Продовження. Першу частину дослідження специфіки взаємовідносини підприємств ЖКХ з Національним регулятором читайте тут:
Однак, знаючи про спірність висновків перевірки, знаючи про рішення судів щодо постанови №1082, комунальники все ж таки не ризикнули оскаржити рішення Нацкомпослуг про накладання штрафних санкцій в Окружному адміністративному суді м. Києва. Хоча таке їхнє право гарантується Законом «Про природні монополії» та Законом «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».
Оскільки окрім директора та колективу, виявляється, нікому проблеми комунальників не потрібні, і тим часом треба готуватися до нової перевірки, адже завжди хтось охочий типу Нацкомпослуг чи КРУ (або податкової) знайдеться…
Однак зовсім опускати руки та просто спостерігати, як ревізори здійснюють перевірку та знаходять порушення, які «висмоктані з пальця», або які керівник об’єктивно не може усунути, бо нема ні грошей, ні розуміння міської влади (у випадку з фіксацією факту відсутності графіків планово-попереджувальних робіт, технічних регламентів тощо) теж не варто. Як казали наші мудрі пращури «Scientia potentia est», тобто «Знання – це сила». Саме знання всіх нормативних актів, що регулюють діяльність Нацкомпослуг, встановлюють ліцензійні умови для здійснення діяльності, а також уміння аналізувати ці акти, застосовувати їх положення на користь ліцензіата, - це те, що допоможе в майбутньому уникнути неприємних хвилин під час засідання нацрегулятора.
Читайте також: Національний регулятор - сто днів… (без)діяльності
Отже, по-перше, необхідно створити на підприємстві постійно діючу робочу групу з числа фахівців – економістів, бухгалтерів, юристів, інженерів-техніків, яка буде взаємодіяти з Нацкомпослуг під час здійснення нею перевірок, розгляду висновків ревізорів.
По-друге, потрібно створити на підприємстві відділ з ліцензування та контролю за дотриманням ліцензійних умов, до якого мають увійти фахівці, які безпосередньо займатимуться збиранням документів для оформлення ліцензій, інших дозвільних документів, а також здійснюватимуть внутрішній контроль за дотриманням ліцензійних умов, адже завжди легше самим знайти помилку і виправити її, ніж її знайдуть ревізори Нацкомісії.
По-третє, кожен працівник виробничо-технічних відділів повинен мати у себе на столі ліцензійні умови на провадження господарської діяльності з водопостачання та водовідведення (затверджені спільним наказом № 35/34 від 14.02.2001 року Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України), виробництва та постачання теплової енергії та гарячої води (затверджені наказом МінЖКГ України № 370 від 24.11.2009 року), інші ліцензійні умови.
Читайте також: Стусани реформам ЖКГ
По-четверте, не лінуватися, а все ж таки раз на півроку здійснювати внутрішню ревізію та інвентаризацію основних засобів і повідомляти Нацкомпослуг про всі зміни, що відбулися. Також повідомляти про зміни, що вносилися до установчих, статутних, та інших дозвільних документів, якими користується підприємство.
По-п’яте, проаналізувати види діяльності, які включено до Статуту підприємства. Якщо вони не пов’язані з ліцензованою діяльністю (наприклад, торгівля тютюном або круїзний бізнес), краще їх просто викинути. В іншому випадку з 01.07.2012 року доведеться у Нацкомпослуг брати умови здійснення таких видів діяльності, які не пов’язані безпосередньо з ліцензованою.
По-шосте, писати листи, багато листів, звертатися за допомогою до органів місцевого самоврядування, обласних державних адміністрацій, Міністерства, самої Нацкомісії. Бо, в інакшому випадку, як довести, що, припустимо, для забезпечення 100% обліку теплової енергії, директором підприємства вжито всіх заходів, що в нього дійсно немає коштів, і в державі теж їх немає. У цьому випадку архів листування – це ваш рятівник від відповідальності.
По-сьоме, якщо маєте сумнів у неупередженості перевіряючих, ви маєте право, гарантоване Указом Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності», який зберігає чинність і донині, вести паралельний протокол перевірки, фіксувати дії перевіряючих, робити висновки та висловлювати заперечення.
По-восьме, надавайте перевіряючим лише ті документи, прохання про надання яких викладено в письмовій формі. Не надавайте будь-яку інформацію та не відповідайте на запитання відразу після отримання їхньої вимоги.
І, нарешті, пам’ятайте, що «Знання – це сила», але й не забувайте, що «Земля, вона все ж таки кругла, колеги»…
Володимир Ронін, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
