарифна географія
На шляху реформ ЖКГ у всіх країнах зустрічаються труднощі і протиріччя економічного і морально-психологічного характеру. Найбільш болючим для населення виявився повсюдне зростання тарифів на оплату житлово-комунальних послуг. На першому етапі в багатьох державах рівень тарифів все ще регулювався. Тим не менш, витрати на їх оплату росли дуже швидко, випереджаючи загальний індекс споживчих цін і, гірше того, - збільшення доходів населення. В останні роки ситуація дещо змінилася: ріст тарифів сповільнився, а в динаміці реальних доходів намітилися позитивні тенденції. Однак дореформений рівень їх досягнуть далеко не скрізь і розрив між тарифами і платоспроможністю населення зберігається.
Положення на ринку комунальних послуг в країнах ЦСЄ, маючи деякі спільні риси, в той же час помітно різниться. Наприклад, в Угорщині тарифи на енергію, газ та інші види палива за 1991-2001 рр.. підвищилися в 14 разів, у Польщі - в 18.5 разів. У Чехії тарифи на комунальні послуги зростали не такими швидкими темпами, як в інших країнах регіону. В країні досі існують великі дотації держави підприємствам комунальних послуг, завдяки чому вдається стримувати зростання тарифів.
Реформи у сфері ЖКП помітно ускладнили матеріальне становище громадян. У більшості країн темпи зростання тарифів на основні види комунальних послуг були галопуючими. І хоча в останні роки ситуація почала виправлятися, різкий спад рівня життя ще не подолано. У певної категорії громадян періодично виникають складнощі з оплатою житлово-комунальних послуг. Її частка в поточних витратах домогосподарств скрізь збільшилася. У підсумку в сімейних бюджетах ЖКП займають тепер друге місце після продовольства, змінивши таким чином всю структуру витрат на особисте споживання. У загальній сумі витрат на ЖКП переважна частина припадає на комунальні послуги, які складають в Болгарії 2/3, Угорщині та Чехії - 4/5 усіх витрат на ЖКП. До групи населення, у якої харчування та утримання житла - основні видаткові статті сімейних бюджетів, становлять пенсіонери, сім'ї з дітьми і сім'ї, де є безробітні. Щоб полегшити їхнє становище, у всіх країнах введені програми, що передбачають допомогу в оплаті ЖКП, виділяються так звані цільові дотації для нужденних. Вони надаються домогосподарствам, які мають право на пільги на основі конкретних попередніх критеріїв. Типовою формою таких дотацій є допомога на житло. Вона зазвичай виплачується щомісяця, а її сума залежить від доходу сім'ї, її складу, житлової площі та величини житлових витрат.
Читайте також: ЖКГ дорожче за гроші
Наприклад, у Польщі відповідний закон, прийнятий у 1994 році, дає муніципалітетам право розподіляти житлові посібники, право на які мають усі громадяни. Найчастіше в них потребують мешканці кооперативних квартир. Одна з форм допомоги в Польщі базується на будівництві соціального житла. Для цього створено Національний житловий фонд, який здійснює фінансування асоціацій, що будують і експлуатують житловий фонд, призначений для малозабезпечених громадян. Подібні асоціації не є комерційними (тобто отримують прибуток) організаціями. Аналогічні системи допомоги існують і в інших країнах ЦСЄ.
Проте заходи з соціального захисту населення не можуть повністю компенсувати зниження якості життя людей. По-перше, далеко не завжди зростання тарифів супроводжується адекватним підвищенням якості комунальних послуг, а просто відображає інфляційні процеси. По-друге, у багатьох країнах індекс цін (тарифів) на ЖКП досі росте швидше реальних доходів населення. У таких ситуаціях держава не завжди має можливість надавати повноцінну допомогу. Особливо складне становище в країнах, де економічні реформи йдуть повільно і важко. Аналогічна ситуація спостерігається і в Україні, де заборгованість населення за ЖКП давно перевалила 10 - мільярдний бар'єр, а частка комунальних платежів у загальному доході української родини далеко не вписується в декларовані госдарства 10-15%. Разом з тим, очевидно, що з п'ятнадцятирічним запізненням, Україна слідує східноєвропейським тенденціям реформування галузі. Той шлях, який вже пройшла та ж Польща, чекає і Україну: передача застарілого житлового фонду колективному власнику, введення норм і обліку енерго- та ресурсоспоживання, запровадження стимулюючої системи тарифоутворення та економічного обгрунтування вартості ЖКП, а також залучення приватного бізнесу до управління та реформування ЖКГ. І іншого шляху нам не дано.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
