П’ять кроків виходу з енергетичної кризи

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Знання історії енергетичних криз дає урядам шанс уникнути помилок і попередити катастрофи, оцінити різницю між перемогою і поразкою. Втім, засвоюють уроки історичної спіралі небагато, оскільки значно більшу роль грає політична, а не економічна доцільність. Україні, яка зіткнулася з проблемами постачання енергоресурсів, буде не зайвим згадати, як інші держави справлялися з дефіцитом палива, повідомляє "ДЕЛО"

Нафтовий початок термодинаміки

Вперше в сучасній історії проблема дефіциту енергоресурсів з'явилася під час Суецької кризи. У липні 1956 року єгиптянин, президент і арабський націоналіст Гамаль Абдель Насер націоналізував Суецький канал (сполучає Червоне море з Середземним) і перекрив його, затопивши там суди. Цим він фактично перегородив дорогу нафтовим танкерам з Перської затоки в Європу. Крім антизахідних настроїв, цьому кроку посприяло бажання єгипетського президента підвищити прибутки країни від проходу танкерів і спрямувати кошти на будівництво Асуанської греблі. Дефіцит нафти, що з'явився в Західній Європі, спричинив дуже серйозні наслідки, які описані в бестселері "Видобуток" американського економіста Деніела Ергина.

Експерт наводить приклади введення жорсткої економії в країнах, які зіткнулися з нестачею палива. Так, Бельгія заборонила водіння особистих автомобілів по неділях, а Франція обмежила рівень продажів нафтових компаній до 70% від передкризового значення. Великобританія встановила нові податки на нафту, що призвело до підвищення цін на бензин і мазут і збільшення плати за проїзд у лондонському таксі, яка стала відома як "суецький гріш". При цьому в "туманному Альбіоні" електростанціям сприяли переходу з нафти на вугілля, а до кінця грудня ввели нормування бензину.

Читайте також: Україна втрачає надію на опалювальний сезон

Проте проблема все ж таки вирішилась протягом року - за рахунок "перекидання" нафти з США. Тоді європейські уряди вперше задумалися про свою залежність від "чорного золота" Перської затоки. Але, як ми пам'ятаємо з закону збереження, енергія не зникає і не з'являється з нічого, а лише переходить з одного стану в інший. Приблизно те ж сталося і в історії з Суецьким каналом: завдяки таким крокам, Єгипет за допомоги радянських інженерів у 1970-му все ж таки добудував Асуанську греблю і запустив гідроелектростанцію, що дозволило покривати 50% споживання електроенергії в країні.

Суецем історія світових енергокриз не обмежується. Наступного разу світу довелося пройти через черговий виток дефіциту енергоресурсів протягом 1973-1974 років, коли ОПЕК оголосило "нафтове ембарго" країнам, які підтримують Ізраїль в арабо-ізраїльській війні. Тоді вартість одного бареля нафти зросла в 4 рази. Єргін у своїй книзі описує наслідки: "У Великобританії промисловість перейшла на триденний робочий тиждень, священики по радіо урочисто оголосили народу, що почергове обмивання всіх членів сім'ї в одній ванній - є доброчесність і внесок в справу національного добробуту". У США були встановлені ліміти на одну заправку, на деяких бензоколонках відпуск бензину проводився у певні дні тижня - в залежності від того, чи закінчується номер машини на парне чи непарне число. Завдяки ембарго, у Франції були затверджені три основних напрямки в енергетиці - прискорений розвиток ядерної енергетики, повернення до використання вугілля і особлива увага до енергозбереження.

Наприклад, в рамках державної політики французького уряду з енергозбереження інспектори здійснювали раптові рейди на банки, супермаркети та установи і заміряли температуру, якщо вона перевищувала встановлені 20 градусів, на власників накладалися штрафи.

Також було запроваджено заборону на рекламу будь-яких промислових товарів, що пропагують зростання споживання електроенергії, зокрема, на рекламу електрообігрівальних приладів. Схоже, така міра була б актуальна і в сьогоднішній Україні, де бум попиту на бойлери загрожує перевантаженнями для енергосистеми. Пізніше ембарго було скасовано, але закон збереження енергії спрацював і тут. За час гострого дефіциту ресурсу прибутки нафтових компаній зросли в рази, незважаючи на жорсткі соціальні та економічні наслідки для громадян і економік різних країн.

Так само не можна не згадати енергетичну криза у Вірменії в 1992-1994 роках, коли ціла республіка замерзала в темряві у нетипово холодну зиму. Електроенергію давали кілька годин на добу, опалення було відключено. У той час гас з дровами стали практично національною валютою.

Новий енерго курс

Безумовно, часи змінюються, і рівень інтеграції України у світове співтовариство обнадіює: в європейській державі таке не повинно повторитися. Кабмін активно готується до опалювального сезону, і більшість українців сподівається на те, що уряду це вдасться. Але як сказав міністр енергетики США часів нафтового ембарго Джеймс Шлессинджер: "Тепер я знаю, як виглядає пекло: це постійні і нескінченні засідання і наради щодо природного газу". Нашій країні вкрай важливо не залишитися на одному з кіл згаданого пекла напередодні зими.

З урахуванням світового досвіду, так і з огляду на важкі для української енергосистеми 90-е, експерти пропонують різні рішення. З них хочеться виділити п'ять стратегічних кроків для підвищення енергетичної безпеки України.

1. Детальне прогнозування попиту і споживання електричної і теплової енергії в країні. Для цього необхідно використовувати не тільки масив ретроспективних даних, а також міграційні тенденції, динаміку демографії, прогнози ВВП (в контексті кризових явищ), деіндустріалізацію економіки, кліматичні чинники. В результаті такого дослідження буде актуалізована модель споживання електричної і теплової енергії, диференційована за регіонами та галузями, які є базою для стратегії розвитку ПЕК України.

2. Стратегічна модернізація систем централізованого теплопостачання (СЦТ) як найбільшого споживача природного газу, яка включає в себе такі заходи: встановлення приладів обліку теплової енергії для споживачів усіх типів і категорій, заміна котельного обладнання на сучасне високоефективне (наприклад, конденсаційні опалювальні котли), тотальне - економічно і технічно обґрунтоване - заміщення природного газу місцевими видами палива для опалювальних котелень, використання теплонасосних установок в СЦТ, а також зниження кредитних ставок для проектів, пов'язаних з енергоефективністю в СЦТ.

3. Підвищення надійності об'єднаної енергетичної системи України шляхом вирівнювання нерівномірності графіка електричних навантажень з метою зниження пікових навантажень. Впровадження споживачів-регуляторів для заміщення використання енергоблоків ТЕС в циклічному режимі для покриття пікових навантажень. Впровадження маневрових потужностей для регулювання режимів роботи поновлюваних джерел енергії. Наявність достатніх обсягів резервних потужностей для балансування - визначено як характерний фактор енергетичної безпеки України, який повинен бути під постійним моніторингом, згідно Директиви 2005/89/ЄС і 2004/67/ЄС.

Читайте також: Держава «підкине» населенню кошти на електрокотли

4. Впровадження економічно обґрунтованих тарифів на енергоресурси для всіх категорій споживачів. Мета - скасування "перехресного субсидування". Ринкове формування тарифів на електричну енергію дасть змогу істотно знизити частку енергоносіїв у собівартості продукції і позитивно вплине на промисловість, атомну і теплову енергетику.

Необхідно також передбачити дотації для незахищених верств населення і систему диференціації тарифів залежно від часу доби, часу року, регіону та обсягу споживання.

5. Створення Енергетичної інформаційної служби при Адміністрації Президента України. Мета - визначення показників оцінки рівня енергетичної безпеки держави, формування єдиного паливно-енергетичного балансу і проведення систематичного моніторингу відповідних показників з метою своєчасного реагування з боку уряду і Президента України. Метод реалізації - постійний моніторинг індикаторів енергетичної безпеки, формування рекомендацій і визначення заходів щодо нейтралізації загроз і поліпшення показників енергетичної безпеки. Серед можливих функцій такої служби можна окремо виділити прогнозування ринків ПЕК України та світу на основі міжнародних трендів в політиці, енергетиці, фінансах, а також покласти на нього контроль за станом реалізації національних проектів в області енергетики, відстоювання загальнодержавних енергетичних інтересів на всіх галузевих форумах, конференціях, семінарах, нарадах, колегіях.

Ці кроки можуть бути доповнені і не є панацеєю в умовах швидкої зміни правил у грі енергетичних гігантів. Приклади криз минулого продемонстрували, що багато держав зуміли пройти через "енергетичне пекло" і неможливого не існує. Адже будь-який дефіцит можна покрити, об'єднавшись заради виживання. Але у світі, де давним-давно доведено, що управління енергетикою - величезна відповідальність, хочеться зробити це якісно і компетентно, без зайвих політичних емоцій і амбіцій.

Микола Рубах