ГоловнаПублікаціїАналітика Кому субсидія «не світить»

Кому субсидія «не світить»

Гучні заяви політиків про те, що від високих тарифів українців врятують субсидії - це теорія. На практиці багато власників квартир і будинків ризикують залишитися «один на один» із комунальними платежами або стати заручниками місцевої влади.

Скільком українцям пощастить отримати субсидії після очікуваного і неминучого зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, не знає ніхто. Зрозуміло одне - кількість потенційних одержувачів різко зросте. За словами Міністра соціальної політики Павла Розенка, вже зараз субсидія необхідна не менше 3 мільйонам сімей - це в 3 рази більше кількості сімей, які отримали субсидії у грудні. А вже в найближчому майбутньому, на думку Прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, право на субсидії можуть отримати 15-20 мільйонів громадян, якщо ціни на газ для населення підвищаться до рівня ринкових, а дотування державою «Нафтогазу» зменшиться з 110 млрд грн до 32 млрд грн. Як відомо, про це Прем'єр заявив під час презентації в парламенті держбюджету-2015. Проте, серйозно розраховувати на те, що кожен другий або кожен третій українець отримає субсидію, не варто. 

Брати Грімм та інші

Надання субсидій - один із «стовпів» соціальної політики в Україні, тому в цій сфері звичні «гра на почуттях» і міфотворчість. Показовий випадок стався у 2011 році, коли екс-депутат Ірина Горіна заявила, що виділені субсидії 30% громадян, хоча реально на той момент держава допомагала оплачувати комуналку 1,3 мільйонам сімей (показники на грудень 2011 року), а за рік субсидії були призначені 2 мільйонам сімей.
 
Втім, за прикладами ворожіння на субсидіях не обов'язково заглиблюватися в минуле. На початку жовтня 2014 року екс-Міністр соціальної політики Людмила Денісова, анонсуючи наслідки перегляду правил видачі субсидій, заявила про майбутнє підвищення кількості одержувачів на 600 тисяч - до 1,6 мільйонів сімей. Звідки взявся вихідний мільйон - загадка: за даними Держстату, в грудні 2013 року субсидії в Україні отримували 1,27 мільйона сімей, у вересні 2014 року - всього 454 тисячі. 
 
 
Тим не менш, прогноз здійснився - лише навпаки. В грудні 2014 року загальна кількість отримувачів субсидій досягла шуканого мільйона сімей. 

Магія чисел

Заява про можливе надання субсидій 20 чи навіть 10 мільйонам громадян - теж «магія чисел», для практичного втілення якої аудиторію одержувачів допомоги потрібно розширити більш ніж у 3-5 разів. «Болівар» української економіки такий вантаж може не потягнути. 
 
З іншого боку, якщо 80 млрд грн дотацій «Нафтогазу» перекласти на плечі населення, зовсім не факт, що в бюджеті вдасться нашкребти цю суму для фінансування субсидій. І не факт, що з таким витрачанням бюджетних коштів погодиться МВФ. 
 
Разом з тим, 80 млрд грн - це близько 1,9 тис. грн в рік на одного жителя України або 160 грн на місяць. Підвищення значне, але от чи призведе воно до того, що на додаток до теперішніх 1,5 мільйонам сімей ще 6 мільйонів сімей знайдуть і зуміють скористатися правом на отримання субсидії - питання. 
 
І справа тут не тільки в рівні доходів населення. Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій встановлено цілий ряд підстав для відмови в державній допомозі. Виконати всі вимоги може далеко не кожна родина. Тому не виключено, що різке збільшення кількості «шукачів» субсидій призведе, як мінімум, до пропорційного збільшення кількості відмов. Але можливе і значне збільшення частки відмовників. Прецеденти вже були, як в масштабі окремих регіонів, так і в загальнодержавному масштабі. За даними Держстату, в 2010 році держава відмовила у наданні субсидій 21,7% заявників - кожній п'ятій родині, при цьому в Одеській області фактично кожному другому: субсидії отримали лише 57,6% заявників. 

Еволюція обмежень

Наразі «відмовний» перелік складається з шести пунктів. Це - результат п'ятнадцятирічної еволюції та ускладнення умов надання допомоги. 
 
У 1995 році, коли в Україні були введені субсидії, причин для відмови існувало лише три - високий дохід сім'ї, борг з оплати житлово-комунальних послуг і наявність в сім'ї «дармоїдів» працездатних громадян, котрі більше 3 місяців ніде не працюють та не перебувають на обліку в службі зайнятості. У 2000 році Кабмін ввів три додаткові обмеження, а в 2009 році - ще два. 
 
Серед усіх заборон на призначення субсидії «найневинніший» - здача житла в оренду. Це - додатковий дохід, до того ж у більшості випадків оплата комунальних послуг покладається на орендарів. Тому резон в «орендному» обмеження є. Однак недоліків не позбавлений навіть він. Діюча норма, автоматично відсікаючи орендодавців від субсидій, не сприяє легалізації доходів від оренди. А поширюється на всіх власників-співвласників і всіх осіб, зареєстрованих за місцем розташування житла. Тому на практиці можливі варіації: відмова в наданні субсидії, навіть якщо квартира здана в оренду родичем і за іншою адресою. 
 
Своя логіка є і у ненаданні субсидій на утримання житла, в якому «прописані» безробітні, які не мають офіційного статусу, - боротьба з тіньовою зайнятістю та приховуванням доходів. За чинними правилами, для отримання субсидії потрібно задекларувати отримані доходи і подати підтверджуючу довідку. Громадяни, які не працюють та не перебувають на обліку в центрі зайнятості, документально підтвердити свій «безгрішний» статус не можуть.
 
Проблема в тому, що відсутність роботи і статусу безробітного - часто вимушена ситуація. Наприклад, у селах, де робочих місць мало, а центр зайнятості - за тридев'ять земель. Як наслідок, деякі сім'ї втрачають право на субсидію з незалежних від них обставин. Простіше кажучи, обмежуються у правах.
 
Разом з тим, наявність непрацюючого члена сім'ї вже багато років - одна з основних причин відмови у наданні субсидії.

Коли мопед не в радість

Однак по-справжньому спірних підстав для відмови в державній допомозі три: наявність «зайвої» нерухомості, рухомості і дорогих речей.
 
Субсидія не надається сім'ям, які володіють або користуються декількома об'єктами нерухомості, загальний метраж яких перевищує розмір соціальної норми. По суті, це означає, що будь-який самотній громадянин, який володіє більш ніж одним об'єктом нерухомості, позбавлений права на субсидію. Навіть якщо це однокімнатна квартира і старий будиночок в селі, так як соціальна норма для сім'ї з однієї особи - всього 48,87 кв. м. І, знову-таки, можливі варіації, так як обмеження розповсюджується не лише на осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні та його власників-співвласників, але і на подружжя та неповнолітніх дітей. Так що окреме проживання дитини навіть в «чужій» квартирі може бути розцінено як підстава для відмови у субсидії. А багато сімей вимушених переселенців і після реєстрації за новим місцем проживання формально не мають права на субсидію, так як на них «висить» покинуте житло. 
 
 
Схожа ситуація і з рухомістю. Володіння двома або більше транспортними засобами, що підлягають державній реєстрації - пряма підстава для відмови у субсидії. Справа в тому, що обов'язковій реєстрації підлягають не тільки автомобілі, але і мотоцикли, причепи, напівпричепи, мотоколяски та мопеди - згідно з Постановою Кабміну від 7 вересня 1998 року №1388. Тому навіть наявність у сім'ї двох мопедів - серйозний фактор ризику. 
 
Залишилися дві причини для відмов - купівля дорогих речей на суму понад 9,5-12 тис. грн (10 прожиткових мінімумів) і виявлення незадекларованих доходів при вибірковому обстеженні матеріально-побутових умов домогосподарства. У кожного з цих обмежень - свої «сюрпризи». Так, в субсидії можуть відмовити, якщо при обстеженні житла чиновники вирішать, що сім'ю годує трактор або мікроавтобус, а домашня птиця або худоба утримується для продажу. Сумно для отримувача субсидії може закінчитися і ремонт автомобіля або квартири, покупка побутової техніки, оплата навчання або послуг мобільного зв'язку і навіть оплата комунальних послуг - якщо вони не вписуються в соціальні норми і встановлений ліміт вартості в 10 прожиткових мінімумів. Тому можливостей для неоднозначного трактування обмежень - більш ніж достатньо. 
 
Не можна не згадати і про нормативні колізії. Так, у Методиці надання населенню житлових субсидій досі прописано, що субсидії надаються лише власникам приватизованих квартир, хоча в Положенні про порядок призначення та надання субсидій цієї норми вже немає, а з жовтня для отримання права на субсидію достатньо зареєструватися в житло та відкрити особовий рахунок. 
 
Одним словом, отримати субсидію - не завжди просте завдання. Правда, місцева влада наділена правом ігнорування існуючих обмежень і виділення субсидій сім'ям, яким допомога не передбачена - але лише «як виняток» і «виходячи з конкретних обставин». На жаль, реалії такі, що винятків потрібно стільки, що з них можна скласти нові правила.
 
Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
 
Коментарі (1)
Коля Пухов
10 Лютого 2015 p. 21:35
Людина звільнена з роботи з державної установи за п.1 ст.40 КЗпП за розпорядженням державних органів про "ліквідацію" цієї установи і не працевлаштована, тобто не має ніякого доходу саме з ініціативи держави. "Ліквідована " держустанова лише змінила код ЄДРПОУ, робоче місце звільненого працівника не скорочувалось. Більш того, на це робоче місце був прийнятий пенсіонер. Рік перебування на обліку у центрі зайнятості не дав позитивного результату. Тепер, у 2015 році, у наданні житлової субсидії цій людині відмовляють, тому що вона не працює. На усі доводи і докази, що вона не працює за розпорядженням державних органів ( тобто, фактично держава вирішила, щоб ця людина не працювала), можна почути роз"яснення посадовців, що це не має ніякого значення. Отже, не працює -- значить субсидії немає. Тоді ця людина звертається по так звану компенсацію, але ті самі посадовці рахують, що вона має дохід на рівні прожиткового мінімуму, тобто 1218 грн. на місяць, тобто, компенсації також немає. Виходить, що держава фактично забрала у цієї людини засоби існування, але на папері приписує їх наявність. Пропоную усім звільненим з роботи у період 2011-2013 років у зв"язку з так званими "ліквідаціями" державних установ та досі не працевлаштованим присвоїти статус "вимушено непрацюючої особи" та звільнити таких осіб від сплати за комунальні послуги.